Антея (грецька мітологія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Весна (Альфонс Муха, 1896)

Антея (дав.-гр. Ἀνθεία) — одна з харит, або благодатей, давньогрецької мітології, богиня боліт і квіткових вінків[en]. Дочка Зевса та Евріноми. В атенському вазописі її зображували як одну з обслуг Афродіти.[1]

Її ім'я «Антея» походить від давньогрецького слова ἄνθος[en], яке означає «квітка» або «цвісти». Її символами є предмети золотого кольору. Римлянам вона була відома як Антея. Її центр поклоніння знаходився на острові Крит. Ім'я Антея було також дано Гері та було пов'язане з Горою,[2] з яким вона мала храм в Арґосі.[3] Цей термін також був епітетом назви Афродіти у Кноссі.[4][5] Вона була богинею рослинності[en], садів, цвітіння, особливо шанувалася навесні та поблизу низин[en] і боліт, сприятливих для зростання рослинності. Вона також була богинею людської любові. Її символами є предмети золотого кольору, такі як мед і смирна.[6]

«Антея» — це також грецька назва стародавнього Созополя на території сучасної Болгарії, а ще Антеєю називали село, яке пізніше було перетворене на Патри близько 1000 року до н.е.

«Антея» — також історично використовувалось і використовується як ім'я осіб і чоловічої статі (дав.-гр. Άνθειας), і жіночої (дав.-гр. Άνθεια).

Етимологія[ред. | ред. код]

Жіноче ім'я Антея означає «попередниця» або «квітуча», але також допустима чоловіча форма яка має те саме значення («квітуч»).[7]

Походження[ред. | ред. код]

Наскільки відомо, походження Антеї не описане в жодному уривку з книг, навіть у віршах з пеоріоду коли її образ активно використовувався в мистецтві. Вона вважається каритою, але не підходить як дочка ні в одну з наявних версій походження грацій. Неможливо, щоб її існування було невизначеним, тоді вона вважатиметься дочкою Клориси та Зефіра, тобто маловідомою німфою чи богинею.

Згідно з припущеннями про її народження (неофіційно), вона мала б виникнути з сил, зачатих Клорисі від бореда Зефіра. Отримавши владу над весною, її першим подвигом була маленька й ніжна квітка, але витонченіша й запашніша за всі в саду, про яку найбільше піклувалися. Хлориса, не задовольняючись своїм єдиним сином Карпом, чоловіком, день у день, ніч у ніч працювала над вирощуванням такої квітки. Зефір, роздратований таким відволіканням, здув маленьку квітку на Олімп, так само як він зробив це з Афродітою при народженні. Чого він не знав, так це те, що материнська любов вже була у квітці, його подих дав їй життя, а потім з цієї квітки виникла прекрасна і харизматична німфа. Афродіта в супроводі трьох своїх вірних грацій не знала, звідки вона взялася, і ніхто не міг дати прийнятного пояснення появи дівчини. Тоді було вирішено, що її титулуватимуть як одну з карітів, і жодних питань про те, звідки вона походить і чиєю дочкою, не ставитимуть.

Історія та цитати[ред. | ред. код]

В одному короткому уривку Антея зображена на вазописі як юна жінка з кучерявим золотистим волоссям, яка супроводжувала богиню Афродіту. Це пояснюється тим, що Афродіта була її матір'ю-вихователькою, тому пізніше німфа стала вважатися богинею людської любові та стосунків.

Протягом історії її ім'я рідко згадується, за винятком лише одного моменту, коли Антея в якийсь момент відносно добре шанувалася художниками, ставши натхненням для творів епохи Відродження. Після цього періоду пам'ятки про неї були втрачені, залишивши її як малописану сутність німфи чи богині, про яку мало хто знає.

Про її характеристики як однієї з Грацій: "Її зазвичай вважають частиною процесії Афродіти, як богині радощів кохання; але як танцівниця вона також з'являється в процесії Аполлона, бога-музиканта. Каріте приписують доброчинний вплив на інтелектуальну діяльність і твори мистецтва, як і Музам. Вона також супроводжує Афіну, як покровительку жіночих робіт та інтелектуальної діяльності, а іноді також Ероса та Діоніса."[8][9][10]

Приклади[ред. | ред. код]

Як жіноча постать[ред. | ред. код]

Як чоловіча постать[ред. | ред. код]

  • «Антей» (лат. Antheias) син Евмела[en] і герой-епонім ахейського[en] міста Антея, яке було названо на його честь. Фактично, після нещасного випадку, в якому загинув його син, Евмель побудував це місто і назвав його на честь нього. Евмела відвідав Триптолем з наміром навчити його обробляти землю та користуватися дарами Деметри. Заснувши, Антей запряг драконів Тріптолема в колісниці й спробував сам посіяти зерно. Але йому не вистачило сил і, отже, не впорався із завданням, тож він упав із колісниці й загинув.[15] Про нього писав Павсаній.[11]
  • «Антей» (лат. Anteias) також згадується як син Одіссея і Цирцеї.[11]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Kharities. Theoi Project. Процитовано 29 грудня 2013.
  2. Joan V. O'Brien (1993). The Transformation of Hera. с. 139.
  3. Павсаній, Опис Еллади ii. 22. § 1.
  4. R. F. Willetts (1977). The Civilization of Ancient Crete. University of California Press. с. 209.
  5.  Ця стаття включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанніHugh Chisholm, ред. (1911). Aphrodite . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. Cambridge University Press. (англ.)
  6. Ramesh Chopra (2005). Academic Dictionary Of Mythology. с. 28.
  7. Роберт Ґрейвс. The Greek Myths (1995). 6 видання.
  8. Goddess Antheia
  9. Goddess Antheia
  10. KHARITES
  11. а б в -{Carlos Parada, 1997. Genealogical Guide to Greek Mythology}- -{Greek Mythology Link: Dictionary}-; -{Phylleus to Priapus}-
  12. -{theoi.com: Kharites}-
  13. а б -{Greek Myth Index: Antheia}-. Архів оригіналу за 16. 12. 2010. Процитовано 28. 01. 2011. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |df= (довідка)
  14. -{theoi.com: Perseus}-; -{PRELUDE : FEUD OF AKRISIOS & PROITOS}-
  15. Александріна Церманович Кузманович[sr] & Драгослав Срейович[sr]|. Лексикон религија и митова. Савремена администрација (1992). Белград.