Нут (рослина)
| Нут | ||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Cicer arietinum L.
|
||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||
|
|
Нут, турецький горох, баранячий горох, (Cicer arietinum) — рослина родини бобові, зернобобова культура.
Плоди (боби) нуту мають діаметр близько 0,5 — 1,5 см і є харчовим продуктом.
Зміст |
Біологічні характеристики [ред.]
Однорічна рослина. Стебло прямостояче, вкрите залозистими волосками. Висота досягається 20-70 см.
Листя непарноперисте.
Боби — короткі, вздуті, в кожному по 1-3 насінини. Насіння за формою подібне до голови барана або сови, має горбкувато-шорстку поверхню. Колір — від жовтого до дуже темного. Маса 1000 зерен в залежності від сорту коливається від 150 до 300 гр.
Рослина самозапильна, тому запилення найчастіше відбувається у фазі закритої квітки, але іноді можливе і перехресне запилення.
Біологічні особливості [ред.]
Період вегетації рослини — 90-110 днів у скороспілих, та 150—220 днів у пізньостиглих сортів.
Нут — культура теплолюбна. Проростання починається при температурі 3-5 °C, сходи можуть витримувати короткочасні заморозки, в період цвітіння-формування бобів оптимальною є температура 24-28 °C.
Захворювання [ред.]
При тривалій дощовій погоді затримується цвітіння та з'являються захворювання на аскохітоз та фузаріоз.
Значення та використання [ред.]
Історія [ред.]
Нут вирощувався з древніх часів у Індії, Пакистані, Ефіопії та інших країнах[1]. Досить схоже на те, що на Близькому сході культура вживалася в їжу вже 7500 років тому. На територію Греції та Риму нут потрапив у бронзову добу. Стародавні римляни знали вже кілька сортів нуту. На початку IX століття нашої ери Карл Великий називає його повсюдною культурою.
Використання [ред.]
В наш час нут вирощується та вживається у їжу головним чином в країнах західної та середньої Азії (Індія, Пакистан, Туреччина) північної Африки та північної Америки (Мексика). Із нього виготовляють закуски хумус и фалафель. Нут активно використовується у вегетаріанській кухні та у ведичній кулінарії. Нут також традиційно вживається в середземноморському регіоні.
Із нуту виготовляється нутове борошно, яке використовується в індійській кухні. А в італійської кухні, наприклад, вона використовується для приготування коржиків-фарінатів, хоча обсяги вирощування нуту в самій Італії незначні.
В їжу в основному використовують білонасінневі сорти нуту. Теплова обробка відбувається значно довше, ніж для сочевиці та гороху.
Солома та зелена маса іде на корм овець.
Харчова цінність [ред.]
| Країна | 1985 | 1995 | 2005 |
|---|---|---|---|
| Індія | 4 561 | 6 436 | 6 000 |
| Пакистан | 524 | 559 | 868 |
| Туреччина | 400 | 730 | 610 |
| Іран | 122 | 355 | 310 |
| Мексика | 139 | 167 | 240 |
| М'янма | 138 | 76 | 230 |
| Австралія | 36 | 287 | 189 |
| Ефіопія | 0 | 125 | 135 |
| Канада | 0 | 1 | 98 |
| Сирія | 50 | 54 | 55 |
Оптимальними для вирощування нуту є зони тропічного та субтропічного поясів з мінімальною кількістю річних опадів близько 400 мм. Вирощування нуту в помірному кліматі можливе, але урожайність значно нижча.
