Могар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Могар , або котяча трава
Moha (Setaria italica), jardín botánico de Tallinn, Estonia, 2012-08-13, DD 01.JPG
Біологічна класифікація
Царство: Plantae
Monocots
- Commelinids
Ряд: Poales
Родина: Poaceae
Підродина: Panicoideae
Рід: Setaria
Вид: Могар
Біноміальна назва
Setaria italica
(L.) Beauv.
Синоніми
Panicum italicum L.
Chaetochloa italica (L.) Scribn.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Setaria italica
ITIS logo.jpg ITIS: 41248
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 4555
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Setaria italica

Мога́р (просо італійське, голо́вчасте про́со) (Panicum italicum) — однорічна кормова трава.

Опис[ред.ред. код]

Стебла висотою 50—100 см, з густим листям, слабо кущаться, інколи гілкуються.

Суцвіття — колосовидна мітелка (султан) довжиною 20—25 см, шириною 4 см, не розділена на окремі лопаті (на відміну від чумизи). В підстави колосків є ниткоподібні щетини, які надають султанові волохатому вигляду.

Зернівки могару дрібніші, ніж в проса, подовжені, менш блискучі, забарвлення їх від жовтої до червонуватої. За забарвленням зернівок і щетин розрізняють могар білий, жовтий, помаранчевий, червоний.

Поширення і практичне використання[ред.ред. код]

Могару культивують в країнах з субтропічним і помірним кліматом. У дикому вигляді могар росте в країнах Азії. Обробляють на сіно, зелений корм і як пасовищна рослина в Україні, на Північному Кавказі, в Молдавії, Казахстані Західному Сибіру і Середній Азії.

За врожайністю поступається суданській траві. Культура одноукісна, але дає отаву. Посухостійка і теплолюбна рослина. Менш вимоглива до тепла, ніж суданська трава. Насіння починає проростати при температурі 10 °C. Найменші приморозки приводять до загибелі сходів.

До ґрунтів могар менш вимогливий, ніж суданська трава. Може рости на піщаних, супіщаних ґрунтах і на важких суглинках. Погано росте на важких вологих ґрунтах.

Сорти: 'Дніпровський 31', 'Омський 10'.

Джерела[ред.ред. код]