Єфрем (Кицай)
| Митрополит Єфрем | ||
 | ||
| За Божественною Літургією у в храмі Різдва Пресвятої Богородиці м. Кривий Ріг | ||
| ||
|---|---|---|
| з 13 вересня 1996 | ||
| Церква: | Українська Православна Церква Московського патріархату | |
| Попередник: | Порфирій (Гулевич) | |
| Альма-матер: | Київська духовна академія | |
| Науковий ступінь: | Кандидат богослов'я | |
| Діяльність: | священник | |
| Ім'я при народженні: | Іван Степанович Кицай | |
| Народження: | 5 липня 1966 (58 років) Зашковичі, Великолюбінська селищна громада, Львівський район, Львівська область, Українська РСР, СРСР | |
| Священство: | 27 вересня 1992 | |
| Чернецтво: | 25 вересня 1992 | |
| Єп. хіротонія: | 13 вересня 1996 | |
|
Нагороди: | ||
 | ||
Єфре́м (Кицай), митрополит Криворі́зький і Ні́копольський (нар. 5 липня 1966, с. Зашковичі) — архієрей УПЦ МП[1]. Хіротонізований у єпископа 1996 року і відтоді очолює Криворізьку єпархію УПЦ МП. Тезоіменитство — 10 лютого.
Іван Степанович Кицай народився 5 липня 1966 року в селі Зашковичі Городоцького району Львівської області в селянській родині.
У 1983 році закінчив Завидовицьку середню школу. Того ж року вступив до Львівського кулінарного училища, яке закінчив у 1985 році. З 1985 по 1987 рік служив в армії. Після демобілізації працював псаломщиком у храмі в ім'я апостола Филипа в Новгороді.
1988 року вступив до Московської духовної семінарії. Після закінчення в 1992 році був зарахований до числа братії Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври.
25 вересня 1992 року був пострижений у чернецтво. 27 вересня 1992 року прийняв сан ієродиякона, а 10 жовтня — сан ієромонаха. Деякий час обіймав посаду благочинного Лаври.
У 1996 році майбутній владика закінчив Київську духовну академію з ученим ступенем кандидата богословських наук за наукову роботу: «Митрополит Київський Філарет (Амфітеатров), його праці й пастирська спадщина» (вийшла друком у видавництві «Благовіст» у 1999 році, м. Київ).
13 вересня 1996 року був хіротонізований в єпископа Криворізького і Нікопольського.
2006 року, в день святкування 40-річчя єпископської хіротонії Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Володимира, 9 липня, єпископа Єфрема було возведено в сан архієпископа.
Рішенням Священного Синоду УПЦ від 22 листопада 2006 року був призначений на посаду Голови Синодальної Комісії по канонізації святих. Згодом його змінив на цій посаді архієпископ Іоанн (Сіопко).
У Кривому Розі кілька десятків активістів пікетували його резиденцію вимагаючи сприяти в питанні надання автокефалії ПЦУ. У них були плакати: «Ми за Томос. Єфрем – ти з нами?», «Нам потрібна наша Церква, а не Путінська", "Кривому Рогу Українська церква", "Іди від Москви, повернися в Україну, Єфреме". Поліцейські які прибули на місце не стали нікого затримувати. На воротах резиденції митрополита активісти почепили плакати із закликами переходити до нової Церкви[2].
- Митрополит Київський Філарет (Амфітеатров), його праці й пастирська спадщина. — Київ: Благовіст, 1999 (передрук кандидатської дисертації 1996 року)
- Епископ Криворожский и Никопольский ЕФРЕМ. «У православных никогда не было легкого пути» (2003)[недоступне посилання з червня 2019]
- Єпископ Криворізький і Нікопольський Єфрем: «Приходити до Бога можна у будь-якому віці, але приймати чернечий постриг необхідно тільки духовно-зрілим»
- ↑ У статті на позначення Української Православної Церкви у єдності з Московським Патріархатом використовуються її офіційні назви — Українська Православна Церква, Київська Митрополія або УПЦ
- ↑ «Нам потрібна наша Церква, а не Путінська»: на Дніпропетровщині пікетували резиденцію митрополита УПЦ (МП). risu.org.ua (англ.). Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 19 листопада 2018.