Французькі Південні і Антарктичні території

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Французькі Південні і Антарктичні території
Terres australes et antarctiques françaises (TAAF)

Прапор Французьких Південних і Антарктичних територій Герб Французьких Південних і Антарктичних територій
Прапор Герб
Розташування Французьких Південних і Антарктичних територій
Столиця Порт-о-Франсе
Офіційні мови Французька
Державний устрій Заморська територія Франції
Площа
 - Загалом 439 781 км²
Населення
 - оцінка 2009 р. 140 (?)
 - Густота 0/км² (?)
Часовий пояс
Домен інтернету .tf

Французькі Південні і Антарктичні території, скорочено ФПАТ (фр. Terres australes et antarctiques françaises (TAAF)) — заморська територія Франції з особливим статусом. Офіційно статус територій закріплений у 1955 році. Розташовані у південній частині Індійського океану і поділені на п'ять адміністративних округів:

  1. Острови Амстердам і Сен-Поль (l'île Amsterdam, l'île Saint-Paul);
  2. Острови Крозе (l'archipel Crozet)
  3. Острови Каргелен (les îles Kerguelen или les îles de la Désolation)
  4. Земля Аделі (la Terre Adélie)
  5. Розсіяні острови в Індійському океані (Îles Éparses)

Іноді території називають Французькі Південні території чи Французькі Південні землі. До них не включають Землю Аделі, адже французький суверенітет над цією територією не визнається міжнародним співтовариством.

З 2004 року території управляються з Реюньону, проте не входять до його складу. До 2004 року управління цими землями здійснювалось з Парижа.

На остові Амстердам знаходиться єдине постійне поселення територій Мартін-де-Вівьє (фактично це і є столиця цих територій) з чисельністю населення 40 чоловік. Переважно це члени наукових експедицій та працівники метеорологічних станцій.

Економічна активність на острові мінімальна. З точки зору промислового рибальства цінність представляє економічна зона біля островів, що входять до складу територій.

Література[ред.ред. код]

  • Gracie Delépine, Les Îles australes françaises, Ouest-France, Rennes, 1995
  • Jacques Nougier Pirate de légines, L'Harmattan, 2003. ISBN 2-7475-4459-1
  • Marcel Barbarin Pêche et piraterie dans les quarantièmes rugissants, Ouest-France, 2002. ISBN 2-7373-2967-1