Щ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Літера Щ
Cyrillic letter Shcha.png
Кирилиця
А Б В Г Ґ Д Ѓ
Ђ Е Ѐ Є Ё Ж З
Ѕ И Ѝ І Ї Й Ј
К Л Љ М Н Њ О
П Р С Т Ћ Ќ У
Ў Ф Х Ц Ч Џ Ш
Щ Ъ Ы Ь Э Ю Я
Неслов'янські літери
Ӑ А̄ А̊ Ӓ Ӓ̄ Ә Ә́
Ә̃ Ӛ Ӕ Ғ Г̧ Г̑ Г̄
Ӻ Ӷ Ԁ Ԃ
Ԫ Ԭ Ӗ Е̄ Е̃ Ё̄ Є̈
Ӂ Җ Ӝ Ԅ Ҙ Ӟ
Ԑ Ԑ̈ Ӡ Ԇ Ӣ И̃ Ҋ
Ӥ Қ Ӄ Ҡ Ҟ Ҝ Ԟ
Ԛ Ӆ Ԯ Ԓ Ԡ Ԉ Ԕ
Ӎ Ӊ Ң Ԩ Ӈ Ҥ Ԣ
Ԋ О̆ О̃ О̄ Ӧ Ө Ө̄
Ӫ Ҩ Ԥ Ҧ Р̌ Ҏ Ԗ
Ҫ Ԍ Ҭ Ԏ
У̃ Ӯ Ӱ Ӱ́ Ӳ Ү Ү́
Ұ Х̑ Ҳ Ӽ Ӿ Һ Һ̈
Ԧ Ӽ Ҵ Ҷ Ӵ
Ӌ Ҹ Ҽ Ҿ
Ы̆ Ы̄ Ӹ Ҍ Э̆ Э̄ Э̇
Ӭ Ӭ́ Ӭ̄ Ю̆ Ю̈ Ю̈́ Ю̄
Я̆ Я̄ Я̈ Ԙ Ԝ Ӏ  
Застарілі літери
Ҁ Ѻ
ОУ Ѡ Ѽ Ѿ
Ѣ Ѥ Ѧ
Ѫ Ѩ Ѭ Ѯ
Ѱ Ѳ Ѵ Ѷ
           
Літери кирилиці

Щ, щ («ща») — літера кирилиці. Присутня в українській, російській і болгарській абетках, а також в більшості кириличних абеток для неслов'янських мов.

Історія[ред.ред. код]

Сучасна кирилична літера «щ» походить від букви Early Cyrillic letter Shta.png («шта» або «ща») старослов'янської кириличної абетки, куди, очевидно, запозичена з ранішої глаголиці, де мала схоже накреслення Glagolitic shta.svg. Числове значення в кирилиці відсутнє, у глаголиці означала «800». Глаголична літера, як вважається, походить від гебрайської літери שׁ («шин»), подібно схожій глаголічній і кириличній Glagolitic sha.svg («ша»), від якої відрізнювалася лише доданням кружечка знизу (у кирилиці — вертикальної риски).

У деяких старовинних глаголичних пам'ятках літера Glagolitic shta.svg відсутня, її замінює буквосполучення з глаголічних літер «ш» і «т». У зв'язку з тим, що «ща» починає вживатися лише в пізніших документах, деякі дослідники (І. В. Ягич) висловлювали припущення, що в первісній глаголиці такого символа не було. Інші науковці припускають, що «ща» таки існувала в давній глаголиці і раніше, тільки мавши інше фонетичне значення: можливо, вона передавала [k'] — пом'якшений звук, що розвинувся з праслов'янського звукосполучення *tj у македонських говорах. Числове значення «800» також вважається пізнішим: літерою «ща» стали позначати це число після того, як вийшла з ужитку літера Глаголиця. Буква пѣ. Glagolitic letter Pe.png («пѣ»)[1].

У болгарських діалектах глаголічна і кирилична «ща» отримала фонетичне значення št' («шть»)[1]. Надалі [t'] ствердів, і ця вимова зберігається і в болгарській літературній мові.

Див. також: Ш

Мови[ред.ред. код]

Мова МФА Примітка
болгарська ʃt глухий заясенний фрикативний + глухий ясенний проривний; два звуки [шт]
російська ɕː довгий глухий ясенно-твердопіднебінний фрикативний; довге м'яке [ш'ш’]
українська[2] ʃt͡ʃ глухий заясенний фрикативний + глухий заясенний африкат; два звуки [шч]

Українська[ред.ред. код]

  • Наприклад: щука [шчука], щось [шчос'], борщ [боршч], ласощі [лас°ошч і].

Таблиця кодів[ред.ред. код]

Кодування Регістр Десятковий
код
16-ковий
код
Вісімковий
код
Двійковий код
Юнікод Велика 1065 0429 002051 00000100 00101001
Мала 1097 0449 002111 00000100 01001001
ISO 8859-5 Велика 201 C9 311 11001001
Мала 233 E9 351 11101001
KOI 8 Велика 253 FD 375 11111101
Мала 221 DD 335 11011101
Windows 1251 Велика 217 D9 331 11011001
Мала 249 F9 371 11111001

Інші відповідники[ред.ред. код]

  • білоруська абетка — шч
  • сербська абетка — ћ, шћ
  • польська — szcz
  • литовська — šč

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Т. А. Иванова. Старославянский язык. Учебник. С.-П.: Авалон, Азбука-классика, 2005. — С. 29
  2. Press & Pugh (1999:19), Press & Pugh (1999:23)

Література[ред.ред. код]