Гібралтарська протока
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Гібралта́рська прото́ка (араб. مضيق جبل طارق, ісп. Estrecho de Gibraltar) (стовпи Геракла) — відокремлює Іспанію від Марокко і з'єднує Атлантичний океан і Середземне море; ширина 14-44 км; глибина на фарватері 300 і 900 м.
Назва походить від Гіблартара, назва якої походить від арабської Джебель-Тарік (що перекладається скеля Тарік[1]), хоча арабська назва протоки Баб ель-Закат що в перекладі є Брама Мілосердя.
По берегах Гібралтарської протоки розташовані обривисті скельні масиви, які в давнину називалися Геркулесовими стовпами - Гібралтарська скеля на півночі і Джебель-Муса на півдні.
На іспанському боці протоки створено заповідник Національний парк Естрехо ісп. Parque Natural del Estrecho)
Зміст |
[ред.] Стратегічне значення
Завдяки своєму зручному географічному положенню Гібралтарська протока має велике економічне та стратегічне значення, перебуває під контролем англійської фортеці та військово-морської бази Гібралтар. У районі протоки розташовані іспанські порти Сеута, Ла-Лінеа, Альхесірас, а також марокканський Танжер.
Щодня через протоку проходять понад 300 торгівельних суден. Для захисту морських ссавців в протоці урядом Іспанії запровадженні обмеження для судів — максимальна швидкість 13 вузлів (24 км/год).
[ред.] Геологія
-
Дивись також: Гібралтарський поріг
Приблизно 5,9 млн. років тому[2] з'єднання між Середземним морем і Атлантичним океаном вздовж Бетської та Рифської проток був поступово обмежено до повного закриття, що призвело до збільшення солоності у Середземному морі і осадження солей гіпсу і солей під час Мессинської сільоносної кризи, що призвело до створення родовищ солі та гіпсу до 2 км завтовшки. 5.33 млн. років тому було відновлено сполучення Середземноморського басейну і Атлантики через Гібралтарську протоку, яка залишається відкритим наразі. Сьогодні Африканська плита прямує на північ зі швидкістю 2 см/рік, що врешті-решт призведе до закриття Гібралтарської протоки за декілька млн. років.
[ред.] Комунікації
Протока є важливим судноплавним маршрутом з Середземномор'я до Атлантики. Пороми, курсують між берегами Іспанії та Марокко через протоку, а також між Іспанією і Сеутою і Гібралтаром і Танжером.
[ред.] Тунель через протоку
У грудні 2003 року Іспанія та Марокко домовилися розглянути можливість будівництва підводного залізничного тунелю для з'єднання своїх залізничних систем. Розглядаєма ширина колії — стандартна.
[ред.] Приплив і відплив
У Гібралтарській протоці на різній глибині течія направлена в протилежні сторони. Поверхнева течія, направлена в Середземне море, надходить в середньому за рік 55 198 км ³ атлантичної води (середня температура +17 ° C, солоність вище 36 ‰). У глибинній течії, направленній в Атлантичний океан, протягом року проходить 51886 км ³ середземноморської води (середня температура +13,5 ° C, солоність 38 ‰). Різниця в 3312 км ³ обумовлена в основному випаровуванням з поверхні Середземного моря.
[ред.] Ресурси Інтернету
- Climate Control Requires a Dam at the Strait of Gibraltar — American Geophysical Union, 1997. Accessed 26 February 2006.
- Project for a Europe-Africa permanent link through the Strait of Gibraltar — United Nations Economic and Social Council, 2001. Accessed 26 February 2006.
- Map of Morocco — Multimap.com, 2006. Accessed 26 February 2006.
- (ісп.) Estudios Geográficos del Estrecho de Gibraltar — La Universidad de Tetuán and La Universidad de Sevilla. Accessed 26 February 2006.
- Solitons, Strait of Gibraltar. NASA Earth Observatory. Процитовано 2006-05-24.
- Internal Waves, Strait of Gibraltar. NASA Earth Observatory. Процитовано 2006-05-24.
[ред.] Примітки
 |
Це незавершена стаття з географії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
