Лонгин (Жар)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Митрополит Лонгин
Митрополит Банченський, вікарій Чернівецько-Буковинської єпархії
з 22 травня 2012
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: кафедра заснована
Намісник Банченського Свято-Вознесенського чоловічого монастиря
з 16 червня 2008
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
 
Альма-матер: Ново-Нямецька духовна семінарія
Чернівецький православний богословський інститут
Діяльність: священник
Тезоіменитство: 29 жовтня
Ім'я при народженні: Михайло Васильович Жар
Народження: 19 серпня 1965(1965-08-19) (56 років)
с. Петрашівка, Герцаївський район, Чернівецька область, Українська РСР, СРСР
Дружина: Соломія Лілія
Діти: Володимир, Михайло, Марія
Священство: 18 січня 1990
Чернецтво: 30 квітня 1996
Єп. хіротонія: 22 травня 2012

Нагороди:

Герой України (орден Держави)
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «20 років незалежності України»
Орден преподобного Нестора Літописця II ступеня
Орден святого рівноапостольного князя Володимира ІІ ступеня

Митрополит Ло́нгин (в миру Жар Михайло Васильович; 19 серпня 1965) — архієрей Української православної церкви (Московського патріархату)[1] (2012) з титулом «митрополит Банченський», вікарій Чернівецько-Буковинської єпархії. З 2008 року — намісник Вознесенського Банченського чоловічого монастиря.

Відомий громадський діяч і церковний будівничий, засновник і керівник великого дитячого притулку, який діє при монастирі в Молниці. Має державне звання Герой України (2008)[2]. Відомий своєрідними християнськими, русофільськими та антивоєнними поглядами, що розглядаються багатьма в Україні як проросійські, антиукраїнські та такі, що є релігійно нетерпимими.

Біографія[ред. | ред. код]

Михайло Васильович Жар народився 19 серпня 1965 року в селі Петрашівка Герцаївського району Чернівецької області. В дитинстві став сиротою. У 19711981 роках вчився в Петрашівській середній школі.

У 1984 році одружився з Лілією Соломією. Через рік в них народився син Володимир, у 1987 році — Михайло, у 1989 — дочка Марія[3].

18 січня 1990 року в Миколаївській церкві в Чернівцях єпископом Чернівецьким Антонієм (Москаленком) висвячений на диякона. Наступного дня, на Богоявлення, висвячений на священика і призначений настоятелем Церкви святої Параскеви в Підвальному, Церкви Різдва Пресвятої Богородиці в Боянах і Церкви святої Параскеви в Банченах.

У 19911995 роках вчився на заочному секторі Ново-Нямецької (нині — Кишинівська) духовної семінарії.

У 1992 році всиновив двох дітей, один з яких мав дитячий церебральний параліч. Згодом взяв на виховання ще двох, а потім ще десять дітей: так утворився сімейний дитячий будинок[3].

30 квітня 1996 року секретарем Чернівецької єпархії архімандритом Мелетієм (Єгоренком) пострижений в чернецтво з іменем «Лонгин» на честь мученика Лонгина Сотника. З 1996 року отець Лонгин, з благословіння Священного Синоду, керував будівництвом в Банченах Вознесенського чоловічого монастиря і дитячого притулку при ньому, перенесеному з 2002 року в село Молниця. З 1999 року отець очолив будівництво жіночого монастиря на честь Боянської ікони Божої Матері в Боянах.

З 2002 року навчався в Чернівецькому православному богословському інституті, який закінчив у 2007 році.

16 червня 2008 року призначений Священним Синодом намісником Банченського монастиря зі зведенням у сан архімандрита.

Рішенням Священного Синоду від 8 травня 2012 року призначений єпископом Банченським, вікарієм Чернівецької єпархії[4]. 22 травня, в день пам'яті святого Миколая, за Службою Божою в соборному храмі київського Пантелеймонівського монастиря в Феофанії митрополитами Київським і всієї України Володимиром, Кишинівським і всієї Молдови Володимиром, Чернівецьким і Буковинським Онуфрієм, Вишгородським і Чорнобильським Павлом, Тернопільським і Кременецьким Сергієм, Овруцьким і Коростенським Віссаріоном, Почаївським Володимиром, архієпископами Хустським і Виноградівським Марком, Білоцерківським і Богуславським Митрофаном, Бориспільським Антонієм, Кам'янець-Подільським і Городоцьким Феодором, Львівським і Галицьким Августином, Харківським і Богодухівським Онуфрієм, Яготинським Серафимом, Переяслав-Хмельницьким і Вишневським Олександром, Городницьким Олександром, єпископами Сєвєродонецьким і Старобільським Агапітом, Хотинським Мелетієм, Ніжинським і Прилуцьким Іринеєм, Макарівським Іларієм, Івано-Франківським і Коломийським Пантелеймоном, Васильківським Пантелеймоном, Броварським Феодосієм та Обухівським Іоною висвячений на єпископа Банченського[5].

Скандали і критика[ред. | ред. код]

Згідно з офіційною інформацією, єпископ Лонгін у 1990 році був висвячений на священника, а в 1996 році прийняв чернечий постриг з ім'ям Лонгин. Незважаючи на це, тривалий час на офіційних сайтах УПЦ (МП) і РПЦ священнослужитель помилково іменувався протоієреєм Михайлом Жаром. Монашество о. Лонгина було негласним і, як припускають[6], йшло від поширеної в консервативних церковних колах традиції «таємного чернецтва». Традиція була особливо поширена за радянських часів, а сьогодні залишається пережитком минулого і критикується вищим священноначаллям РПЦ[7].

У 2005 р. священник Михайло Жар (він же ієромонах Лонгин) опинився в центрі конфлікту, після того як самовільно викопав тіло свого брата на сільському кладовищі і перепоховали на території свого монастиря. Дружина і діти покійного домагалися в міліції і прокуратурі повернути тіло на місце першого поховання[8][9].

Незважаючи на активну благодійну діяльність щодо дітей-сиріт, єпископ Лонгин критикувався експертами і волонтерами за невиправдану гігантоманію в усиновленні дітей. Зокрема, в 2013 р. на Всеукраїнському круглому столі «Збереження традиційних сімейних цінностей в Україні» головний редактор видання «Релігія в Україні» Сергій Штейніков поставив під сумнів популяризацію деяких проєктів сімейного влаштування дітей-сиріт. На його думку, окремі форми організації закладів для дітей-сиріт не можуть служити зразком для наслідування, оскільки націленість на величезну кількість дітей в одній прийомній сім'ї не дозволяє приділяти їм достатньої уваги з боку батьків, а в разі Банченського проєкту діти фактично мають одного батька, до того ж ченця, що суперечить добре зарекомендованим «малим» формам будинків сімейного типу з наявністю двох звичайних батьків[10].

Єпископ Лонгин перебував у приятельських стосунках з представниками режиму Віктора Януковича. Ще у 2004 р. священнослужитель агітував за нього в церкви, зазначаючи в своїх проповідях, що після перемоги Віктора Ющенка в Україні може «початися війна». Пізніше священик Михайло Жар покаявся перед новою владою і Віктором Ющенком за свої слова через ЗМІ[8]. У 2014 р., після втечі Януковича з України та порушення проти його оточення кримінальних справ, єпископ Лонгин зробив декілька гучних заяв, зокрема на сайті берлінської парафії РПЦЗ (МП) єпископ Лонгин прямо звинуватив керівництво держави у розв'язанні війни[11], публічно назвав керівників України «проклятими» і «слугами сатани», проклинав Захід та Америку[12].

У вересні 2019 року Лонгин заявив, що не благословляє йти на війну — в АТО, а також: «Я ніколи не буду згадувати на Божественній літургії цих проклятих керівників нашої країни, цих невіруючих, які не мають страху Божого, які сидять в кріслах і роздають накази про вбивства»[6][13].

В березні 2016 р. єпископ Лонгин, керуючий Банченського вікаріатства Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ (МП), один з найближчих соратників предстоятеля УПЦ (МП) митрополита Онуфрія, провів збори духовенства і мирян, які засудили церковну політику патріарха РПЦ Кирила як «зрадницьку» щодо православ'я, бо той зустрівся 12 лютого 2016 р. в Гавані з папою Римським Франциском, а крім цього обговорював з предстоятелями інших помісних церков можливу участь РПЦ у Всеправославному соборі, який був запланований на кінець травня — початок червня 2016 року[14]. На цих зборах і в подальшому Лонгин звинувачував патріарха Кирила в тому, що той став на «шлях антихриста», відмовився поминати Кирила за богослужінням на літургії[14], заявляв, що голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків (ВЗЦЗ) Московського Патріархату митрополит Іларіон Алфєєв теж «служитель антихриста», патріарх Кирил — «єретик», а його вчитель митрополит Никодим Ротов «здох як собака»[15].

23 березня 2016 єпископ Лонгин увійшов до міжнародної антисоборної коаліції, спрямованої проти Всеправославного собору, оскільки очікував на ньому спробу «розширити канонічні і харизматичні кордони Церкви і надати інослав'я статус церковності»[16].

У травні-червні 2017 р. оточення єпископа Лонгина поширювало через церковні ресурси інформацію про те, що єпископ Лонгин був «отруєний і чекав смерті», але «дивом зцілився» — замах на життя архієрея пов'язувалося з тим, що 5 березня 2017 року, на свято Торжества православ'я, єпископ Лонгин піддав анафемі «єресі» екуменізму, міжрелігійного синкретизму, Великого Православного Собору на Криті 2016 року, масонства і навіть франкмасонства[17]. За словами священника Дмитра Ненарокова, єпископ Лонгин оголосив, що «прощає своїх убивць і знову благословляє всіх нас на подвиг сповідництва»[18].

У 2018 р. з проповіді єпископа Лонгина стало відомо, що він виховує у дітях-сиротах фобію до електронних документів, обіцяє «кару Господню» парламенту України, а можливу автокефалію Української церкви оголосив «церквою антихриста»[19].

У березні 2021 р. в Герцаївському районі Чернівецької області, де веде просвітницьку діяльність Банченський монастир на чолі з єпископом Лонгином, абсолютна більшість медиків районної лікарні відмовилася від щеплення проти коронавірусу, посилаючись на релігійні переконання — при цьому в соціальних мережах УПЦ (МП) поширювався вислів Лонгина про те, що «потужною вакциною» проти коронавірусу є «святе причастя», яке «вбиває будь-яку інфекцію»[20].

Нагороди[ред. | ред. код]

Церковні:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У статті на позначення Української Православної Церкви у єдності з Московським Патріархатом використовуються її офіційні назви — Українська Православна Церква, Київська Митрополія або УПЦ
  2. а б Указ Президента України № 1071/2008 від 24 листопада 2008 року «Про присвоєння М. Жару звання Герой України». Архів оригіналу за 6 січня 2019. Процитовано 8 вересня 2013. 
  3. а б Лонгин (Жар). [Архівовано 17 травня 2012 у Wayback Machine.] Древо (рос.)
  4. Журнали засідання Священного Синоду УПЦ від 8 травня 2012 року. [Архівовано 13 квітня 2013 у Wayback Machine.] Офіційний сайт УПЦ
  5. КИЇВ. Намісник Свято-Вознесенського Банченського монастиря архімандрит Лонгин (Жар) висвячений у сан єпископа. [Архівовано 25 травня 2012 у Wayback Machine.] Офіційний сайт УПЦ
  6. а б Епископ УПЦ из окружения митрополита Онуфрия проклинает власть Украины, Запад и Америку / «Релігія в Україні» 16.09.2014. Архів оригіналу за 3 січня 2022. Процитовано 19 березня 2021. 
  7. Глава ОВЦС РПЦ митрополит Иларион (Алфеев) не одобряет «тайное монашество», постриг по принуждению или перед смертью / «Релігія в Україні» 17.10.2013. Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 19 березня 2021. 
  8. а б Куди зник покійник? / «Україна молода» 02.12.2005. Архів оригіналу за 1 листопада 2017. Процитовано 19 березня 2021. 
  9. Священик украв покійника / Gazeta.ua 09 січня 2006. Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 19 березня 2021. 
  10. В столиці відбувся Всеукраїнський круглий стіл «Збереження традиційних сімейних цінностей в Україні» / «Релігія в Україні» 23.12.2013
  11. Епископ Лонгин: «Все это — дело рук проклятой Европы»
  12. «Татьянин день» 15.09.2014. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 19 березня 2021. 
  13. Епископ Лонгин (Жар): Я не благословляю вас идти на войну. I Православный Форум Украины (ru-RU). Архів оригіналу за 10 листопада 2019. Процитовано 10 листопада 2019. 
  14. а б Епископ УПЦ обвинил Патриарха Кирилла в ереси, перестал его поминать и призвал извиниться перед Церковью / «Релігія в Україні» 29.03.2016. Архів оригіналу за 27 серпня 2017. Процитовано 19 березня 2021. 
  15. Мятежный епископ УПЦ: митрополит Иларион — «служитель антихриста», Патриарх Кирилл — «еретик», а его учитель — «сдох как собака» / «Релігія в Україні» 13.12.2016. Архів оригіналу за 17 серпня 2017. Процитовано 19 березня 2021. 
  16. Мятежный епископ УПЦ вошел в международную антисоборную коалицию / «Релігія в Україні» 01.04.2016. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 19 березня 2021. 
  17. Мятежный епископ УПЦ был «отравлен и ждал смерти», но «чудом исцелился» / «Релігія в Україні» 18.07.2017. Архів оригіналу за 16 квітня 2019. Процитовано 19 березня 2021. 
  18. Епископ Лонгин (Жар): «Прошу вас — сохраняйте истинную православную веру!» / «Церковь и общество во времена апостасии» 15.06.2017. Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 19 березня 2021. 
  19. Банченский епископ УПЦ воспитывает у детей-сирот фобию к электронным документам, обещает «кару Господню» парламенту, а предполагаемую автокефалию объявил «церковью антихриста» / «Релігія в Україні» 06.06.2018
  20. Лікарі України відмовляються від щеплення під впливом релігії / «Релігія в Україні» 15.03.2021. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 19 березня 2021. 
  21. Указ Президента України № 36/2006 від 20 січня 2006 року «Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій Чернівецької області». Архів оригіналу за 8 березня 2022. Процитовано 8 вересня 2013. 
  22. Указ Президента України № 822/2011 від 19 серпня 2011 року «Про нагородження відзнакою Президента України — ювілейною медаллю „20 років незалежності України“». Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 8 вересня 2013. 
  23. Лауреати 2009. [Архівовано 29 лютого 2012 у Wayback Machine.] Гордість країни
  24. Офіційний сайт Асоціації благодійників України. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 29 березня 2013. 

Посилання[ред. | ред. код]