Антоній (Паканич)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Митрополит Антоній
Митрополит Антоній
Митрополит Антоній (Паканич) в січні 2014 року
Митрополит Бориспільський і Броварський
до 19 січня 2013 — архієпископ, до 8 травня 2012 — вікарій, до 24 вересня 2008 — єпископ
з 22 листопада 2006
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: кафедра заснована
 
Альма-матер: Московська духовна семіранія
Московська духовна академія
Науковий ступінь: кандидат богослов'я, професор
Тезоіменитство: 23 липня
Ім'я при народженні: Паканич Іван Іванович
Народження: 25 серпня 1967(1967-08-25) (50 років)
с. Чумалево, Тячівський район, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР
Прийняття священства: 7 жовтня 1994
Прийняття чернецтва: 4 січня 1994
Хіротонія: 22 листопада 2006
 
Нагороди:
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден Дружби
Орден преподобного Нестора Літописця І ступеня
Антоній у Вікісховищі?

Митрополит Анто́ній (в миру Паканич Іван Іванович; 25 серпня 1967, с. Чумалево, Тячівський район, Закарпатська область, Українська РСР, СРСР) — український церковний діяч, архієрей УПЦ МП[1] з 2006 року, митрополит Бориспільський, вікарій Київської митрополії. В 2007 - 2017 роках — ректор Київських духовних академії і семінарії. З 2012 року — керівник справами Української православної церкви, постійний член Священного Синоду УПЦ МП; перший вікарій Київської митрополії.

У 2012 році — голова Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ МП. З 2008 по 2012 роки — голова Навчального комітету при Священному Синоді УПЦ МП. З 2007 по 2008 і з 2009 по 2010 роки — голова Синодальної богословсько-канонічної комісії. З 2009 року — член Президії Міжсоборної присутності Російської православної церкви, з 2010 року — голова Комісії Міжноборної присутності з питань духовної освіти та релігійної просвіти.

Митрополит Антоній відомий як один з помітних українських православних богословів, спеціаліст у галузі біблеїстики та один з авторів реформи духовної освіти в УПЦ МП.

Біографія[ред. | ред. код]

Іван Іванович Паканич народився 25 серпня 1967 у селі Чумалево Тячівського району Закарпатської області в селянській родині. У 1982 році закінчив Чумалевську восьмирічну, а в 1984 — Драговську середню школу.

З 1981 по 1985 роки ніс послух старшого іподиякона єпископів Мукачівських Сави і Дамаскіна. З 1985 по 1987 рік служив в Радянській армії.

З 1988 по 1992 роки навчався у Московській духовній семінарії. У цей час ніс послух іподиякона ректорів МДА архієпископа Олександра і єпископа Філарета.

4 січня 1994 року ректором Московської духовної академії і семінарії єпископом Дмитровським Філаретом пострижений у чернецтво з ім'ям «Антоній» на честь преподобного Антонія Печерського. 18 лютого 1994 року патріархом Московським і всієї Русі Алексієм II висвячений на ієродиякона, 7 жовтня того ж року — на ієромонаха.

З 1 вересня по 31 грудня 1994 року працював секретарем-референтом ректора МДАіС.

У 1995 році закінчив Московську духовну академію. За наукову працю на тему «Послання святого апостола Павла до Римлян у російській біблеїстиці» здобув учений ступінь кандидата богослов'я. Залишився викладати в МДА. З 14 червня по 31 серпня 1995 року був помічником інспектора МДА; з 1 січня 1996 року по 9 вересня 2002 року — помічником ректора МДА з представницької роботи й завідувачем Церковно-археологічного кабінету.

На Пасху 1999 року патріархом Московським Алексієм II зведений у сан ігумена.

9 вересня 2002 року, відповідно до поданого прохання, направлений на служіння в Україну. 26 жовтня 2002 року призначений керівником Інформаційно-просвітницького центру Києво-Печерської лаври. 11 травня 2003 року став завідувачем Канцелярії Київської митрополії Української православної церкви.

У Хрестопоклонну неділю 14 березня 2004 року митрополитом Київським Володимиром зведений у сан архімандрита.

У жовтні 2005 року брав участь у роботі третього Всесвітнього громадського форуму «Діалог цивілізацій» на острові Родос в Греція.

Рішенням Священного Синоду Української православної церкви від 22 листопада 2006 року призначений єпископом Бориспільським, вікарієм Київської митрополії.

26 листопада, у день пам'яті святителя Іоана Золотоустого, за недільною Службою Божою в Трапезному храмі Києво-Печерської лаври митрополитами Київський і всієї України Володимиром, Чернівецьким і Буковинським Онуфрієм, архієпископами Тернопольським і Кременецьким Сергієм, Львівським і Галицьким Августином, Херсонським і Таврійським Іоаном, Вишгородсьим Павлом, Переяслав-Хмельницьким Митрофаном, Полтавським і Кременчуцьким Филипом, єпископами Житомирським і Новоград-Волинським Гурієм, Білоцерківським і Богуславським Серафимом, Чернігівьким і Ніжинським Амвросієм, Васильківським Лукою та Святогірським Арсенієм висвячений на єпископа Бориспільського.

Рішенням Священного Синоду від 31 травня 2007 року призначений ректором Київських духовних академії і семінарії[2].

Рішенням Священного Синоду від 14 листопада 2007 року призначений головою Синодальної канонічно-богословської комісії УПЦ[3]. На Соборі єпископів Української православної церкви 21 грудня 2007 року, що проходив у Києво-Печерській лаврі, єпископ Антоній очолював робочу групу з підготовки змін до Статуту УПЦ.

Указом Президента України від 24 березня 2008 року (№ 256/2008) був уведений до складу організаційного комітету з підготовки святкування 1020-ліття Хрещення Київської Русі. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2008 року (№ 419) уведений до складу наглядової ради Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Рішенням Священного Синоду від 8 травня 2008 року був звільнений з посади голови Канонічно-богословської комісії і призначений головою Навчального комітету при Синоді[4].

24 вересня 2008 року зведений у сан архієпископа.

27 травня 2009 року увійшов до складу Комісії зі створення Міжсоборної присутності Російської православної церкви[5]. 27 липня 2009 року призначений членом Міжсоборної присутності і її Президії[6]. Під час першого засідання Президіуму Міжсоборної присутності РПЦ 29 січня 2010 року призначений головою Комісії з питань духовної освіти та релігійної просвіти.

Рішенням Священного Синоду від 9 вересня 2009 року знову призначений головою Богословсько-канонічної комісії при Священному Синоді УПЦ та включений до складу Синодальної комісії УПЦ із діалогу з УАПЦ та до складу робочої групи з підготовки діалогу з представниками УПЦ КП[7]. Рішенням Синоду від 2 грудня 2010 року звільнений з посади голови Синодальної Богословсько-канонічної комісії[8].

Під час хвороби митрополита Київського Володимира (Сабодана) 21 лютого 2012 року Священний Синод під головуванням митрополита Одеського Агафангела (Саввіна) призначив архієпископа Антонія головою Відділу зовнішніх церковних зв'язків Української православної церкви замість Олександра (Драбинка), секретаря і «правої руки» митрополита Володимира[9]. 8 травня, на першому засіданні Синоду під головуванням предстоятеля після його хвороби, Антонія було звільнено з посади голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків і призначено керівником справами УПЦ та постійним членом Священного Синоду. Одночасно, архієпископу, як керівникові справами Церкви, було надано додаткові повноваження, не передбачені Статутом: нагляду за діяльністю синодальних установ, уповноважене представництво предстоятеля УПЦ в державних, громадських та церковних заходах, відповідальності за міжхристиянські та міжрелігійні відносини[10]. Того ж дня митрополит Володимир призначив Антонія першим вікарієм Київської митрополії[11]. За оцінками експертів, після цих призначень владика став ключовою управлінською фігурою УПЦ і, фактично, «церковним прем'єром»[12][13][14]. 20 липня того ж року Синод звільнив архієпископа з посади голови Навчального комітету[15].

Митрополит Антоній (Паканич) під час літургії в Академічному храмі Різдва Пресвятої Богородиці з нагоди дня пам'яті апостола Іоана Богослова (2014)

19 січня 2013 року зведений у сан митрополита.

Митрополит Антоній очолив делегацію Української православної церкви на Архієрейському соборі РПЦ 2-5 лютого 2013 року в Москві[16], він також увійшов до складу редакційної комісії собору[17], виголосив доповідь митрополита Київського Володимира про життя УПЦ[18] і взяв участь у підсумковій прес-конференції[19].

Нагороди[ред. | ред. код]

Архієпископ Антоній нагороджений такими церковними нагородами:

Праці[ред. | ред. код]

Митрополит Антоній відомий як один з помітних українських православних богословів, спеціаліст у галузі біблеїстики. Визначний діяч духовної освіти — один з авторів освітньої реформи в Українській православній церкві (Московського патріархату.

Автор богословської статті про автокефалію[23], де розвінчує деякі міфи, пов'язані з цим поняттям (зокрема, погляд на автокефалію як на «незалежність», «розрив» і «від'єднання»).

Богословські праці[ред. | ред. код]

  • Послание святого апостола Павла к Римлянам в отечественной библейской науке с отдельными экскурсами в западную библеистику. — Киев: Издательский отдел УПЦ, 2009.
  • Поместные Церкви и церковное единство. Несколько слов о церковной автокефалии // Труди Київської Духовної Академії. — № 8. — 2008.
  • Отношение православных к «смысловому» переводу Библии // Труди Київської Духовної Академії. — № 9. — 2008.
  • Перспективи розвитку духовної освіти в Україні // Труди Київської Духовної Академії. — № 9. — 2008.
  • Православна відповідь на виклик кризи сучасного суспільства // Труди Київської Духовної Академії. — № 10. — 2009.
  • Повод и цель написания Послания апостола Павла к Римлянам // Труди Київської Духовної Академії. — № 10. — 2009.
  • Висновок Богословсько-канонічної комісії при Священному Синоді Української Православної Церкви з питання абортів та визнання одностатевих шлюбів (21 січня 2010).

Публіцистика[ред. | ред. код]

  • Предательство Иуды Искариотского (Апокриф «Евангелие от Иуды») // Україна Православна. — Травень, 2006. — http://www.pravoslavye.org.ua/index.php?r_type=article&action=fullinfo&id=11042.
  • Изменения в Уставе должны отобразить нынешнее состояние УПЦ // Церковная газета. № 25 (201). — Грудень, 2007.
  • Игры в религию приводят к психическим расстройствам // Православие в Украине. — Листопад, 2008.
  • Священников и врачей нельзя учить заочно // Фома. — Жовтень, 2009.
  • Будь-яка людина церкви — солдат // Україна. — № 3, 2009.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У статті на позначення Української православної перкви у єдності з Московським птріархатом використовуються її офіційні назви — Українська православна церква, Київська митрополія або УПЦ
  2. Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 31 травня 2007 року. Офіційний сайт УПЦ
  3. Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 14 листопада 2007 року. Офіційний сайт УПЦ
  4. Журнали засідань Священного Синоду Української Православної Церкви від 8 травня 2008 року. Офіційний сайт УПЦ
  5. ЖУРНАЛЫ заседания Священного Синода от 27 мая 2009 года. Офіційний сайт РПЦ (рос.)
  6. Состав Межсоборного присутствия Русской Православной Церкви (рос.)
  7. Журнали Священного Синоду Української Православної Церкви від 9 вересня 2009 року. Офіційний сайт УПЦ
  8. Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 23 грудня 2010 року. Офіційний сайт УПЦ
  9. Журнали засідання Священного Синоду УПЦ від 21 лютого 2012 року. Офіційний сайт УПЦ
  10. Журнали засідання Священного Синоду УПЦ від 8 травня 2012 року. Офіційний сайт УПЦ
  11. КИЇВ. Архієпископ Бориспільський Антоній призначений Першим вікарієм Київської Митрополії УПЦ. Офіційний сайт УПЦ
  12. Архієпископ Антоній стане «канцлером» при Предстоятелі УПЦ (МП) — експерт. Релігійно-інформаційна служба України (РІСУ)
  13. Архиепископ Антоний (Паканич) получил в УПЦ полномочия церковного «премьера». Релігія в Україні (рос.)
  14. Эксперт: Москвофилы теряют позиции в Украинской церкви. Росбалт (рос.)
  15. Журнали засідання Священного синоду Української православної церкви від 20 липня 2012 року. Офіційний сайт УПЦ
  16. Єпископат УПЦ бере участь в роботі Архієрейського собору Руської Православної Церкви. Офіційний сайт Української православної церкви (Москвськогопатріархату)
  17. Освященний Архієрейський Собор Руської Православної Церкви завершив перший день роботи. Офіційний сайт Російської православної церкви
  18. МОСКВА. На Архієрейському Соборі зачитано доповідь Блаженнішого Митрополита Володимира про життя Української Православної Церкви. Офіційний сайт Української православної церкви (Московського патріархату)
  19. 6 лютого відбудеться прес-конференція за підсумками Архієрейського Собору Руської Православної Церкви. Офіційний сайт Російської православної церкви
  20. Указ Президента України № 655/2013 від 30 листопада 2013 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року»
  21. Указ Президента України № 663/2008 від 22 липня 2008 року «Про відзначення державними нагородами України діячів Української православної церкви»
  22. Указ Президента Российской Федерации № 619 от 11 июля 2013 года «О награждении государственными наградами Российской Федерации»(рос.)
  23. Антоний (Паканич), архиеп. Поместные Церкви и церковное единство. Несколько слов о церковной автокефалии // Труди Київської Духовної Академії. — № 8. — 2008.

Посилання[ред. | ред. код]