Феодосій (Снігірьов)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Архієпископ Феодосій
[[Зображення:
Архієпископ Бо́ярський Феодосій
|280px|Архієпископ Феодосій]]
Архієпископ Бо́ярський, вікарій Київської Митрополії
до 28 липня 2017 року — єпископ
з 25 вересня 2013
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: вікаріатство засновано
Єпископ Броварський, вікарій Київської Митрополії
6 січня 2011 — 25 вересня 2013
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: вікаріатство засновано
 
Альма-матер: Калузька духовна семінарія
Київська духовна академія
Тезоіменитство: 16 травня
Ім'я при народженні: Денис Леонідович Снігірьов
Народження: 31 серпня 1974(1974-08-31) (43 роки)
м. Київ, Українська РСР, СРСР
Прийняття священства: 30 червня 1998
Прийняття чернецтва: 2 квітня 1998
Хіротонія: 6 січня 2011
Феодосій у Вікісховищі?

Архієпископ Феодо́сій (в миру Денис Леонідович Снігірьов (рос.) Денис Леонидович Снигирев, 31 серпня 1974, Київ, Українська РСР) — архієрей Російської православної церкви[1]; архієрей Української Православної Церкви (Московського патріархату) (а відтак входить до складу єпископату Руської Православної Церкви[2]), архієпископ Бо́ярський, вікарій Київської митрополії[3], кандидат богослов’я, Голова Церковного суду та Ставленицької комісії Київської єпархії, керуючий Північним вікаріатством м. Києва, брат вченого секретаря Київської духовної академії професора протоієрея Ростислава Снігірьова. Тезоіменитство — 3 (16) травня.

Біографія

Народився в Києві 31 серпня 1974 року. У 1991 році закінчив середню школу. У 1994 році закінчив Миколаївське медичне училище з присвоєнням кваліфікації «фельдшер».

У 1994 році вступив до Калузького духовного училища, яке з благословення Святішого Патріарха Олексія II 20 січня 1997 року було перетворено в духовну семінарію.

З 1996 року — іподиякон архієпископа Калузького і Боровського Климента.

2 квітня 1998 року архієпископом Климентом пострижений у чернецтво з нареченням імені Феодосій на честь преподобного Феодосія, ігумена Києво-Печерського[джерело?].

21 квітня 1998 року архієпископом Климентом висвячений в сан ієродиякона, 30 червня 1998 року — у сан ієромонаха.

У 1998 році закінчив Калузьку духовну семінарію зі ступенем бакалавра богослов'я.

3 липня 1998 року зарахований до братії Різдва Богородиці Свято-Пафнут'єва Боровського монастиря, призначений скарбником обителі і головним редактором щотижневого видання «Вісник Свято-Пафнут'єва Боровського монастиря».

У 1999 році призначений благочинним Свято-Пафнут'єва Боровського монастиря і членом Єпархіальної ради Калузької єпархії.

У 1999 році вступив до Московської духовної академії.

3 липня 2000 року переведений на служіння в Калугу, призначений секретарем Єпархіальної ради Калузької єпархії, завідувачем канцелярією Калузького єпархіального управління і настоятелем храму на честь Казанської ікони Божої Матері в місті Калузі.

21 вересня 2000 року Святішим Патріархом Олексієм II нагороджений правом носіння наперсного хреста.

23 серпня 2001 року, згідно з поданим проханням, направлений на Україну. 24 жовтня 2001 року призначений настоятелем храму-каплиці на честь преподобної Єфросинії Полоцької в Києві. У тому ж році, згідно з поданим проханням, переведений з Московської духовної академії в Київську духовну академію, яку закінчив у 2003 році.

З березня 2002 року — головний редактор місіонерського тижневика «Православний Печерськ».

5 квітня 2004 року возведений у сан ігумена.

28 лютого 2005 року очолив створений на базі парафії на честь прп. Єфросинії Полоцької Київський Свято-Володимирський духовно-просвітницький центр.

19 квітня 2006 року нагороджений правом носіння хреста з прикрасами.

З травня 2007 року — духівник Міжнародного православного фестивалю авторської пісні «Благодатне небо».

З вересня 2007 року — заступник голови міжнародного громадського руху «Слов'янський молодіжний союз», керівник СМС в Україні.

26 листопада 2007 року указом Блаженнішого митрополита Київського і всієї України Володимира призначений відповідальним секретарем Відділу у справах молоді при Священному Синоді УПЦ.

6 лютого 2008 року призначений заступником голови Відділу «Місія духовної просвіти» при Священному Синоді УПЦ і керівником Сектора духовно-просвітницьких проектів Української Православної Церкви.

28 квітня 2008 року возведений у сан архімандрита.

25 травня 2010 року призначений благочинним Київської єпархії у справах монастирів.

На засіданні Синоду УПЦ від 23 грудня 2010 року (журнал № 44) обраний на єпископа Броварського, вікарія Київської митрополії, з дорученням управління Броварським вікаріатством Київської єпархії (журнал № 49).

6 січня 2011 року в Трапезному храмі Свято-Успенської Києво-Печерської лаври висвячений на єпископа. Хіротонію очолив митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан). Йому співслужили: архієпископи Білогородський Миколай (Грох), Вишгородський Павел (Лебідь), Бориспільський Антоній (Паканич), Переяслав-Хмельницький Олександр (Драбинко); єпископи Макарівський Іларій (Шишковський), Васильківський Пантелеімон (Поворознюк), Дрогобицький Філарет (Кучеров).

Рішенням Синоду УПЦ від 14 червня 2011 року (журнал № 19) призначений головою новоствореного Синодального відділу УПЦ у справах пастирської опіки воїнів-інтернаціоналістів та членом Вищої церковної ради УПЦ (відділ скасований 16 вересня 2014).

29 березня 2013 року призначений головою Ставленицької комісії Київської єпархії.

25 вересня 2013 року Синод УПЦ у зв'язку з утворенням Бориспільської єпархії, правлячому архієрею якої засвоєний титул «Бориспільський і Броварський», постановив єпископу Феодосію мати титул «Бо́ярський» (журнал № 58). Звільнений з посади керуючого Броварським вікаріатством Київської єпархії і призначений на посаду керуючого Північним вікаріатством м. Києва.

9 грудня 2014 року призначений головою Церковного суду Київської єпархії.

28 липня 2017 року за Божественною літургією у Києво-Печерській лаврі Блаженнішим митрополитом Київським і всієї України Онуфрієм возведений у сан архієпископа.

Кандидат богослов’я, викладач курсу Пастирського Богослов'я в Магістратурі Київської духовної академії.

Особисті погляди щодо єресей та розколів

Не вважає УАПЦ, УПЦ КП, УАПЦ(о), УАПЦ(к) та інші неканонічні релігійні структури, на відміну від Української Православної Церкви, частиною Світового Православ'я, припускає з часом поступову деградацію їх віровчень до єретичних заблуджень.[1],[2]

Родина

Корінний киянин. Походить з потомственої родини української інтелігенції: онук головного редактора газети «Південна правда» та ректора Миколаївського Інституту підвищення професійної кваліфікації керівних працівників Григорія Лазарєва; син педагога та старшого наукового співробітника Київського Зонального науково-дослідного Інституту експериментальної промисловості Ольги Снігірьової; брат вченого секретаря Київської духовної академії професора протоієрея Ростислава Снігірьова.

Примітки

Джерела