Нестор (Доненко)
| Єпископ Нестор (Доненко) | ||
_%D0%B2_%D0%90%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE-%D0%9D%D0%B5%D0%B2%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%BC_%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%B5_%D0%AF%D0%BB%D1%82%D1%8B.jpg) | ||
| Єпископ Нестор (Доненко) | ||
| ||
|---|---|---|
| з 25 вересня 2018 | ||
| Церква: | Російська православна церква (Московський патріархат) | |
| Попередник: | Павло (Кратіров) – 1923 рік [1] | |
| ||
| з 16 листопада 2021 | ||
| Церква: | Російська православна церква (Московський патріархат) | |
| Альма-матер: | Одеська духовна семінарія | |
| Діяльність: | священнослужитель | |
| Тезоіменитство: | 9 листопада | |
| Ім'я при народженні: | Доненко Миколай Миколайович | |
| Народження: | 20 лютого 1958 (66 років) м. Бердянськ, Запорізька область, Українська РСР, СРСР | |
| Священство: | 30 червня 1991 | |
| Чернецтво: | 13 червня 2018 | |
| Єп. хіротонія: | 27 вересня 2018 | |
|
Нагороди: | ||
 | ||
Єпископ Нестор, (в миру Миколай Миколайович Доненко, нар. 20 лютого 1958, Бердянськ, Запорізька область, Українська РСР, СРСР) — архієрей РПЦвУ, єпископ Ялтинський, вікарій Сімферопольської єпархії, настоятель Покровського храму в смт. Ореанда (АР Крим). Громадянин Росії[2]. У грудні 2022 року позбавлений громадянства України за підтримку агресії рф[3][4].
Тезоіменитство — 9 листопада (27 жовтня за старим стилем в день пам'яті прп. Нестора Літописця).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився в м. Бердянськ Запорізької області в родині службовців — батько — адвокат, мати — лікар.[5]. У 1974 році став регулярно відвідувати богослужіння і брати участь в церковних Таїнствах. У 1976 році вступив до Харківського художньо-промислового інституту на скульптурне відділення. Після закінчення інституту в 1981 році працював в Художньому фонді Сімферополя. Брав участь у всесоюзних і міжнародних виставках.
З 1983 року ніс послух читця в Свято-Троїцькому кафедральному соборі Сімферополя. З 1985 року став цікавитися усним церковним переказом. Для чого здійснював поїздки по різних регіонах країни у пошуках свідків церковних подій першої половини ХХ століття.
У 1989 році вступив до Спілки художників СРСР. З 1990 року — член Національної спілки художників України.
30 червня 1991 року був висвячений у сан диякона, а 7 липня того ж року — в сан священника.
З 31 липня 1991 року ніс послух у Свято-Троїцькому соборі м. Сімферополя. У 1993 році призначений настоятелем Покровського храму в смт. Ореанда (Автономна Республіка Крим).
З 1991 року викладав на курсах катехізації в єпархіальному духовному училищі, згодом — викладач Таврійської духовної семінарії. Активно брав участь в богословських та історичних конференціях. Щорічно робив доповіді в Свято-Тихонівському інституті[ru] за результатами архівних досліджень по Українській церковній історії першої половини ХХ століття.
У 1993 році воведений у сан протоієрея.
У 1996 році закінчив Одеську духовну семінарію.
З 1995 року ніс послух в Синодальній комісії УПЦ по канонізації новомучеників і сповідників ХХ століття. В цей же час вів дослідницьку роботу в різних архівах СБУ, а також в державних архівах. Результатом цієї роботи стали книги, присвячені подвигу новомучеників і сповідників ХХ століття.
13 червня 2018 року пострижений у чернецтво з ім'ям Нестор в честь прп. Нестора Літописця.
У 2018 році возведений у сан архімандрита.
Рішенням синоду РПЦвУ від 25 вересня 2018 року був призначений єпископом Ялтинським, вікарієм Сімферопольської єпархії.[6] Хіротонія була звершена 27 вересня 2018 року у Хрестовоздвиженському храмі Києво-Печерської Лаври. Її очолив митрополит Київський і всієї України Онуфрій (Березовський) . Йому співслужили митрополити Сімферопольський і Кримський Лазар (Швець), Вишгородський і Чорнобильський Павел Лебідь, Луганський і Алчевський Митрофан (Юрчук), Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич), архієпископи Бучанський Пантелеймон (Бащук), Ровеньківський і Свердловський Пантелеймон (Поворознюк), Городницький Олександр (Нестерчук), Обухівський Іона (Черепанов), Бородянський Варсонофій (Столяр), єпископи Баришівський Віктор (Коцаба), Білогородський Сильвестр (Стойчев), та духовенство Києво-Печерської Лаври.[7]
16 листопада 2021 року очільник РПЦвУ митрополит Онуфрій Березовський призначив єпископа Нестора тимчасовокеруючим Джанкойською єпархією[8].
В січні 2023 року позбавлений громадянства України указом президентом України за підтримку агресії проти України[9].
Політичні погляди[ред. | ред. код]
Як з'ясувала Релігія в Україні, новий вікарний архиєрей — єпископ Нестор (Доненко) — теж відомий як фігурант листування Кирила Фролова, лідера «Асоціації православних експертів» (АПЕ), куди входять священики і миряни РПЦ і УПЦ (МП), з Патріархією РПЦ і Адміністрацією Президента РФ. Протоєрей Микола Доненко рекомендувався Фроловим в загальному списку «проросійських сил» в Україні, які могли б стати партнерами руху «Український вибір» Віктора Медведчука.[10]
Нагороди[ред. | ред. код]
Церковні[ред. | ред. код]
- 1992 — набедреник, камилавка, наперсний хрест
- 1995 — палиця
- 1996 — хрест з прикрасами
- 1997 — орден прп. Нестора Літописця
- 2000 — ювілейна медаль «Різдво Христове — 2000»
- 2003 — митра
- 2009 — служіння при відкритих Царських вратах до «Херувимської»
- 2013 — орден прп. Антонія і Феодосія Печерських
- 2015 — Другий хрест із прикрасою
- 2017 — орден св. князя Володимира ІІІ ступеня
- 2018 — орден свт. Димитрія Ростовського
Світські[ред. | ред. код]
- 2014 р. — лауреат Всеросійської премії «Хранители наследия».
- 2015 р. — лауреат державної премії «Республіки Крим»[11] за книги «Ялта — город веселья и смерти» и «Новомученики Феодосии».
Опубліковані праці[ред. | ред. код]
- «Феномен христианского мученичества в истории России ХХ века: Был ли безбожным уходящий век в России?», «Московский журнал», 1.10.1998 р.
- «Исповедник Димитрий Игнатенко», «Московский журнал», 1.04.1999 р.
- «Митрополит Анатолий (Грисюк)», «Московский журнал», 1.07.1999 р.
- «Неподдающийся: (О многих других и кое-что о себе…)», М.: вид. «Вагриус», 2000 р.
- «Претерпевшие до конца» — 82 с. вид. «Бизнесинформ» — 1997 р.
- «Наследники царства» I том — 462 с. вид. «Бизнесинформ» — 2000 р.
- «Наследники царства» II том — 498 с. вид. «Бизнесинформ» — 2002 р.
- Житие преподобномученика Парфения, игумена Кизилташского монастыря. — 56 с. вид. «Н. Оріанда» — 2007 р.
- «Священномученик Аркадий, епископ Бежецкий» — 591 с. вид. Дом Коктебель — 2008 р.
- «Новомученники Феодосии» — 318 с. вид. «Н. Оріанда» — 2004 р.
- «Новомученики Бердянска» — 214 с. вид. Свято-Троїцка Лавра 2005 р. (ця книга вийшла на грецькій та болгарській мовах).
- «Секретно» Архиепископ Лука под надзором у Советских органов — 2016 с. вид. «Бизнесинформ» Симферополь — 2004 р.
- «Крымская епархия под началом Святителя Луки» — 582 с. вид. «Н. Оріанда» — 2010 р.
- «Разработку Луки продолжаем» — вид. Сретенський монастир — 2011 р.
- «Крымская епархия в документах Святителя Луки (Войно-Ясенецкого) и надзирающих органов 1946—1961 гг.» — 1231 с. вид. «Н. Оріанда» — 2015 р.
- «Ялта — город веселья и смерти» — 672 с. вид. «Н. Оріанда» — 2015 р.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Вікарна єпархія була відновлена у 2018 році
- ↑ Реєстр церковних лідерів УПЦ МП зі зв'язками в росії — OSINT-розслідування. molfar.com. Процитовано 20 квітня 2024.
- ↑ Президент припинив українське громадянство низки ієрархів “УПЦ МП”, – ЗМІ. novynarnia.com (укр.). 7 січня 2023. Процитовано 20 квітня 2024.
- ↑ Президент призупинив громадянство 13 представників шести єпархій УПЦ МП (повний список), - джерела. LB.ua. 7 січня 2023. Процитовано 20 квітня 2024.
- ↑ В багатьох джерелах вказується: «Після закінчення музичної школи по класу фортепіано в 1982 році вступив в Республіканську художню школу ім. Т. Г. Шевченка в Києві», але, можливо тут помилка в даті. Більш ймовірна дата вступу до художньої школи — 1972 рік.
- ↑ Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 25 вересня 2018 року(Журнал № 35)
- ↑ «У день Воздвиження Хреста Господнього Блаженніший Митрополит Онуфрій очолив Божественну літургію у Києво-Печерській Лаврі» — процитовано 23.10.2019
- ↑ Предстоятель УПЦ МП призначив тимчасово керуючого Джанкойською єпархією - РІСУ. Релігійно-інформаційна служба України (укр.). Процитовано 18 листопада 2021.
- ↑ Президент припинив українське громадянство низки ієрархів “УПЦ МП”, – ЗМІ. novynarnia.com (укр.). 7 січня 2023. Процитовано 9 січня 2023.
- ↑ В УПЦ (МП) висвятили нового єпископа для Криму — процитовано 24.10.2019
- ↑ Територія Автономної Республіки Крим, яка тимчасово окупована Російською Федерацією
Джерела[ред. | ред. код]
- Біографія на офіційному сайті УПЦ (МП)
- Біографія на сайті Симферопольської єпархії УПЦ (МП)
- Нестор (Доненко) — сторінка відкритої православної енциклопедії «Древо»(рос.)