Теплодар

Теплодар
Герб Теплодара	Прапор Теплодара
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Одеська область
Район/міськрада	Теплодарська міська рада
Код КОАТУУ	5111500000
Засноване	15-05-1982
Статус міста	з 1997 року
Населення	▲10081 (01.01.2011)
Агломерація	Одеська агломерація
Площа	3.0 км²
Густота населення	3360 осіб/км²
Поштові індекси	65490—495
Телефонний код	+380-48502
Координати	46°30′23″ пн. ш. 30°19′35″ сх. д. / 46.50639° пн. ш. 30.32639° сх. д.Координати: 46°30′23″ пн. ш. 30°19′35″ сх. д. / 46.50639° пн. ш. 30.32639° сх. д.
Висота над рівнем моря	37 м
Водойма	Барабойське водосховище
Відстань
Найближча залізнична станція	Вигода
До станції	9 км
До обл./респ. центру
- залізницею	35 км
- автошляхами	40 км
До Києва
- автошляхами	476 км
Міська влада
Адреса	65490, Одеська область, м. Теплодар, вул. Піонерна, 7, 724-05-14
Веб-сторінка	Теплодарська міськрада
Міський голова	Печерський Леонід Мойсейович

Теплода́р — місто обласного підпорядкування в Одеській області України. Відстань до облцентру становить 40 км і проходить автошляхом E87.

Теплодар і Одеська АТЕЦ [ред.]

Зародження міста бере свій початок з Постанови Ради Міністрів СРСР про будівництво Одеської атомної теплоелектроцентралі (ОАТЕЦ). Тут, у Причорномор’ї, поблизу міста Одеси Актом Державної комісії від 1 серпня 1980 року, що затверджений Постановою Ради Міністрів УРСР від 28.08.1980 року, був визначений майданчик для будівництва селища міського типу та атомної теплоелектроцентралі АТЕЦ. Проект будівництва селища атомників був розроблений Одеською філією інституту «Діпромісто», атомної теплоелектроцентралі — Горьківською філією Інституту «Атомтеплоелектропроект» Міністерства енергетики СРСР.

Населений пункт не мав назви. Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 2 лютого 1983 року йому було присвоєно назву Теплодар. А Одеський виконком своїм рішенням від 15 лютого 1983 року №113 підпорядковував селище Теплодар Біляївській міській Раді.

Будівництво селища набирало швидкі темпи. Це був дуже важливий стратегічний об'єкт держави. Сторінки газет майоріли статтями про мирний атом. До травня 1983 року на об'єктах АТЕЦ, що будуються та в селищі розміщувалось 47 різноманітних організацій, в котрих працювало 2775 чоловік, в тому числі 24 будівельні організації, З транспортні організації, житлово-експлуатаційний комбінат, 15 підприємств торгівлі та побуту, здравпункт, фельдшерсько-акушерський пункт та аптека.

У 1981 році була створена дирекція ОАТЕЦ, директором якої був Лубенський В.Ф., його заступником — Руденко І.І, секретарем директора — Макеєва А. О., старшим інженером — Передрій А.Ф., бухгалтером-касиром Цуркан Л.К., старшим інженером-економістом Анферова С.І., старшим інженером Пінчукова Т.В.

Після катастрофи на Чорнобильській АЕС в результаті перевірки технологічних норм будівництва ОАТЕЦ, було виявлено, що майбутня станція розташована на ділянці, пов'язаній із небезпекою зсуву грунтів, а також із численними карстовими пустотами. Наприкінці 80-х років роботи навколо станції було заморожено, а 1997 року повністю припинено.