Ѝ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Літера Ѝ
Кирилиця
А Б В Г Ґ Д Ѓ
Ђ Е Ѐ Є Ё Ж З
З́ Ѕ И Ѝ І Ї Й
Ј К Л Љ М Н Њ
О П Р С С́ Т Ћ
Ќ У Ў Ф Х Ц Ч
Џ Ш Щ Ъ Ы Ь Э
Ю Я
Неслов'янські літери
Ӑ А̄ А̊ Ӓ Ӓ̄ Ә Ә́
Ә̃ Ӛ Ӕ Ғ Г̧ Г̑ Г̄
Ӻ Ӷ Ԁ Ԃ
Ԫ Ԭ Ӗ Е̄ Е̃ Ё̄ Є̈
Ӂ Җ Ӝ Ԅ Ҙ Ӟ
Ԑ Ԑ̈ Ӡ Ԇ Ӣ И̃ Ҋ
Ӥ Қ Ӄ Ҡ Ҟ Ҝ Ԟ
Ԛ Ӆ Ԯ Ԓ Ԡ Ԉ Ԕ
Ӎ Ӊ Ң Ԩ Ӈ Ҥ Ԣ
Ԋ О̆ О̃ О̄ Ӧ Ө Ө̄
Ӫ Ҩ Ԥ Ҧ Р̌ Ҏ Ԗ
Ҫ Ԍ Ҭ Ԏ
У̃ Ӯ Ӱ Ӱ́ Ӳ Ү Ү́
Ұ Х̑ Ҳ Ӽ Ӿ Һ Һ̈
Ԧ Ӽ Ҵ Ҷ Ӵ
Ӌ Ҹ Ҽ Ҿ
Ы̆ Ы̄ Ӹ Ҍ Э̆ Э̄ Э̇
Ӭ Ӭ́ Ӭ̄ Ю̆ Ю̈ Ю̈́ Ю̄
Я̆ Я̄ Я̈ Ԙ Ԝ Ӏ  
Застарілі літери
Ѕ Џ Ҁ Ѻ
Ѹ Ѡ Ѽ Ѿ
Ѣ ІЯ Ѥ Юси
Ѧ Ѫ Ѩ Ѭ Ѯ
Ѱ Ѳ Ѵ Ѷ
           
Літери кирилиці

Ѝ, ѝ (И з гравісом) — символ що представляє наголошений варіант звичайної літери ⟨И⟩ в деяких кириличних алфавітах, але жоден (ні сучасний, ні архаїчний) не включає його як окрему літеру.

Південнослов’янські мови[ред. | ред. код]

Болгарська та македонська мови[ред. | ред. код]

Найбільш регулярно використовується в болгарській та македонській мовах, щоб відрізнити коротку форму непрямого об’єкта ⟨ѝ⟩ ('її') від сполучника ⟨и⟩ ('та', 'також'), або рідше, до запобігати двозначності в інших подібних випадках. Коли символ недоступний, символ ⟨ѝ⟩ часто замінюється звичайним ⟨и⟩ (не рекомендується, але все ж орфографічно правильним) або болгарською буквою ⟨й⟩ (формально це вважається ортографічною помилкою).

Церковнослов’янська мова[ред. | ред. код]

У сучасній (з XVII століття) російській рецесії церковнослов’янської мови ⟨Ѝ⟩ (або будь-який інший голосний з надгробним наголосом) є лише ортографічним варіантом тієї самої літери з акутом, коли використовується як остання буква цього слова.

Сербська мова[ред. | ред. код]

⟨Ѝ⟩ можна додатково використовувати в сербських текстах, щоб показати один із чотирьох можливих тонів наголошеного складу. У таких випадках, як прìкупіти («зібрати») проти прику́пити («придбати більше»), або ìскуп («викуп» «викуп») проти и̏скуп («зустріч»); використання діакритики також може запобігти двозначності. У латинському варіанті сербсько-хорватської письмової системи (так звана Gajevica) усі знаки наголосу / тону однакові, тобто кирилиця ⟨Ѝ⟩ відповідає латині ⟨ì⟩ тощо.

Східнослов’янські мови[ред. | ред. код]

⟨Ѝ⟩ (як і будь-який інший голосний з акутом) можна зустріти в давніших (до перших десятиліть 20 століття) російських та українських книгах як наголошені варіанти правильних (ненаголошених) голосних, таких як російські вина ('вина') проти вина̀ ('вина'). Нещодавно східнослов’янські типографії почали використовувати акут замість могильного наголосу для позначення наголосу: ви́на, вина́.

У східнослов’янських мовах знаки акута необов’язкові. Вони регулярно використовуються лише в спеціальних книгах, таких як словники, букварі чи підручники для іноземців, оскільки наголос дуже непередбачуваний на всіх трьох мовах, тоді як у загальних текстах вони вкрай рідкісні і використовуються в основному для запобігання двозначності у певних випадках або для демонстрації вимова екзотичних слів.

Деякі сучасні російські словники використовують поглинаний наголос для позначення вторинного наголосу в складних словах (з акутом для основного наголосу), наприклад, жмнеспосо́бный [ˌʐɨzʲnʲɪspɐˈsobnɨj] („життєздатний”) (від жизнь [ˈʐɨzʲnʲ] 'життя' та способный [spɐˈsobnɨj ] 'здатний').

Літера І з акутом[ред. | ред. код]

Кириличні ортографії, що мають ⟨І⟩ (так зване "українське І"), можуть використовувати ⟨ì⟩ або ⟨í⟩ як наголошений варіант (у сучасній українській та білоруській мовах, а також у давньоруських чи сербських ортографіях ; також церковнослов’янською). Різниця між ⟨ì⟩ та ⟨í⟩ така ж, як і різниця між ⟨ì⟩ та ⟨и́⟩.

Обчислювальні коди[ред. | ред. код]

Символ Ѝ ѝ
Unicode name CYRILLIC CAPITAL LETTER
I WITH GRAVE
CYRILLIC SMALL LETTER
I WITH GRAVE
Encodings decimal hex decimal hex
Unicode 1037 U+040D 1117 U+045D
UTF-8 208 141 D0 8D 209 157 D1 9D
Числове позначення символів Ѝ Ѝ ѝ ѝ