Проксима

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Проксима, Проксима Альфа Центавра
Position from Proxima Centauri.png
Проксима відмічена Ромбом
Дані спостереження
Епоха J2000
Сузір’я Центавр
Пряме піднесення 14h 29m 47.59s[1]
Схилення −62° 40′ 52.6″[1]
Видима зоряна величина (V) 11,05 [1]
Характеристики
Спектральний клас M6Ve[1]
Показник кольору (B-V) 1.90[1]
Показник кольору (U-B) 1.43[1]
Тип змінної Змінна зоря типу UV Кита
Астрометрія
Променева швидкість (Rv) −21.7 ± 1.8 км/c
Власний рух (μ) Пр.сх.: −3775.40[1] мас/р
Схил.: 769.33[1] мас/р
Паралакс (π) 768.7 ± 0.3 мас
Відстань 4.243 ± 0.002 св. р.
(1.3009 ± 0.0005 пк)
Абсолютна зоряна
величина
(MV)
15.49[2]
Фізичні характеристики
Маса 0.123 ± 0.006[3] M
Радіус 0.145 ± 0.011[3] R
Світність 0.0017[4] L
Ефективна температура 3,042 ± 117[3] K
Металічність
Обертання 83.5  днів[5]
Вік 4.85×109[6] млрд. років
Інші позначення
Проксима, Проксіма, α Центавра C, CCDM J14396-6050C, GCTP 3278.00, GJ 551, HIP 70890, LFT 1110, LHS 49, LPM 526, LTT 5721, NLTT 37460, V645 Centauri, V645 Cen[1]
Посилання
SIMBAD дані для Proxima

Про́ксима (лат. proxima — найближча, поруч) — на поточний момент найближча до Сонячної системи зоря. Червоний карлик. Спалахуюча (змінна) зірка типу UV Кита 11-ї видимої зоряної величини. Її світність майже в 18 000 раз менше сонячної, тому її не видно неозброєним оком[7]. Зорю було відкрито 1915 року Робертом Іннесом, директором Об'єднаної обсерваторії (ПАР)[8].

Вважається, що вона є третім компонентом системи α Центавра[9]. Віддалена від компонентів A і B на відстань 15 000 ± 700 а.о. (0,02 пк), і має незначну швидкість щодо них. Однак є невелика ймовірність, що це таки окрема зоря[10].

Проксіма перебуває в стані конвективного турбулентного руху, про що свідчать численні спалахи на її поверхні, зафіксовані спостереженнями як у видимому, так і в рентгенівському діапазонах.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и к «База даних позасонячних об'єктів». Centre de Données astronomiques de Strasbourg. Архів оригіналу за 2013-06-30. Процитовано 2008-08-11. (англ.)
  2. Kamper, K. W.; Wesselink, A. J. (1978). «Alpha and Proxima Centauri». Astronomical Journal 83. с. 1653–1659. doi:10.1086/112378. Процитовано 2008-08-03. 
  3. а б в Ségransan, D.; Kervella, P.; Forveille, T.; Queloz, D. (2003). «First radius measurements of very low mass stars with the VLTI». Astronomy and Astrophysics 397. с. L5–L8. doi:10.1051/0004-6361:20021714. Процитовано 2008-08-07. 
  4. See Table 1, Doyle, J. G.; Butler, C. J. (1990). «Optical and infrared photometry of dwarf M and K stars». Astronomy and Astrophysics 235. с. 335–339. Bibcode:1990A&A...235..335D.  and p. 57, Peebles, P. J. E. (1993). Principles of Physical Cosmology. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. ISBN 0691019339. 
  5. Benedict, G. Fritz et al. (1998). «Photometry of Proxima Centauri and Barnard's Star Using Hubble Space Telescope Fine Guidance Sensor 3: A Search for Periodic Variations». Астрономічний журнал (The Astronomical Journal) (англ.) 116 (1). с. 429–439. doi:10.1086/300420. Процитовано 2007-07-09. 
  6. Kervella, Pierre; Thevenin, Frederic (2003-03-15). «A Family Portrait of the Alpha Centauri System: VLT Interferometer Studies the Nearest Stars». ESO. Процитовано 2014-01-03. 
  7. HST сфотографував Проксіму-Центавру
  8. Glass, I. S. (July 2007). «The Discovery of the Nearest Star». African Skies 11. с. 39. Bibcode:2007AfrSk..11...39G. 
  9. Проксима Центавра // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів: ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 382. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).
  10. Jeremy G. Wertheimer and Gregory Laughlin (2006). «"Are Proxima and α Centauri Gravitationally Bound?"». The Astronomical Journal 132. Процитовано 2010-06-21. 


Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.