Омега (кирилиця)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Літера Ѡ
Unicode (hex)
велика: U+0461
мала: U+0460
Кирилиця
А Б В Г Ґ Д Ѓ
Ђ Е Ѐ Є Ё Ж З
Ѕ И Ѝ І Ї Й Ј
К Л Љ М Н Њ О
П Р С Т Ћ Ќ У
Ў Ф Х Ц Ч Џ Ш
Щ Ъ Ы Ь Э Ю Я
Неслов'янські літери
Ӑ А̄ А̊ Ӓ Ӓ̄ Ә Ә́
Ә̃ Ӛ Ӕ Ғ Г̧ Г̑ Г̄
Ӻ Ӷ Ԁ Ԃ
Ԫ Ԭ Ӗ Е̄ Е̃ Ё̄ Є̈
Ӂ Җ Ӝ Ԅ Ҙ Ӟ
Ԑ Ԑ̈ Ӡ Ԇ Ӣ И̃ Ҋ
Ӥ Қ Ӄ Ҡ Ҟ Ҝ Ԟ
Ԛ Ӆ Ԯ Ԓ Ԡ Ԉ Ԕ
Ӎ Ӊ Ң Ԩ Ӈ Ҥ Ԣ
Ԋ О̆ О̃ О̄ Ӧ Ө Ө̄
Ӫ Ҩ Ԥ Ҧ Р̌ Ҏ Ԗ
Ҫ Ԍ Ҭ Ԏ
У̃ Ӯ Ӱ Ӱ́ Ӳ Ү Ү́
Ұ Х̑ Ҳ Ӽ Ӿ Һ Һ̈
Ԧ Ӽ Ҵ Ҷ Ӵ
Ӌ Ҹ Ҽ Ҿ
Ы̆ Ы̄ Ӹ Ҍ Э̆ Э̄ Э̇
Ӭ Ӭ́ Ӭ̄ Ю̆ Ю̈ Ю̈́ Ю̄
Я̆ Я̄ Я̈ Ԙ Ԝ Ӏ  
Застарілі літери
Ѕ Џ Ҁ Ѻ
Ѹ Ѡ Ѽ Ѿ
Ѣ ІЯ Ѥ Юси
Ѧ Ѫ Ѩ Ѭ Ѯ
Ѱ Ѳ Ѵ Ѷ
           
Літери кирилиці

Ѡ, ѡ (омега) — буква старо- і церковнослов'янської кирилиці, інші назви: от, о. Відповідає грецькій букві омега (Ω, ω). В кирилиці має вигляд Ѡ, в старій глаголиці — GlagolitsaOht.gif.

Старослов'янська мова[ред. | ред. код]

У старослов'янській мові омега за звучанням не відрізняється від звичайної літери О; вживання тієї чи іншої з цих букв визначалося естетичними міркуваннями і вільним місцем в рядку (природно, за винятком числового використання букв). Досить рано виробилася традиція писати через омегу поєднання від початку слова, ставлячи при цьому літери одна на одну; так виник знак Ѿ, який досить часто вважають буквою.

Руські рукописи[ред. | ред. код]

У берестяних грамотах та в багатьох інших пам'ятках побутової писемності омега вживається в XI—XIV століттях в основному лише в складі прийменника «од» (іноді також сполучника «оть») і скороченим записом під титлом імені Іоанн. Починаючи з XIV століття в берестяних грамотах поширене вживання омеги на початку слова і після голосної (з аналогічною функцією виступає «о широке»), при цьому над омегою може ставитися горизонтальна риска або крапки.

Юнікод[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]