Мавританія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ісламська Республіка Мавританія
الجمهورية الإسلامية الموريتانية
Al-Jumhūriyyah al-Islāmiyyah al-Mūrītāniyyah
République Islamique de Mauritanie

Прапор Мавританії
Прапор
Девіз: شرف إخاء عدل (арабська)
"Honneur, Fraternité, Justice"(французька)
"Честь,братерство, справедливість"
Гімн: Державний гімн Мавританії
Розташування Мавританії
Столиця Нуакшот
18°09′ пн. ш. 15°58′ зх. д. / 18.150° пн. ш. 15.967° зх. д. / 18.150; -15.967
Найбільше місто столиця
Офіційні мови Стандартна арабська, французька
Державний устрій Парламентарна демократія
 - Президент Мохаммед ульд Абдель Азіз
 - Прем'єр-міністр Мулайе ульд Мохаммед Лагдаф
Незалежність від Франції 
 - Дата 28 листопада 1960 
Площа
 - Загалом 1 030 700 км² (29)
 - Води (%) 0.03
Населення
 - оцінка 2012 р. 3,359,185 (135)
 - перепис 1988 р. 1,864,236 [1]
 - Густота 3,0/км² (221)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $7.159 млрд (144)
 - На душу населення $2,402 (132)
ІРЛП  (2004) 0.486 (низька) (153)
Валюта Мавританська угія (MRO)
Часовий пояс GMT (UTC+0)
 - Літній час не спостерігається (UTC+0)
Коди ISO 3166 MR
Домен інтернету .mr
Телефонний код +222
Saheluzrasas.PNG

Політичні структури
Сахеля

XI-XIII ст.
Імперія Гана  ·  Канем  ·  Текрур
XIII-XVIII ст.
Джолоф (Волоф)  ·  Імперія Малі  ·  Імперія Сонгай  ·  Моси  ·  Міста-держави хауса  ·  Багірмі  ·  Вадан  ·  Дарфурський султанат  ·  Сеннар  ·  Борну  ·  Сокото  ·  Масина  ·  Такедда
XIX-XX ст.
(Колонії)
Британська колонія Нігерія  ·  Судан (колонія)  ·  Французька Західна Африка  ·  Французька Екваторіальна Африка
XX ст.
(Незалежні держави)
Сенегал  ·  Мавританія  ·  Буркіна-Фасо  ·  Малі  ·  Нігерія  ·  Нігер  ·  Камерун  ·  Чад  ·  Судан  ·  Еритрея


Маврита́нія (араб. موريتانيا‎, фр. Mauritanie), офіційна назва Ісламська Республіка Мавританія — держава на північному заході Африки, яка межує на північному сході з Алжиром, на сході і півдні з Малі, на південному-заході з Сенегалом, на північному заході з Західною Сахарою, на заході омивається Атлантичним океаном

Столиця — Нуакшот
Мечеть в Ченґеті
Mr-map.png

Площа — 1030700 км²

Населення 3,359 млн чол. (2012).

Столиця — Нуакшот

Рельєф: долина ріки Сенегал на півдні, інша частина плоска і суха

Політична система — військова держава, що розвивається

Експорт: залізна руда, риба, гіпс; населення 2038 тис. осіб (1990);

Мови: французька (офіційна), арабська, мови африканських негрів

Грошова одиниця — мавританська угія.

Мавританія — член ООН, Економічного співтовариства західноафриканських країн.

Див. також: Населення Мавританії, Демографія Мавританії.

Історія[ред.ред. код]

Див. Історія Мавританії. Давні держави: Адрар.

Недавня історія

  • незалежність від Франції отримана в 1960.
  • в 1975 Західна Сахара була здана Іспанією; Мавританія окупувала південні області, Марокко — північні.
  • в липні 1980 року було заборонено рабство. Мавританія була останньою країною світу, де рабство офіційно дозволялося. До цього часу в країні, за свідченням американського журналу «Newsweek» від 6 травня 1985 року, налічувалося понад 100 тис. рабів і приблизно 300 тис. осіб, що були колишніми рабами. Більшість міських жителів звільнило своїх рабів, але в сільській місцевості цей процес тривав ще дуже довго.
  • в 1981 були перервані дипломатичні відносини з Марокко, відновлені в 1985.
  • з 1984 глава держави й уряду — Маоуйя Оулд Сід Ахмед Тайа
  • У 1985 відбувся ряд сутичок з сенегальцями.
  • У 1991 були обіцяні військові вибори.
  • 3 серпня 2005 відбувся військовий переворот в результаті якого військові сили Мавританії захопили владу і створили військову раду, яка повинна покласти край тоталітарному правлінню президента Маоуйї Оулда Тайї і буде керувати країною.

Географія[ред.ред. код]

Див. Природа Мавританії, Геологія Мавританії.

Піщані дюни зі слідами машин після раллі Париж-Дакар. Подібний пустельний пейзаж є типовим для Мавританії.

Територія Мавританії — кам'янисті та піщані пустелі Зах. Сахари. Найбільша висота — 915 м. Вздовж низовинного піщаного побережжя тягнеться смуга солончаків і тимчасових солоних озер — себха. Складене пісковиками плато висотою понад 300 м у внутрішніх районах країни тягнеться від північного кордону до долини р. Сенегал. Клімат тропічний пустельний. Постійних рік крім р. Сенегал немає.

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

В адміністративному відношенні територія країни ділиться на дванадцять областей, що носять порядкові номери від «першої» до «дванадцятої», і один округ , в який входить столиця Мавританії місто Нуакшот .

На чолі адміністрації кожної області стоїть губернатор, який підпорядковується уряду.

Економіка[ред.ред. код]

Див. Економіка Мавританії

Основа економіки Мавританії — скотарство, рибальство та гірничодобувна промисловість. Осн. транспорт — автомобільний та морський. Довжина єдиної в країні залізниці бл. 700 км. Вона з'єднує Нуадібу з колишнім і сучасними центрами видобутку залізняку — Фдеріком, Зуератом і Гельб-аль-Рхейном. У Нуакшоті і Нуадібу функціонують міжнародні летовища і великі морські порти, в тому числі рудоекспортний Кансадо (поруч з Нуадібу).

За даними [Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation, U.S.A., 2001]: ВВП — $ 1,2 млрд. Темп зростання ВВП — 3,5 %. ВВП на душу населення — $ 478. Прямі закордонні інвестиції — $ 0,1 млн. Імпорт (чай, цукор, рис і інші види продовольства, промислові товари і нафтопродукти) — $ 0,6 млрд (г.ч. Франція — 26 %; Бельгія-Люксембурґ — 8,9 %; Німеччина — 7,4 %; Іспанія — 6,9 %). Експорт (залізняк, гіпс, жива худоба, гуміарабік, фініки, шкіряна сировина) — $ 0,47 млрд (г.ч. Японія — 18 %; Франція — 17 %; Італія — 15 %; Іспанія — 10 %.

Див. також: Корисні копалини Мавританії, Історія освоєння мінеральних ресурсів Мавританії, Гірнича промисловість Мавританії.

Політика[ред.ред. код]

Уряд очолює президент країни, який обирається загальним прямим голосуванням строком на 5 років. Конституція Мавританії визначає, що кандидатом у президенти може виставлятися лише представник правлячої Партії мавританського народу. Президент, будучи одночасно і главою держави, керує збройними силами, підписує і ратифікує договори, обнародує закони, призначає міністрів уряду. П'ятнадцять міністрів - членів кабінету здійснюють виконавчу владу в країні.

Законодавча влада належить президенту і Національному зібранню, що складається з 40 депутатів, що обираються строком на 5 років.

Населення[ред.ред. код]

Населення Мавританії на 2008 р. - 3,07 млн осіб. Населення Мавританії сповідує іслам і ділиться на дві групи. На півдні країни по р.Сенегал живуть осілі землеробські народи (волоф, тукулер і сонінке), що становлять приблизно 1/5 всього населення. Найбільша густина населення поблизу південного кордону в районі Шеммама, на правобережжі Сенегалу. Інше населення - скотарі-кочівники - розміщене на великих просторах пустель і напівпустель. У етнічному відношенні вони належать до маврів, народу змішаного арабського, берберського і західноафриканського походження, і туарегам.

Бербери населяли Північну і Північно-Західну Африку ще до нової ери. Після вторгнення арабів до Північної Африки (7-8 ст.) їх було витіснено в пустельні райони. Деякі берберські племена змішалися з арабами. Формально всі вони прийняли іслам, хоч доісламські культи відіграють велику роль у берберському етнокультурному комплексі. Багато берберських племен перейшли на використання арабської мови. Однак досі збереглися анклави берберомовного населення. Традиційно бербери ведуть напівкочовий спосіб життя. Багато хто з них спочатку селився в оазах. Вони споруджують невеликі загати, щоб накопичити воду для обробітку зернових і фініків. Серед скотарів-кочівників поширена колективна власність на пасовищні угіддя. Однак землі, що обробляються, як правило, перебувають у приватній власності. Бербери відомі своєю войовничою вдачею. Вони звикли нападати і погрожувати, але рідко вдавалися до широкомасштабних військових дій. Незважаючи на постійне протиборство двох найвпливовіших політичних угруповань берберів, у кожній місцевості досягнуто домовленості про спільну оборону і перемінне використання пасовищ у період сезонних міграцій. У берберському суспільстві всі його члени користуються рівними правами; владними повноваженнями наділені місцеві збори, в яких беруть участь всі дорослі чоловіки.

Кочові араби-бедуїни прийшли в ці краї як завойовники і коли не сподівалися на достатню продуктивність своїх стад, стягували з населення данину або примушували його працювати на себе. Відчуваючи явну неприязнь до осілого способу життя, вони нехтували досвідом осілого господарювання берберів. Традиційним житлом для бедуїнів служили шатра з валяної верблюжої або козячої вовни, фарбовані в чорний колір. Жителі узбережжя бедуїни-імрагени відмовилися від кочового способу життя і зайнялися рибальством. Як і арабське населення Магріба (тобто Північно-Західної Африки), вони створили суспільство з розвиненою станово-кастовою структурою. Нижчу касту складали чорні маври (харатини), нащадки звільнених рабів.

Туареги, тобто бербери, які до ісламізації сповідували християнство, традиційно кочують зі стадами верблюдів і під час стоянок живуть у шатрах червоного кольору. Вони розрізнюють два види власності: зароблену працею і захоплену силою. Остання перебуває у спільному користуванні. Туарезькі жінки (на відміну від арабок) можуть володіти рухомою власністю і не носять чадру (обличчя закривають туареги-чоловіки). Крім того, вони є хранительками музичних і поетичних традицій.

Оази спочатку були заселені чорношкірими західноафриканцями, нащадками рабів скотарів-кочівників. Зараз місцеве населення обробляє там зернові культури і фініки і займається тваринництвом.

У долині р.Сенегал землеробством займаються переважно тукулери, сонінке і волоф (народи, які живуть також на території сусіднього Сенегалу). Вони вважають за краще розмовляти власними мовами, а не арабською, і з побоюванням ставляться до арабомовної більшості населення країни. Найбільша густина населення - в районі Шеммама.

Культура[ред.ред. код]

Спорт[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Уряд
Discussion boards
Новини
Overviews
Directories
Історія
Articles
Туризм