Мис Горн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Острови Мис Горн

Мис Горн (нід. Kaap Hoorn, ісп. Cabo de Hornos) — найпівденніший пункт материка Південної Америки, розташований на острові Горн, що на південь від Вогняної Землі (55°58′48″ пд. ш. 67°17′21″ зх. д. / 55.98000° пд. ш. 67.28917° зх. д. / -55.98000; -67.28917). Відкритий 1616 року голландськими мореплавцями Якобом Лемером та Віллемом Схаутеном. Мис отримав назву рідного міста Схаутена — Горна.

Клімат на мисі рівний — температура протягом року коливається від −2 °C до +14 °C[Джерело?]. Погода здебільшого вітряна й хмарна. Опади — у великій кількості протягом усього року.

На мисі розташований відомий маяк. Команда маяка складається всього з декількох осіб[Джерело?].

Мису згадується в багатьох літературних творахв. Один з найвідоміших — Жюль Верн Аварія корабля «Джонатан».

Відкриття[ред.ред. код]

1615 року група купців з голландського міста Горн організувала експедицію для пошуку нового шляху в Ост-Індію. 25 травня з гавані Горна вийшли два судна: «Ендрахт» («Згода») і «Хорн». На борту обох суден було 87 осіб[Джерело?]. Командував експедицією Віллем Схаутен, а торговим директором був Якоб Ле-Мер.

7 грудня вони досягли Патагонії, де витягли кораблі на пляж для очищення корпусів від налиплих черепашок і водоростей. Один з кораблів, «Хорн», під час чищення зайнявся й згорів майже дотла. Команда «Хорна» зібрала врятовані пожитки й перебралася на «Ендрахт». Плавання продовжилося.

24 січня 1616 корабель минув Магелланову протоку. Схаутен підозрював, що земля має десь скінчитися. Це сталося увечері 29 січня[Джерело?]. Схаутен назвав південний край Америки мисом Горн, на честь рідного міста й загиблого судна.

Крім того, він довів, що Вогняна Земля — острів. Перетинаючи Тихий океан, експедиція відкрила кілька островів і цілих архіпелагів.

Нарешті, 26 жовтня 1616 корабель прибув до Батавії — центру голландської Ост-Індії. Однак після прибуття моряків, губернатор Батавії наказав заарештувати їх за порушення прав Ост-Індійської компанії, бо вони без дозволу пройшли Магеллановою протокою.

«Ендрахт» з вантажем було конфісковано. Схаутена, Ле-Мера й вірних їм моряків відіслали до Голландії, де на них чекав суд. Ле-Мер помер в дорозі. Суд виправдав мандрівників, губернатора Батавії відкликали з посади, а батькові Ле-Мера повернули судно з усім вантажем.

Крім того, Ост-Індійська компанія оплатила морякам усі витрати, зокрема, відшкодування за смерть Ле-Мера. Схаутен опублікував свої шляхові щоденники 1619 року. Так мис Горн офіційно з'явився на картах.

Цікавий факт[ред.ред. код]

  • Насправді мис Горн не є крайньою південною точкою Південної Америки, ні як континенту, ні як частини світу. Приблизно за 100 км на південний захід від мису Горн розташована невелика група островів Дієго-Рамірес, які і є найпівденнішою точкою частини світу. Найпівденніша континентальна ж точка — мис Фроуорд на півострові Брансвік[Джерело?].
  • Відповідно до старовинної морської традиції, кожен, хто обігнув мис Горн під вітрилами, отримує право носити срібну сережку в лівому вусі. Ті, хто на цьому не заспокоївся і зумів повторити такий подвиг, можете замінити срібло на золото [1][неавторитетне джерело].

Джерела[ред.ред. код]

  1. [1]


Чилі Це незавершена стаття з географії Чилі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.