Харити

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Хари́ти (грец. Χάριτες) — богині вроди, радості й жіночої принадності. Завдяки їм виникає все миле й привабливе. Юнаки й дівчата завдячують їм своєю вродою, а в найкращих струмках тому така чиста й прозора вода, що в ній колись викупалися харити.

У Римі харит називали граціями (лат. Gratiae).

Émile Vernon-The Three Graces.jpg
The Three Graces by Francesco Morandini.jpg


Міф та культ[ред.ред. код]

За Гесіодом, харит було три: Евфросіна (Добродумна), Талія (Квітуча) і Аглая (Блискуча); їх народила від Зевса океаніда Еврінома. Харити жили разом з музами на Олімпі й часто супроводили Аполлона, Афродіту, Афіну, Діоніса та інших богів.

Харити опікувалися бенкетами й розвагами. Найкращі твори мистецтва греки називали витвором харит. У сиву давнину в Орхомені цих богинь зображували кам'яними стовпами, які нібито впали з неба. Пізніше (3 століття до н. е.) біля них ставили чудові статуї оголених дівчат. На честь харит улаштовували свята харисії, або харитесії, під час яких відбувалися змагання співців і поетів

У мистецтві[ред.ред. код]

У давньогрецькому мистецтві пізніших часів харити постають оголеними вродливими дівчатами, що обіймаються або тримаються за руки. В Афінах біля входу до Акрополя стояла група харит — твір Сократа тих часів, коли філософ ще займався скульптурою в майстерні свого батька Софроніска. Відома група «Харити» Антоніо Канови в Сієні. Атрибутами харит були троянди, миртові галузки, яблука, колоски, маківки тощо, а також музичні інструменти.

Література[ред.ред. код]