Сен-Жіль (Бельгія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Комуна
Сен-Жіль
нід. Sint-Gillis
фр. Saint-Gilles
Прапор Герб
Прапор
Герб
Мерія комуни Сен-Жіль.
Мерія комуни Сен-Жіль.

Координати 50°50′ пн. ш. 4°20′27″ сх. д. / 50.833° пн. ш. 4.34083° сх. д. / 50.833; 4.34083Координати: 50°50′ пн. ш. 4°20′27″ сх. д. / 50.833° пн. ш. 4.34083° сх. д. / 50.833; 4.34083Функції {{#coordinates:}} було передано некоректні аргументи

Країна Бельгія Бельгія
Регіон Брюссельський столичний регіон
Бургомістр Шарль Піке (Charles Picqué) (станом на 2012 рік)
Площа 2,52 км²
Населення 48439 [1]  (2011)
Густота населення 19185 осіб/км²
Національний склад фламандці, валлони
Поштовий індекс 1060
Код Головної дирекції
статистики і економічної
інформації федерального
уряду Бельгії
21013 [1] [2]
Офіційний сайт http://www.stgillis.irisnet.be/fr/ (нід.), (фр.)
Сен-Жіль (Бельгія)
Сен-Жіль
Сен-Жіль
Сен-Жіль (Брюссельський столичний регіон)
Сен-Жіль
Сен-Жіль

Сент-Жіль, також Сінт-Хіліс (нід. Sint-Gillis МФА: [sɪnt ˈçɪlɪs] Аудіо вимоваопис файлу, фр. Saint-Gilles МФА: [sɛ̃ ˈʒil]) - одна з 19 комун Брюссельського столичного регіону. Займає площу 2,52 км ². Населення комуни становить 48439 осіб (2011 рік).

Сен-Жіль на карті Брюсельського столичного регіону.

Назва[ред.ред. код]

Коли село виникло, воно мало назву Superior Bruxella латинською мовою або Obbrus-sel (Op Brussel) місцевим діалектом фламандської мови, що у перекладі означає "Горішній Брюссель". Таку назву йому дало духівництво абатства Форе, на территоріях якого виникло село. У 18 столітті абатство створило у селі окрему парафію під назвою Оп-Брюссель-Сен-Жіль (Op-Brussel-Saint-Gilles), яка з часом скоротилася до Сен-Жіль французькою або Сінт-Хіліс фламандською та голандською мовами. [3]

Історія[ред.ред. код]

Сен-Жіль вперше згадується у документах від 1216 року. Село було утворене на територіях абатства Форе. 1298 року Ян ІІ, герцог Брабанту, надав жителям Сен-Жіля ті самі права, які мали жителі навколишніх населених пунктів біля Брюсселю. З початку 13-го століття і до середини 18-го століття село разом з де-якими іншими селами входило до складу так званого “брюссельського казана” (фламанською Kuype van Brussel, нід. Kuip van Brussel, фр. Cuve de Bruxelles) – було тісно пов’язане з Брюсселем у адміністративних, судових і податкових питаннях. [3] В той же час у релігійних питаннях село відносилося до великого абатства Форе. У 18 столітті тут було утворено власну парафію. [3]

З будівництвом другого брюссельського муру і розширенням меж міста Брюссель село стало розташованим впритул до міста Брюссель. Через численні війни село зазнало кілька руйнувань. 1414 року воно було зруйноване військами Жана Безстрашного, а 1489 року - військами Максиміліана І. 1672 року тут було збудовано фортецю (фр. Fort de Monterey), навпроти Хальської брами другого брюссельського муру. Цей форт відіграв позитивну роль в обороні Брюсселю під час бомбардування його військами Людовика XIV у 1695 році. 1782 року він був розібраний. [3]

До 19 століття Сен-Жіль залишався переважно сільським населеним пунктом. Найбільшим промисловим підприємством тут була текстильна мануфактура, заснована 1841 року й розташована навпроти Хальських воріт Брюсселю. [3]

1864 року від Сен-Жіля до Брюсселя відійшла смуга території для будівництва авеню Луїзи нід. Louizalaan , фр. fr: Avenue Louise ), що з’єднала центральну історичну частину Брюсселя з його південною частиною. Між 1878 й 1884 роками у комуні було збудовано в’язницю в англійському архітектурному стилі часів Тюдорів. Протягом 19 століття представники середнього й заможнього класів купували у комуні дешеві ділянки й будували тут свої будинки. У комуні з’явилися широкі вулиці. До 1900 року Сен-Жіль став заможним містом з населенням до 50000 жителів, де архітектори будували будинки у стилі модерн для багатих замовників. Тут була майстерня й Віктора Орта. [3]

Багато представників середнього класу за останні кілька десятиліть виїхали з міста у південні й східні комуни Брюссельського столичного регіону, натомість тут поселилося чимало імігрантів.

Населення[ред.ред. код]

  • 1900 рік – 50000 осіб. [3]
Населення комуни Сен-Жіль з 1990 по 2011 рік
Рік 1990 1995 2000 2005 2007 2008 2009 2010 2011
Населення 43579 42663 42458 43733 44767 45235 45712 46981 48439
Джерело: Населення Бельгії у 1990-2011 роках. на сайті Головної дирекції статистики і економічної інформації уряду Бельгії.

В комуні за даними на 1 січня 2011 року проживало 48439 чоловік, з яких 26314 людини (54,32 %) були бельгійського походження і 22125 (45,68 %) - іноземцями, з яких 15128 людей походили з країн Євросоюзу, 6997 людей - з інших країн світу. З всіх іноземців 140 людей мали статус політичних біженців. [4]

Склад населення комуни Сен-Жіль за країнами походження в різні роки.
Країна походження 2001 [5] 2003 [6] [7] 2004 [8] 2005 [9] 2006 [10] 2008 [11] 2011 [4]
Алжир 194 208 202 200 203 н. д. 217
Бельгія 24381 25751 26136 26108 26312 26191 26314
Бразилія 54 78 97 112 117 н. д. 470
Великобританія 362 408 418 375 390 н. д. 456
Вірменія н. д. н. д. н. д. н. д. н. д. н. д. 100
Гвінея н. д. н. д. н. д. н. д. н. д. н. д. 105
Греція 939 899 873 801 762 653 593
Дем. Респ. Конго
(колишній Заїр)
226 256 247 231 245 н. д. 364
Еквадор н. д. н. д. н. д. н. д. н. д. н. д. 537
Індія 37 43 45 51 75 н. д. 101
Іспанія 2412 2217 2119 2049 1965 1847 1763
Італія 1904 1800 1780 1751 1718 1654 1770
Камерун 54 69 71 80 85 н. д. 226
Марокко 4029 3048 2916 2835 2683 2439 2280
Нідерланди 218 259 250 236 269 н. д. 329
Німеччина 242 284 311 363 388 442 513
Польща 162 390 468 583 792 1246 1749
Португалія 2919 2804 2840 2758 2705 2691 2684
Румунія 29 83 99 139 206 449 738
США 84 99 97 126 123 н. д. 163
Туреччина 232 194 181 170 189 н. д. 178
Україна н. д. н. д. н. д. н. д. н. д. н. д. 36
Філіппіни 158 218 202 178 156 н. д. 147
Франція 1919 2153 2282 2226 2402 2759 3788
Швеція 104 132 158 134 124 н. д. 151
Інші 1595 2002 2105 2227 2356 4864 2667
Разом 42254 43395 43897 43733 44265 45235 48439
Примітки. 1. н. д. - немає данних. 2. В таблиці окрім України представлені лише ті країни, кількість вихідців з яких в населенні комуни становить 100 або більше осіб.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Населення Бельгії за комунами станом на 1 січня 2011 року на сайті Statistics Belgium федерального уряду Бельгії.
  2. Список кодів населених пунктів Бельгії на сайті Головної дирекції статистики і економічної інформації уряду Бельгії. (нід.), (фр.)
  3. а б в г д е ж Paul F. State. Historical Dictionary of Brussels. Maryland, Scarecrow Press, Inc, 2004. P. 270-271. [1]
  4. а б Population par nationalité par commune 01.01.2011
  5. Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : Claude Chéruy. INSTITUT NATIONAL DE STATISTIQUE éditeur. Bruxelles, 2001. P. 9-62.
  6. Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : Claude Chéruy. INSTITUT NATIONAL DE STATISTIQUE éditeur. Bruxelles, 2003. P. 16-19.
  7. 3. Démographie. // Fiches communales d'analyse des statistiques locales en Région bruxelloise. 2008. P. 49.
  8. Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : Fernand Sonck. INSTITUT NATIONAL DE STATISTIQUE éditeur. Bruxelles, 2004. P. 16-19.
  9. Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : N. Demeester. SPF ECONOMIE DIRECTION GENERALE STATISTIQUE ET INFORMATION ECONOMIQUE | éditeur. Bruxelles, 2007. P. 16-19.
  10. Population par commune (pays les plus représentés) // Population et ménages. Population étrangère. Éditeur responsable : A. Versonnen. SPF ECONOMIE DIRECTION GENERALE STATISTIQUE ET INFORMATION ECONOMIQUE | éditeur. Bruxelles, 2008. Code Publication: S220.A2F/2006. P. 16-19.
  11. B. Wayens, P. Kummert, G. Dumont. Commune de Saint-Gilles. Editeur responsible P. Debouverie. Bruxelles, 2010. P. 14.