Англійський клуб (Катеринослав)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Будівля Англійського клубу у 2021 році.

Катеринославський Англійський клуб, Клуб — джентельменський клуб у Катеринославі в 1838–1920 роках. Другий найстаріший клуб міста, після Піквікського клубу. Один із Англійських клубів, що існували в містах Російської імперії. Заклад культурного дозвілля для катеринославського дворянства, купецтва, чиновників.

Заснування і початковий період[ред. | ред. код]

Англійський клуб засновано 13 (за новим стилем — 25) грудня 1838 року постановою катеринославського цивільного губернатора. Про початковий період діяльності клубу мало що відомо, оскільки архів згорів під час пожежі в літньому приміщенні 29 червня 1897 року , а справа № 239 «Про відкриття Англійського клубу» була загублена в губернській канцелярії на початку XX століття[1]. Тому дата заснування взята з ₴ 1. Статуту Клубу[1].

Клуб отримав назву «Англійського», оскільки таку назву мали вищі заклади такого роду в столицях Російської імперії Санкт-Петербурзі (рік відкриття 1770) та Москві (1772). Однак, на відміну від столичних, де членами були дворянство та аристократія, у Катеринославі до клубу входили також і купці та чиновники, що пов'язано з обмеженістю кола міської еліти: населення міста складало від 8 до 10 тисяч осіб[2].

За Статутом Клуб мав працювати по неділях і середах[1]. У вечірній час тут збирались чоловічі компанії (жінки допускались тільки на Різдво і Новий Рік). Час проводили за грою в карти, курили, обідали, снідали[2], За ₴ 38. кожен член клубу мав право вимагати не тільки пунш, грог, але і люльку з тютюном, за ₴ 41. невиправні боржники з карткової гри, не тільки виключалися з клубу, але їх імена заносили на «чорну дошку» до виплати боргу[1].

Згідно ₴ 6.Статуту членами-старшинами клубу завжди були цивільний губернатор і губернський предводитель дворянства[2].

Перша будівля[ред. | ред. код]

Тривалий час клуб не мав власного приміщення й орендував приватні будинки або збирався в Потьомкінському палаці. Згодом члени клуби стали збиратись в будинку Бориса Штейна на розі вулиці Харківської та Катерининського проспекту[3]. У роки німецької окупації міста будівля була зруйнована.

Будинок Щербакова[ред. | ред. код]

Протягом 1850 -х — 1887 років Англійський клуб розташовувався в Будинку майора Щербакова на розі Катерининського проспекту і Воскресенської. Це був час розквіту клубу[4]. Губернський архітектор Андрій Михайлович Достоєвський писав про той період:

Будинок Щербакова (Будинок Губернатора). Початок ХХ століття

«став ходити в клуб, де потроху познайомився з усім містом. Мене обрали членом клубу, і я вечорами став відвідувати це злачне місце. Цей клуб був тоді єдиним в місті Катеринославі, він був всесословним; тут були членами і дворяни, і чиновники, і купці, а тому членів було, здається 300 чоловік, і клуб благоденствував. Багато потім я бачив клубів у інших містах, але організованого у Катеринославі 1860—1863 рр., я не зустрічав.[1]»

Різдвяний візит до клубу коштував відвідувачу в 1 карбованець, а зібрана сума йшла на утримання дитячого притулку. У 1889 році для притулку зібрано 823 рублі, але сума була меншою ніж у 1888 році. А старожили клубу згадували, що раніше були роки коли притулок повністю утримувався з різдвяних зборів[1]. Також Англійський клуб платив стипендію дітям найбідніших та осиротілих членів організації[2].

У 1880-х роках в Міському Саду (клуб був орендарем саду) діяв літній театр, де грали видатні актори того часу. Особливо популярними були українські трупи Марії Заньковецької, Миколи Садовського, Михайла Старицького[2].

У 1870-ті спадкоємці Щербакова вирішили продати будинок. Тривалий час ніхто не міг придбати будинок ціною у 60 тисяч рублів. У 1887 році будинок купив губернатор Дмитро Миколайович Батюшков під канцелярію та квартиру губернатора. З того часу будинок Щербакова отримав назву Будинок губернатора[1].

Будівля на Воскресенській, 3[ред. | ред. код]

У 1880 році було оголошено Всеросійський конкурс на побудову нового клубу. Першу премію отримав Олександр фон Гоген за проєктом якого у 1890 -1891 роках було збудовано будівлю на вулиці Проточній, 3[5]. До Різдва 1891 року Клуб вже приймав членів[2]. Рішенням Міської Думи вулиця Проточна, названа через злиття річок Половиця (до 1884 року), Жабокряч і Кленовий байрак, була перейменована в Клубну, якою і залишалась до 1923 року[6].

Зовнішній фасад будівлі мав еклектично-класичні форми з яскраво вираженою рустовкою стін першого поверху, оригінальне оформлення віконних пройомів, напівциркульні вікна другого поверху, стилізовані карнизи.

Англійський клуб зі сторони саду

Внутрішнє планування клубу відрізнялось багатством. Вестибюль з широкими мармуровими сходами, зала з балкономм оформленим ажурними залізними гратами, художнє оздоблення стелі, чепурні вітальні та кабінети[6]. У будівлі був літній сад. Великі веранди виходили у двір клубу, де заклали затишний сад з літньою музичною сценою, фонтаном і клумбами. Англійський сад відвідували містяни до 1950 -х років[3]. Біля двору було відкрито літній театр із синематографом[7]. Також у Міському Саду існував літній театр (згорів у 1921 році)[2].

На початку XX століття Англійський клуб із закритого місця відпочинку для обраних чоловіків перетворився на розважальний заклад для усіх здатних заплатити за квиток, як і чоловіків та жінок. Другим нововведенням було те, що в стінах Клубу почали проходити заходи, влаштовані не тільки його старшинами й членами, а й іншими товариствами, які орендували приміщення для балів, маскарадів, концертів, танцювальних вечорів, лекцій. Приміром, саме тут 25 лютого (за старим стилем) 1914 року відбулося сторіччя з дня народження Шевченка, у якому взяли участь сотні свідомих українців Катеринославщини[7].

Також у клубі відбувалися гастрольні концерти Ф. Шаляпіна, М. Заньковецької, Л. Собінова, читали свої лекції Д. Дорошенко, А. Синявський, Д. Яворницький[5].

Будівля театру Англійського клубу[ред. | ред. код]

Наприкінці 1900-х років було вирішено розширити приміщення Клубу, збудувавши прибудову для театру.

Театр колишнього Англійського клубу в 1921 році

Поруч із Клубом розташовувались канави, де річка Кленовий Байрак впадала у Жабокряч. Під час сильних дощів річки затоплювали Клубну вулицю. Наприкінці 1900-х років їх було закрито у колектор, над яким стали зводити будівлю театру Англійського клубу з концертною залою на 1500 глядачів. Архітекторами театру були катеринославський міський Ф. Ф. Булацель та А. М. Петровецький. Театр було відкрито 13 грудня 1913 року, в рамках урочистостей 75-річчя Клубу[7].

Театр став прибудовою до будівлі Англійського клубу. Театр мав фасад розташований півколом, прикрашений колонами із зображенням ліри та квадригою Аполлона — символом театрального мистецтва. Всередині розташувались зала на 1500 людей, два фоє, буфет і кімнати відпочинку. На фасаді театру з боку вулиці Воскресенської викарбовано дати «1838» — заснування Клубу і «1913»- побудови театру[2].

У старовинній залі театру збереглась стара обстановка — атланти, що підтримують балкон, гвинтові ґрати[8].

Останні роки[ред. | ред. код]

З початком Першої світової війни 30 листопада 1914 року у клубних приміщеннях відкрили військовий шпиталь на 210 ліжок[7]. Через війну влада заборонила гру в лото, що була однією з основних статей доходів. У зв'язку з чим газета «Южная Заря писала у жовтні 1914 року: „через становище, що склалося адміністрація клубів, наприклад, англійського, ставить питання про ліквідацію подальшої діяльності, оскільки без наявності лото клуб не може існувати.[7]“

Після Жовтневого перевороту 1917 року приміщення Клубу зайняли «Клуб трудового юнацтва III Інтернаціоналу» та Всеукраїнський Центральний Виконавчий Комітет.[2] У квітні 1918 Клуб відновив свою роботу[2].

Однією з останніх подій Англійського клубу став банкет у 1919 році з приводу взяття Катеринослава частинами Добровольчої армії, на якому головував генерал Шкуро[2].

У 1920 році в Катеринославі утвердилась радянська влада і Англійський клуб остаточно припинив свою діяльність[2].

Доля приміщень[ред. | ред. код]

У 1924 році будівля колишнього Англійського клубу була віддана під «Об'єднаний клуб імені Ленінна» та «Будинок робітничої просвіти»[7]. У 1927 році приміщення Клубу було віддане під Будинок Червоної армії згодом Гарнізонний Будинок Офіцерів Радянської Армії та Гарнізонний Будинок Офіцерів Збройних Сил України[6]. У 1941 році, під час німецько-нацистської окупації в приміщенні був Український клуб, а після його закриття з грудня 1941 по жовтень1943 року приміщення разом із театром були передані Німецькому офіцерському клубу. Після визволення Дніпропетровська в будівлі знову розмістився Будинок Офіцерів. У 2000-ні роки будівля Клубу, що є архітектурною пам'яткою України національного значення, була покинута, внаслідок чого вона поступово руйнується.

Занедбане приміщення Англійського клубу

Будівля перебуває у заставі Приватбанку. У 2021 році Клуб виставляли на продаж, але безрезультатно, липні 2023 року будівлю було повторно виставлено на аукціон[9][10]. 3 жовтня 2023 року після четвертого аукціону будинок придбала компанія ТОВ «ПРОМТЕНС», яка запропонувала 10 мільйонів 405 тисяч 722 гривні.[11]

Театр Англійського клубу та Англійський сад було віддано під сад і театр залізничників. У 1924 році було організовано Театр імені Леніна, згодом Центральний театр[3].

З осені 1927 року в будівлі розташовується Дніпровський академічний український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка[3].

Члени Клубу[ред. | ред. код]

На початку XX століття членами Клубу були відомі дворяни Катеринослава В. В. Князев, М. В. Родзянко, В. Н. Ковалевський, З. С. Ловягін, Л. М. Сошкін, Д. С. Скоробагатов та інші[5].

Згідно зі складеною старшиною клубу М. М. Лучніком «Краткої історичної записки до 75 -річного ювілею Катеринославського клубу 1838—1913», у 1913 році членами клубу були 634 чоловік, з них 328 з вищою освітою, що складало понад 50 % складу[2]. Членами Ради Старшин були В. Я. Гусєв, Н. Д. Аверкієв, Н. І. Назимко, М. М. Лучнік, І. М. Савченко, Н. Н. Коростовцев[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж Старостин, Валентин (28.02.2007). Устав Английского клуба не изменялся ни разу//Недвижимость в движении. Днепропетровск. №7 (161) (рос.) . с. 10.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Кавун, Максим (2018-12-21.). Тайны Днепра: Английский клуб в Екатеринославе (рос) . Процитовано 2023-10-24..
  3. ↑ а б в г Гуляев Г., Мороз В. (13.08.2002). Три здания екатеринославского английского клуба // Вісті Придніпров'я № 61 (344). Днепропетровск.
  4. ↑ Шатров, Михаил (1969). Город на трех холмах (рос.) . Днепропетровск. с. 90.
  5. ↑ а б в Хоречко, А. М. (2010). Діяльність клубів Катеринослава на початку ХХ століття// Придніпров'я: історико-краєзнавчі дослідження - Вип.8 (укр.) . Дніпропетровськ: ДНУ. с. 242. ISBN 978-966-551-328-5.. {{cite book}}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
  6. ↑ а б в Стародубов А. Ф., Иванов С. С., Самодрыга В.В., (2001). Память истории г. Екатеринослав (Днепропетровск) по литературе и воспоминаниям (рос.) . Дніпропетровськ: "Дніпро-VAL". с. 158.
  7. ↑ а б в г д е Рекуненко, Наталія (2017-11-06.). Найстаріший клуб Дніпра - престижний Англійський клуб (укр.) . Процитовано 2023-10-24..
  8. ↑ Кавун, Максим (14.12.2005). ЦУМ и вокруг ЦУМа "деловое сердце" Днепропетровска // Недвижимость в движении № 49 (104) (рос.) . Днепропетровск.
  9. ↑ У Дніпрі на аукціон виставили будівлю найстарішого клубу міста (укр.) . 2023-08-03. Процитовано 25 жовтня 2023.
  10. ↑ В Дніпрі на Воскресенскій продають Англійський дім.
  11. ↑ В Днепре с 4-й попытки продали «Дом офицеров»: за сколько отдали историческую памятку и кому - Днепр Инфо. Днепр Инфо - Новости Днепра (рос.). 3 жовтня 2023. Процитовано 28 жовтня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Англійський_клуб_(Катеринослав)&oldid=41917133