Єфрем (Кицай)
| Митрополит Єфрем | ||
 | ||
| За Божественною Літургією у в храмі Різдва Пресвятої Богородиці м. Кривий Ріг | ||
| ||
|---|---|---|
| з 13 вересня 1996 | ||
| Церква: | Українська Православна Церква Московського патріархату | |
| Попередник: | Порфирій (Гулевич) | |
| Альма-матер: | Київська духовна академія | |
| Науковий ступінь: | Кандидат богослов'я | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Іван Степанович Кицай | |
| Народження: | 5 липня 1966 (57 років) Зашковичі, Великолюбінська селищна громада, Львівський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР | |
| Священство: | 27 вересня 1992 | |
| Чернецтво: | 25 вересня 1992 | |
| Єп. хіротонія: | 13 вересня 1996 | |
|
Нагороди: | ||
 | ||
Єфре́м (Кицай), митрополит Криворі́зький і Ні́копольський (нар. 5 липня 1966, с. Зашковичі) — архієрей УПЦ МП[1]. Хіротонізований у єпископа 1996 року і відтоді очолює Криворізьку єпархію УПЦ МП. Тезоіменитство — 10 лютого. Громадянин росії[2][3].
Біографія[ред. | ред. код]
Юність[ред. | ред. код]
Іван Степанович Кицай народився 5 липня 1966 року в селі Зашковичі Городоцького району Львівської області в селянській родині.
У 1983 році закінчив Завидовицьку середню школу. Того ж року вступив до Львівського кулінарного училища, яке закінчив у 1985 році. З 1985 по 1987 рік служив в армії. Після демобілізації працював псаломщиком у храмі в ім'я апостола Филипа в Новгороді.
1988 року вступив до Московської духовної семінарії. Після закінчення в 1992 році був зарахований до числа братії Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври.
Початок служіння[ред. | ред. код]
25 вересня 1992 року був пострижений у чернецтво. 27 вересня 1992 року прийняв сан ієродиякона, а 10 жовтня — сан ієромонаха. Деякий час обіймав посаду благочинного Лаври.
У 1996 році майбутній владика закінчив Київську духовну академію з ученим ступенем кандидата богословських наук за наукову роботу: «Митрополит Київський Філарет (Амфітеатров), його праці й пастирська спадщина» (вийшла друком у видавництві «Благовіст» у 1999 році, м. Київ).
Архієрейське служіння[ред. | ред. код]
13 вересня 1996 року був хіротонізований в єпископа Криворізького і Нікопольського.
2006 року, в день святкування 40-річчя єпископської хіротонії Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, 9 липня, єпископа Єфрема було возведено в сан архієпископа.
Рішенням Священного Синоду УПЦ від 22 листопада 2006 року був призначений на посаду Голови Синодальної Комісії по канонізації святих. Згодом його змінив на цій посаді архієпископ Іоанн (Сіопко).
Критика[ред. | ред. код]
У Кривому Розі кілька десятків активістів пікетували його резиденцію вимагаючи сприяти в питанні надання автокефалії ПЦУ. У них були плакати: «Ми за Томос. Єфрем – ти з нами?», «Нам потрібна наша Церква, а не Путінська", "Кривому Рогу Українська церква", "Іди від Москви, повернися в Україну, Єфреме". Поліцейські які прибули на місце не стали нікого затримувати. На воротах резиденції митрополита активісти почепили плакати із закликами переходити до нової Церкви[4].
Погляди і праці[ред. | ред. код]
Богословські праці[ред. | ред. код]
- Митрополит Київський Філарет (Амфітеатров), його праці й пастирська спадщина. — Київ: Благовіст, 1999 (передрук кандидатської дисертації 1996 року)
Інтерв'ю[ред. | ред. код]
- Епископ Криворожский и Никопольский ЕФРЕМ. «У православных никогда не было легкого пути» (2003)[недоступне посилання з червня 2019]
- Єпископ Криворізький і Нікопольський Єфрем: «Приходити до Бога можна у будь-якому віці, але приймати чернечий постриг необхідно тільки духовно-зрілим»
Звернення, промови, доповіді[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ У статті на позначення Української Православної Церкви у єдності з Московським Патріархатом використовуються її офіційні назви — Українська Православна Церква, Київська Митрополія або УПЦ
- ↑ Реєстр церковних лідерів УПЦ МП зі зв'язками в росії — OSINT-розслідування. molfar.com. Процитовано 20 квітня 2024.
- ↑ На в’їзді до Києва виявили ще одного священника УПЦ МП – прихильника "русского міра". ТСН.ua (укр.). 27 червня 2023. Процитовано 20 квітня 2024.
- ↑ «Нам потрібна наша Церква, а не Путінська»: на Дніпропетровщині пікетували резиденцію митрополита УПЦ (МП). risu.org.ua (англ.). Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 19 листопада 2018.