О

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Літера О
Cyrillic letter O.png
Кирилиця
А Б В Г Ґ Д Ѓ
Ђ Е Ѐ Є Ё Ж З
Ѕ И Ѝ І Ї Й Ј
К Л Љ М Н Њ О
П Р С Т Ћ Ќ У
Ў Ф Х Ц Ч Џ Ш
Щ Ъ Ы Ь Э Ю Я
Неслов'янські літери
Ӑ А̄ А̊ Ӓ Ӓ̄ Ә Ә́
Ә̃ Ӛ Ӕ Ғ Г̧ Г̑ Г̄
Ӻ Ӷ Ԁ Ԃ
Ԫ Ԭ Ӗ Е̄ Е̃ Ё̄ Є̈
Ӂ Җ Ӝ Ԅ Ҙ Ӟ
Ԑ Ԑ̈ Ӡ Ԇ Ӣ И̃ Ҋ
Ӥ Қ Ӄ Ҡ Ҟ Ҝ Ԟ
Ԛ Ӆ Ԯ Ԓ Ԡ Ԉ Ԕ
Ӎ Ӊ Ң Ԩ Ӈ Ҥ Ԣ
Ԋ О̆ О̃ О̄ Ӧ Ө Ө̄
Ӫ Ҩ Ԥ Ҧ Р̌ Ҏ Ԗ
Ҫ Ԍ Ҭ Ԏ
У̃ Ӯ Ӱ Ӱ́ Ӳ Ү Ү́
Ұ Х̑ Ҳ Ӽ Ӿ Һ Һ̈
Ԧ Ӽ Ҵ Ҷ Ӵ
Ӌ Ҹ Ҽ Ҿ
Ы̆ Ы̄ Ӹ Ҍ Э̆ Э̄ Э̇
Ӭ Ӭ́ Ӭ̄ Ю̆ Ю̈ Ю̈́ Ю̄
Я̆ Я̄ Я̈ Ԙ Ԝ Ӏ  
Застарілі літери
Ѕ Џ Ҁ Ѻ
Ѹ Ѡ Ѽ Ѿ
Ѣ Ѥ Ѧ
Ѫ Ѩ Ѭ Ѯ
Ѱ Ѳ Ѵ Ѷ
           
Літери кирилиці

О — кирилична літера, є в усіх абетках, створених на слов'яно-кириличній графічній основі.

Історія[ред.ред. код]

За формою накреслення це дещо видозмінена кирилична літера Early Cyrillic letter Onu.png («онъ»), що походить від греко-візантійської уставної літери Ο («омікрон»).

У давньоруській і староукраїнській писемностях паралельно з Early Cyrillic letter Onu.png вживалася (переважно на початку слова) для позначення цього ж звука також кирилична літера Ѡ («омега»), яка походить від греко-візантійської Ω («омеги»), а для передавання звукосполучення «от» — літера Ѿ («от»). Всі ці літери у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) вживалися у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток. У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.

У старослов'янській кириличній цифірі мала числове значення «сімдесят».

У глаголиці мала накреслення Glagolitic on.svg і числове значення «80».

Використання[ред.ред. код]

О — дев'ятнадцята в українській абетці, буває велике й мале, має рукописну й друковану форми. У сучасній українській мові цією літерою позначають кілька схожих звуків:

  • [ɔ] — огублений голосний заднього ряду низько-середнього підняття (вогонь, озеро);
  • [o] — його алофон, що вимовляється у ненаголошеній позиції перед складом з наголошеним — [зоузуля, коужух] (близько до «у»);
  • [o̞] — його другий алофон (поїзд).

Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «дев'ятнаддятий». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр № 7-О і т. д.

В інших кириличних абетках[ред.ред. код]

Російська мова[ред.ред. код]

У російській мові «о» передає звук [o] лише у наголошених складах. У ненаголошених вона читається як [a] (корова — [каро́ва]) або [ъ] (молоко — [мълако́]) — це явище відоме як акання. У північноросійських діалектах «о» читається як [o] і в ненаголошеному положенні — це називається оканням.

Церковнослов'янська мова[ред.ред. код]

У церковнослов'янському письмі літера «онъ» має кілька графічних варіантів, що розрізнюються за вживанням:

  1. Звичайний «онъ» — Early Cyrillic letter Onu.png;
  2. Вузький «онъ» — використовується у складі диграфа «ук» (правильніше «он-ік»).
  3. Широкий «онъ» — Cyrillic letter Round Omega.png. Використовується у таких випадках:
  • на початку слів (ѻгнь, ѻтрокъ),
  • на початку другої частини складних слів (ѻбоюдуѻстрый),
  • на початку кореня після приставок (праѻтецъ),
  • у географічних назвах iѻрданъ (річка Йордан) і іѻппіа (сучасне місто Яффа або Яффо) і похідних від них,
  • для позначення числа 70 у кириличній цифірі;

Поряд з буквою «онъ» для позначення звука [о] у церковнослов'янському письмі використовується також Ѡ («омега»). Вживання тієї чи другої літери регламентується правилами правопису. Для передавання сполучення «от» у прийменниках і приставках використовують букву Ѿ («от»).

Варіанти[ред.ред. код]

У московській орфографії (дониконівській і старообрядців) «вузьке» накреслення могло вживатися замість звичайного і в інших випадках (частіше ненаголошене), але без чіткої системи, лише з міркувань зручності набирання «тісних» рядків. У стародрукованих книгах (Івана Федорова та інших) «широке» накреслення взагалі не використовувалося — замість нього вживали «звичайне», а замість останнього — «вузьке».

Очні й охресні О
Написання «Серафими многоочитії» з Псалтиря XV століття

У рукописах трапляються і більш екзотичні варіанти:

  • У слові «око» літеру «о» писали з крапкою усередині — для схожості зі справжнім оком — Cyrillic letter monocular O.svg;
  • У двоїні «очи» літеру «о» могли писати з двома крапками — Cyrillic letter binocular O.svg, або подвійною, з крапками у кожній із з'єднаних між собою «о» — Cyrillic letter double monocular O.svg.
  • У слові «многоочитїи» (про херувимів) відоме вживання цілої «хмари» з літер «о» з крапками — Cyrillic letter multiocular O.svg;
  • У словах округъ, окрестъ з похідними від них усередині «о» ставили хрестик («охресне о») — Cyrillic letter crossed O.svg

У пізних берестяних грамотах XV століття (окремі приклади є в XIV і навіть у XIII століттях) «широке» о (у деяких почерках розімкнуте згори) і о з крапкою усередині («очне», воно могло бути вузьким і широким і навіть з «війками» зверху) часто використовували на початку слова і після голосної, у той час як в інших позиціях виступало звичайне «вузьке» о. Замість «широкого» могли використовувати й омегу.

Фігурні старокириличні накреслення О включені у стандарт Юнікод версії 7.0[1]:

Вид символа Cyrillic letter multiocular O.svg Cyrillic letter double monocular O.svg Cyrillic letter monocular O.svg Cyrillic letter double O.svg Cyrillic letter crossed O.svg Cyrillic letter binocular O.svg
Код великої літери U+A66C U+A668 U+A698 U+A69A U+A66A
Код малої літери U+A66E U+A66D U+A669 U+A699 U+A69B U+A66B

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Слово з трьома цими літерами підряд: зоооб'єднання.
  • В українській мові існує слово, що складається від однієї цієї літери — «о». Воно омонімічне: може означати як вигук, часто уживаний у звертанні (О, музо, панночко Парнаська! Спустись до мене на часок), так і прийменник (перед голосними має форму об). Зараз цей прийменник використовується лише для позначення часу (о сьомій годині), і з дієсловами, що мають значення «зіткнутися», «ударитися», «битися» (миска розбилася о камінь, хвилі б'ються о берег). Історичне вживання прийменника «о» було ширшим, так, у сполученні з місцевим відмінком він широко використовувався замість прийменника «про», трапляється в цьому значенні він і в літературі: «О Довбушу він ніколи не споминав, о грошех і скарбах тож само ні» (І. Я. Франко), «А тут бур'ян, піски, тали… І хоч би на сміх де могила О давнім давні говорила» (Т. Г. Шевченко), «Ще довго стояла громада нерухомо.. Нарешті розійшлась: кожний мав о чім думати після слів Соловейка» (М. М. Коцюбинський)[2]. У цьому значенні прийменник «о» зараз широко вживається у деяких слов'янських мовах (рос. думаю о тебе, пол. myślę o tobie, серб. ја мислим о теби, хорв. ja mislim o tebi — «я думаю про тебе»). У сучасній українській мові може заміняти «про» з метою стилизації під старосвітське мовлення («Слово о полку Ігоревім»).
  • На кириличній клавіатурі з розкладкою ЙЦУКЕН літери А і О помічені точками або рисками — для зручнішої орієнтації при сліпому методі друкування.
  • «Хірики-оники» — стара назва гри «хрестики-нулики»[3]. «Хір» — стара назва літери «Х».
  • У Вологді існує пам'ятник літері «О».

Таблиця кодів[ред.ред. код]

Кодування Регістр Десятковий
код
16-ковий
код
Вісімковий
код
Двійковий код
Мала 1086 043E 002076 00000100 00111110
Юнікод
(широке Ѻ, ѻ)
Велика 1146 047A 002172 00000100 01111010
Мала 1147 047B 002173 00000100 01111011
ISO 8859-5 Велика 190 BE 276 10111110
Мала 222 DE 336 11011110
KOI 8 Велика 239 EF 357 11101111
Мала 207 CF 317 11001111
Windows 1251 Велика 206 CE 316 11001110
Мала 238 EE 356 11101110

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]