Ы

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Cyrillic letter Yery - uppercase and lowercase.svg
Кирилиця
Слов'янські літери
А І Ќ
Б Ї У
В Й Ў
Г Ј Ф
Ґ К Х
Ѓ Л Ц
Д Љ Ч
Ђ М Џ
Е Н Ш
Ѐ Њ Щ
Є О Ъ
Ё П Ы
Ж Р Ь
З С Э
Ѕ Т Ю
И Ћ Я
Неслов'янські літери
Ӑ Ӏ Ҫ
Ӓ Ҋ Ҭ
Ә Қ Ӳ
Ӛ Ҟ Ӱ
Ӕ Ҡ Ӯ
Ғ Ӄ Ү
Ӷ Ҝ Ұ
Ҕ Ӆ Ҳ
Ӗ Ӎ Һ
Ҽ Ҥ Ҵ
Ҿ Ң Ӵ
Ӂ Ӊ Ҷ
Җ Ӈ Ӌ
Ӝ Ӧ Ҹ
Ҙ Ө Ӹ
Ӟ Ӫ Ҍ
Ӡ Ҩ Ӭ
Ӥ Ҧ
Ӣ Ҏ
Архаїчні літери
Ҁ ІА Ѯ
Ѹ Ѥ Ѱ
Ѡ Ѧ Ѳ
Ѿ Ѫ Ѵ
Ѻ Ѩ Ѷ
Ѣ Ѭ


Ы, ыкирилична літера, що в старослов'янській кирилиці мала назву єри́; 28-а літера білоруської кириличної та 29-а літера російської абетки. В інших слов'янських кириличних алфавітах відсутня (хоча в південнослов'янських мовах різниця між звуками [Ы] та [И] усунулась, літеру Ы із сербської та болгарської абеток було вилучено лише в XIX столітті). Позначає голосний [ɨ], який існував іще в праслов'янській мові.

Нині Ы вживають також у багатьох абетках неслов'янських мов.

В українській мові[ред.ред. код]

За історико-етимологічним принципом в українській абетці ця буква була присутня аж до другої половини XIX століття[1]. Цього принципу стихійно дотримувався зокрема Іван Котляревський, який започаткував процес форму­вання нової української літературної мови, та видавець його творів М. Парпура. Вони користувалися абет­кою, спільною з російською, але з відмінною від неї вимовою деяких літер. Вибір літери для передавання на письмі конкретного звука визначався його походженням. На XVIII ст. звука [ɨ] вже не існувало у більшості українських діалектів: він злився з [і] в один звук — [ɪ]. Літера ы, втративши свою давню вимову, стала зайвою. За нею не було закріплено окремого звуку, тому ы та и вживали непослідовно, часто їх плутаючи[2]. Відтак у нових українських абетках, складених за фонетичним принципом, літера Ы була відсутня. Б. Д. Грінченко, використавши у своєму «Словарі української мови» для позначення [ɪ] літеру «и» (всупереч правопису, прийнятому тоді в Російській імперії), пояснює це у передмові до словника: «...правописаніе это препятствуетъ правильному начертанію звуковъ языка, обезображиваетъ внѣшній видъ изображаемыхъ словъ частымъ употребленіемъ ы... (Кіевъ, 11 ноября 1904)»[3]

Історія[ред.ред. код]

Назва єри («ѥры» у ст-слов., «еры́» у црк-слов.) очевидно походить від «еръ» (Ъ) або «ерь» (Ь). Власне Ы походить від складання двох кириличних літер — ъ («єр») та ı («і»), чим і пояснюють її назву[4].

В найдавніших формах глаголиці і кирилиці літера Ы, ймовірно, була відсутня; в пізніших зразках вона являла собою механічне поєднання Ъ або Ь зі знаком І або И (у старослов'янських пам'ятках трапляються всі можливі комбінації диграфа; елементи букви могли поєднувати рискою). В російському письмі диграф ЪИ замість сучасної літери Ы використовувався до початку двадцятого століття на межі префікса і кореня (наприклад съискать). В найбільш «класичній» формі глаголичну Ы прийнято зображати як Glagolitic yeri.svg, а кириличну — як Early Cyrillic letter Yery.png (до XIV століття). Прийнято вважати, що в кирилиці літера Ы займає 30-ту позицію, а в глаголиці 31-шу. Числового значення не має.

Таблиця кодів[ред.ред. код]

Кодування Реєстр Десятковий код 16-ковий код Вісімковий код Двійковий код
Юнікод Велика 1067 042B 002053 00000100 00101011
Мала 1099 044B 002113 00000100 01001011
ISO 8859-5 Велика 203 CB 313 11001011
Мала 235 EB 353 11101011
KOI-8 Велика 249 F9 371 11111001
Мала 217 D9 331 11011001
Windows-1251 Велика 219 DB 333 11011011
Мала 251 FB 373 11111011

В HTML велику букву Ы можна записати як Ы або Ы, а малу ы — як ы або ы.

Починаючи з версії 5.1 в Юнікоді є окремі коди для форми ЪІ (на відміну від ЬІ): U+A650, U+A651 (Ꙑꙑ).

Примітки[ред.ред. код]