Берестя (Дубровицький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Берестя
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район/міськрада Дубровицький район
Рада/громада Берестівська сільська рада
Код КОАТУУ 5621880901
Облікова картка с Берестя 
Основні дані
Засноване 1501[2]
Населення 2807 (01.01.2011)[1]
Площа 2,03 км²[2]
Густота населення 1339,41[2] осіб/км²
Поштовий індекс 34109[2]
Телефонний код +380 3658[2]
Географічні дані
Географічні координати 51°31′30″ пн. ш. 26°31′53″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
146[джерело?] м
Водойми річка Горинь,[2] річка Безіменна
Місцева влада
Адреса ради 34109, Рівненська обл., Дубровицький р-н, с. Берестя, вул. Перемоги, № 1а, тел. 3-52-37[2]
Карта
Берестя. Карта розташування: Україна
Берестя
Берестя
Берестя. Карта розташування: Рівненська область
Берестя
Берестя
Мапа

Бере́стя — село в Україні, в Дубровицькому районі Рівненської області.[2] Орган місцевого самоврядування — Берестівська сільська рада.[2] Населення становить 2807 осіб (2011).[1] Голова сільської ради — Дашук М. П.[джерело?]

Назва[ред. | ред. код]

Походження села Берестя має декілька версій. Одна з головних версій походження села — це те, що в давнину, коли наша місцевість не мала назви, то тут росло дуже багато рослин бересту, саме завдяки йому прославилась ця місцевість і отримала назву «Берестя».[джерело?]

Польською мовою згадується як Bereście,[3] російською — як Берестье.[4]

Географія[ред. | ред. код]

Розташоване за 5 км від Дубровиці, за 7 км від залізничної станції «Дубровиця»,[5] за 132 км від Рівного.[6] Через Березне проходить шосейна дорога.[5] Поблизу села протікає річка Горинь,[2] село лежить на її лівому березі.[джерело?] У селі річка Безіменна впадає у річку Горинь.[джерело?] Площа села — 2,03 км².[2]

Згідно з дослідженням 2017 року, за яким оцінювалися масштаби антропогенної трансформації території Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину, екологічна ситуація села характеризувалася як «передкризова».[7]

Клімат[ред. | ред. код]

Клімат у селі вологий континентальний («Dfb» за класифікацією кліматів Кеппена).[8] Опадів 611 мм на рік.[8] Найменша кількість опадів спостерігається в березні й сягає у середньому 28 мм.[8] Найбільша кількість опадів випадає в червні — близько 89 мм.[8] Різниця в опадах між сухими та вологими місяцями становить 61 мм.[8] Пересічна температура січня — -5,5 °C, липня — 18,6 °C.[8] Річна амплітуда температур становить 24,1 °C.[8]

Клімат Берестя
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2,5 −1,3 3,4 12,4 19,2 22,9 23,9 23,1 18,3 11,8 4,8 0,0 11,3
Середня температура, °C −5,5 −4,5 −0,3 7,5 13,6 17,5 18,6 17,7 13,3 7,8 2,3 −2,5 7,1
Середній мінімум, °C −8,5 −7,7 −3,9 2,7 8,1 12,1 13,3 12,3 8,3 3,8 −0,2 −5 2,9
Норма опадів, мм 36 30 28 42 57 89 81 64 57 44 41 42 611
Джерело: Climate-Data.org (англ.)

Історія[ред. | ред. код]

Вперше згадується 1501 року.[2][5]

У 1906 році село входило до складу Домбровицької волості Рівненського повіту Волинської губернії Російської імперії.[4]

У 1921 році село входило до складу гміни Домбровиця Сарненського повіту Поліського воєводства Польської Республіки.[3]

У 1947 році село Берестя разом з хуторами Антонів та Шепель підпорядковувалося Берестівській сільській раді Дубровицького району Ровенської області УРСР.[9]

З 13 липня до 3 серпня 1953 року маршрутна експедиція під керівництвом М. Ломової, обстежуючи Рокитнянський та Дубровицький райони Рівенської області, серед низки інших населених пунтктів відвідала Берестя.[10]

Відповідно до прийнятої в грудні 1989 року постанови Ради Міністрів УРСР село занесене до переліку населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, жителям виплачувалася грошова допомога.[11] Згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР, ухваленою в липні 1991 року, село належало до зони гарантованого добровільного відселення.[ком. 1][13] На кінець 1993 року забруднення ґрунтів становило 2,81 Кі/км² (137Cs + 134Cs[ru]), молока — 3,34 мКі/л (137Cs + 134Cs), картоплі — 0,39 мКі/кг (137Cs + 134Cs), сумарна доза опромінення — 127 мбер, з якої: зовнішнього — 37 мбер, загальна від радіонуклідів — 90 мбер (з них Cs — 79 мбер).[14]

Населення[ред. | ред. код]

Зміни населення
Рік Населення Зміна
1897[15] 990
1906[4] 994 +0.4%
1921[3] 1400 +40.8%
1989[16] 2791 +99.4%
1993[14] 2733 −2.1%
2001[17] 2687 −1.7%
2011[1] 2807 +4.5%
2017[18] 2502 −10.9%
Динаміка населення

Станом на 1 січня 2011 року населення села становить 2807 осіб.[1] Густота населення — 1339.41 особи/км².[2]

Наприкінці XIX століття у селі було 136 домів і 726 жителів.[6] За переписом населення Російської імперії 1897 року в селі мешкало 990 осіб, з них: 487 чоловіків та 503 жінки; 949 православних.[19] Станом на 1906 рік у селі нараховувалося 148 двори та мешкало 994 особи.[4] Станом на 1906 рік у селі нараховувалося 148 дворів та мешкало 994 особи.[4]

Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 215 будинків та 1400 мешканців, з них: 702 чоловіки та 698 жінок; 1341 православний, 44 юдеї, 14 римо-католиків та 1 євангельський християнин; 701 «тутейший», 639 українців (русинів), 44 євреї, 14 поляків та 2 особи іншої національності.[3]

Відповідно до енциклопедії «Історія міст і сіл Української РСР» (1973) населення тоді складало 2609 осіб, було 582 двори[5]. Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2791 особа, з яких 1381 чоловік та 1410 жінок.[16] На кінець 1993 року в селі мешкали 2733 жителі, з них 842 — дітей.[14]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2687 осіб.[17]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[20]

Мова Відсоток
українська 99,56 %
російська 0,26 %
білоруська 0,15 %

Вікова і статева структура[ред. | ред. код]

Структура жителів села за віком і статтю (станом на 2011 рік):[21]

Статевий склад серед основних вікових груп
Вік Чоловіків Жінок Разом
0-17 317 304 621
18-39 447 431 878
40-59 381 379 760
60+ 241 307 548
Разом 1386 1421 2807

Соціально-економічні показники[ред. | ред. код]

Працездатність (станом на 2011 рік)[22]
Працездатне населення Непрацездатне населення Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 2807
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
614 24 550 21 1164 45 322 12 459 17 781 29
Зайнятість (станом на 2011 рік)[23]
Зайняті Безробітні Все населення
Чоловіки Жінки Разом Чоловіки Жінки Разом 2807
ос. % ос. % ос. % ос. % ос. % ос. %
171 6 262 10 433 16 443 17 288 11 731 28
Контингент органів соціального захисту (станом на 2011 рік)[24]
Дорослі Діти Пенсіонери Інваліди Німецько-радянської війни Учасники бойових дій Інваліди всіх груп і категорій Люди, які обслуговуються служб. соц. допом. на дому Неповні сім'ї Діти з неповних сімей Багатодітні сім'ї Діти з багатодітних сімей Діти-інваліди Діти-сироти Одинокі багатодітні матері
2081 563 811 - 11 191 27 46 54 38 127 11 4 2

Політика[ред. | ред. код]

Органи влади[ред. | ред. код]

Місцеві органи влади представлені Берестівською сільською радою.[2]

Вибори[ред. | ред. код]

Село входить до виборчого округу № 155.[25] У селі розташована виборча дільниця № 560257.[25] Станом на 2011 рік кількість виборців становила 2027 осіб.[1]

Культура[ред. | ред. код]

У селі працює Берестівський сільський будинок культури на 400 місць.[26] Діє Берестівська публічно-шкільна бібліотека, книжковий фонд якої становлять 20 279 книг та яка має 18 місць для читання, 2 особи персоналу, кількість читачів — 745 осіб.[27]

У Бересті серед низки інших сіл було поширене виготовлення серпанкових тканин.[28]

У березні 1991 року в селищі був створений фольклорно-етнографічний колектив «Серпанок». Вже у січні 1992 колектив став переможцем у районному огляді, а також лауреатом обласного конкурсу колядок і щедрівок. У 1995 році у м. Рівне проводився Міжнародний фестиваль «Древлянські джерела». У репертуарі «Серпанку» понад 100 пісень, це в основному місцеві суспільно-побутові поліські пісні, веснянки, стрілецькі, повстанські, жнивацькі, купальські, колядки та щедрівки. У 1997 році колективу присвоєно звання народного.[джерело?]

Релігія[ред. | ред. код]

У селі діє православна Свято-Покровська церква.[29] 3 березня 2019 року громада села на парафіяльних зборах одноголосно прийняла рішення про перехід з Української православної церкви Московського патріархату до Православної церкви України.[30][29][31]

Список конфесійних громад станом на 2011 рік:

Назва громади Релігійна організація Дата реєстрації Орієнтовна кількість парафіян Тип ритуальної будівлі Джерела
Релігійна громада Свято-Покровської парафії ПЦУ[31] 25.09.91 1500 Церква [32]
Релігійна громад ЄХБ ЄХБ 03.12.91 60 Молитовний будинок [32]
Релігійна громад ЄХБ ЄХБ Не зараєстрована 40 Молитовний будинок [32]
     — православні,      — протестантські.

Освіта[ред. | ред. код]

У селі діє Берестівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів.[33][34] У 2011 році в ній навчалося 351 учень (із 250 розрахованих) та викладало 39 учителів.[33]

Нещодавно[коли?] було побудовано нову школу, що може вміщати в себе близько 500 осіб.[джерело?]

Дошкільна освіта представлена дитячим садком «Берестівський дошкільний навчальний заклад „Берізка“»,[35][36] у якому станом на 2011 рік навчалося 60 дітей і працювало 7 учителів та вихователів.[35]

Інфраструктура[ред. | ред. код]

У селі наявний сквер площею 800 м².[37] Наявне відділення поштового зв'язку.[38]

Персоналії[ред. | ред. код]

Ветерани Другої світової війни[ред. | ред. код]

  • Гурик Михайло Микитович[39]
  • Красько Кузьма Денисович[40]
  • Подолянко Григорій Карпович[41]
  • Подолянко Микола Дорофійович[42]

Примітки[ред. | ред. код]

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. «Зона гарантованого добровільного відселення — територія зі щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15 Кі/км², або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км², або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км², де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищувати 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.»[12]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б в г д Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 4
  2. а б в г д е ж и к л м н п р с Берестя // Облікова картка на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.
  3. а б в г Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Tom VIII, Województwo poleskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. 59.  (пол.)
  4. а б в г д Список населенных мест Волынской губернии / Издание Волынского губернского статистического комитета. — Житомир : Волынская губернская типография, 1906. — С. 189. (рос.)
  5. а б в г Степанов Л. С. Дубровиця // Історія міст і сіл Української РСР. Ровенська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 287-288.
  6. а б Цинкаловський О. Берестє або Берестя // Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року. — Вінніпег : Накладом Товариства «Волинь», 1984. — Т. 1 : А — К. — С. 90.
  7. Ковалевський, С. Б.; Легкий, В. В. (30 листопада 2017). Інтегральна оцінка антропогенної трансформації лісових ландшафтів Дубровицького району внаслідок несанкціонованого видобутку бурштину. Науковий вісник НЛТУ України (uk) 27 (9): 52–55. ISSN 2519-2477. doi:10.15421/40270911. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  8. а б в г д е ж Berestia climate: Average Temperature, weather by month, Berestia weather averages. Climate-Data.org. Процитовано 16 жовтня 2019.  (англ.)
  9. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 446.
  10. Гілевич І. Я. Українська етнографічна наука у першому повоєнному десятилітті та польові дослідження Полісся // Вісник Львівського університету. Серія історична. — 2008. — Вип. 43. — С. 34-53.
  11. Постанова від 14 грудня 1989 г. N 315 «Про додаткові заходи щодо посилення охорони здоров'я та поліпшення матеріального становища населення, яке проживає на території, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС». zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  12. Термін «Зона гарантованого добровільного відселення». zakon.rada.gov.ua. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  13. Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи". zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 10 грудня 2018. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  14. а б в Коротун І. М., Коротун Л. К. Географія Рівненської області в 3-х частинах. — Рівне, 1996. — С. 270.
  15. Населённые места Российской империи в 500 и более жителей, 1905, с. 19
  16. а б Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  17. а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  18. КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ДУБРОВИЦЬКОГО РАЙОНУ. Дубровицька районна державна адміністрація. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  19. Населённые места Российской империи в 500 и более жителей, 1905, с. 17
  20. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  21. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 5
  22. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 10
  23. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 13
  24. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 42
  25. а б Рівненська область — одномандатний виборчий округ № 155. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  26. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 55
  27. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 58
  28. Локшук, І. М. (2014). Осередки традиційного художнього ткацтва рівненського Полісся кінця ХІХ — початку ХХІ століття. Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв . Мистецтвознавство. Архитектура (7): 26. ISSN 1993-6400. 
  29. а б У Дубровицькому районі ще одна громада перейшла до ПЦУ (відео). charivne.info. 03.03.2019. Процитовано 4 березня 2019. 
  30. В Бересті проголосували за перехід до ПЦУ (ВІДЕО) (ОНОВЛЕНО) - UA: РІВНЕ. rv.suspilne.media. 3 березня 2019. Процитовано 4 березня 2019. 
  31. а б Ще дві громади на Рівненщині долучилися до ПЦУ. КРАПКА. 03.03.2019. Процитовано 16 жовтня 2019. 
  32. а б в Паспорт Дубровицького району, 2011
  33. а б Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 51
  34. Як нас знайти - Берестівський НВК. berestya.klasna.com. 
  35. а б Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 53
  36. Дошкільний навчальний заклад - Берестівський НВК. berestya.klasna.com. 
  37. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 64
  38. Паспорт Дубровицького району, 2011, с. 71
  39. Гурик Михайло Микитович. dubrlibr.rv.ua. 
  40. Красько Кузьма Денисович. dubrlibr.rv.ua. 
  41. Подолянко Григорій Карпович. dubrlibr.rv.ua. 
  42. Подолянко Микола Дорофійович. dubrlibr.rv.ua. 

Книги[ред. | ред. код]

Офіційні дані та нормативно-правові акти[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]