Митрофан (Нікітін)
| Митрополит Митрофан Андрій Вікторович Нікітін | ||
.jpg) | ||
| ||
|---|---|---|
| з 28 січня 2007 | ||
| Церква: | Українська православна церква (Московський патріархат) | |
| Попередник: | Іларіон (Шукало) | |
| Альма-матер: | Київська духовна академія | |
| Діяльність: | пресвітер, священник | |
| Народження: | 31 жовтня 1976 (47 років) Луганськ | |
| Священство: | 21 листопада 1994 | |
| Чернецтво: | 23 грудня 1994 | |
| Єп. хіротонія: | 28 січня 2007 | |
Митрополит Митрофа́н (світське ім'я Нікітін Андрі́й Ві́кторович; нар. 31 жовтня 1976, Луганськ, УРСР, СРСР), — архієрей Української православної церкви (Московський патріархат), з 28 січня 2007 керує Горлівською та Слов'янською єпархією УПЦ (МП), член Міжсоборної присутності Російської православної церкви. Тезоімеництво — 20 серпня. Росіянин. За даними OSINT-розслідування групи Molfar є громадянином Росії[1].
Життєпис[ред. | ред. код]
З 1982 по 1991 рік навчався у середній школі. З 1990 року ніс послух іподиякона при Петропавлівському кафедральному соборі Луганська.
1991 – поступив послушником у Курсько-Корінну пустинь Курської єпархії РПЦ в Російській Федерації. У монастирі ніс послух вівтарника, уставщика, виконував господарські роботи.
1994 – повернувся до України, де пішов до Свято-Успенського Святогорського монастиря Донецької єпархії РПЦ. Тоді ж — іподиякон та водій у єпископа Горлівського Аліпія Погребняка. 21 листопада 1994 року рукопокладений на диякона. Продовжував нести послух водія та іподиякона.
23 грудня 1994 – у Святогорському Успенському монастирі пострижений в ченці з іменнм Митрофан на честь святителя Митрофана, єпископа Воронезького.
1996 – 2000 – навчався у Київській духовній семінарії, а з 2001 по 2005 рік — у Київській духовній академії.
18 травня 1997 висвячений у сан ієромонаха.
20 жовтня 1997 – архієпископом Донецьким Іларіоном направлений до Михайлівського храму міста Маріуполя. З 1999 настоятель парафії святого князя Володимира у Маріуполі.
1 серпня 2000 – переведений у храм Різдва Христова у Донецьку.
Від 2004 – викладач Нового Заповіту на Відділенні духовної культури при Донецькому національному університеті.
8 лютого 2006 р. – призначений настоятелем храму святих князів Бориса та Гліба.
Архієрейство[ред. | ред. код]
Рішенням синоду УПЦ МП 24 січня 2007 став єпископом Горлівським і Слов'янським. 27 січня 2007 у Трапезному храмі Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври відбулося його наречення на єпископа.28 січня 2007 — архієрейська хіротонія.
З 27 липня 2009 – член Міжсоборної присутності Російської православної церкви. Є постійним автором єпархіального духовно-просвітницького журналу «Живой родник».
28 серпня 2013 зведений у сан архієпископа.[2]
17 серпня 2015 року возведений в сан митрополита.
27 липня 2017 митрополит Митрофан під прапорами «ДНР» провів молебень за загиблими «ополченцами» та освятив пам'ятник в Горлівці (проспект Перемоги, м. Горлівка)[3][4].
18 лютого 2019 року на блокпості у зоні ООС затриманий та доправлений на співбесіду з працівниками поліції до Слов'янська, після чого його відпустили[5].
Неодноразово був помічений на урочистих заходах Л/ДНР. За неофіційними даними є духівником мера окупованої Горлівки Приходько Івана Сергійовича.
У 2020 році він заявив, що «Ми — не учасники якого-небудь політичного процесу і категорично уникаємо, щоб в церковній проповіді давали оцінки політичним діям чи політичним гаслам тієї чи іншої сторони (Л/ДНР і України). Ставлячись до людей як до своєї пастви по обидві сторони конфлікту, ми зберегли здатність бути для них в першу чергу Церквою, а не якоюсь політичною організацією». Він впевнений, що УПЦ МП не ділить на своїх і чужих. «…Церква має здатність пастирського окормлення і не ділить людей на „своїх“ і „чужих“, ставиться до них не як до ворогів, а як до своєї єдиної пастви, через Її голос можна доносити якісь думки і пропонувати справжні щирі кроки».[4] Також він каже, що у Л/ДНР війни не хочуть: «що люди з тієї сторони війни не хочуть».[6]
У травні 2022 року з благословення московського патріарха Кіріла взяв участь в виведенні людей із «Азовсталі», яку обстрілювали російські окупаційні війська[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Реєстр церковних лідерів УПЦ МП зі зв'язками в росії — OSINT-розслідування. molfar.com. Процитовано 20 квітня 2024.
- ↑ У день свята Успіння Божої Матері Предстоятель УПЦ очолив Божественну літургію у Києво-Печерській Лаврі. Архів оригіналу за 29 жовтня 2014. Процитовано 29 жовтня 2014.
- ↑ Священники УПЦ МП поддерживают власть "ДНР". tehnopolis.com.ua. Процитовано 3 березня 2020.
- ↑ а б Митрополит МП: ставлюсь до ДНР «не як до ворогів, а як до своєї пастви». Духовний фронт (укр.). 5 березня 2020. Архів оригіналу за 17 липня 2020. Процитовано 16 липня 2020.
- ↑ На блокпості в зоні ООС затримали митрополита УПЦ (МП) Митрофана. Еспресо. 18 лютого 2019. Архів оригіналу за 30 квітня 2019. Процитовано 30 квітня 2019.
- ↑ «З тієї сторони не хочуть війни», - митрополит-колаборант Московського патріархату. Духовний фронт (укр.). 4 березня 2020. Архів оригіналу за 18 липня 2020. Процитовано 16 липня 2020.
- ↑ Интерфакс-Религия: РПЦ приняла участие в организации выхода мирных жителей из "Азовстали". www.interfax-religion.ru. Архів оригіналу за 3 травня 2022. Процитовано 2 травня 2022.
Джерела[ред. | ред. код]
- (рос.)Биография на официальном сайте УПЦ[недоступне посилання з квітня 2019]
- (рос.)Энциклопедия «Древо» [Архівовано 3 липня 2014 у Wayback Machine.]
- (рос.)На сайте «Русское Православие»
- (рос.)Сайт Донбасс Православный
- Біографія на офіційному сайті УПЦ (МП) [Архівовано 13 травня 2021 у Wayback Machine.] — процитовано 13.05.2021
- Народились 31 жовтня
- Народились 1976
- Уродженці Луганська
- Митрополити Української православної церкви Московського патріархату
- Росіяни України
- Випускники Київської духовної семінарії
- Випускники Київської духовної академії
- Українські православні єпископи
- Єпископи Української православної церкви Московського патріархату
- Релігійні діячі XXI століття
- Українські релігійні діячі
- Єпископи Російської православної церкви