Бували войни й військовії свари…
| Бували войни й військовії свари… | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Жанр | вірш | |||
| Автор | Тарас Шевченко | |||
| Написано | 1860 | |||
| Опубліковано | 1876 | |||
|
| ||||
«Бували войни й військовії свари…» — вірш Тараса Шевченка 1860 року, написаний у С.-Петербурзі.
Написання та автографи[ред. | ред. код]
Вірш відомий за списком Івана Лазаревського у «Більшій книжці»[1]. Пропущені літери й слова відновлюються в квадратових дужках за контекстом: у слові «Ж[е]руть», слово «[дуба]» в рядку 6 та слово «[ми]» в рядку 23. Спотворений у списку рядок 8 («Зелене корінне ростуть») подається також з кон'єктурою: «Зелені парості ростуть». Дата в списку: «26 ноября»[2].
Вірш датується дослідниками за списком та його місцем у «Більшій книжці» серед творів 1860-го: 26 листопада 1860 року, та місцем написання — С.-Петербург[2].
Автограф не відомий. Список Івана Лазаревського в «Більшій книжці» неточний: дає спотворений текст рядка 8, має пропуски та слова (в рядку 23). Вади списку можуть бути до певної міри усунуті лише шляхом кон'єктурального виправлення тексту, до якого й вдавалися упорядники, починаючи від першодруку. В ряді видань, включаючи й «Повне зібрання творів в десяти томах» 1953 року (том 2, стор. 367) та «Повне зібрання творів у шести томах» 1963 року (том 2, стор. 416) рядок 6 подавався з кон'єктурою: «Жеруть і тлять старого [дуба]»[2].
Публікація[ред. | ред. код]
Вперше вірш надруковано в «Кобзарі з додатком споминок про Шевченка Костомарова і Микешина» 1876 року (Прага, стор. 259—260), де подано за «Більшою книжкою» з неточністю в рядку 1: «Бували войни і військові свари» й редакторськими кон’єктурами в рядках 8: «Зелені парості [?] ростуть» та 24: «І небагатії [й] не вбогі»[2].
Сюжет[ред. | ред. код]
Вірш є політичною сатирою, що викриває антинародну й антинаціональну роль пануючої верхівки України. Роздуми про історичну долю України в другій половині твору переростають у звернений монолог — пророцтво загибелі царизму й панства[3].
Політичні алегорії вірша досить прозорі: «людські шашелі» — тогочасне українське панство, «старий дуб» — Україна, підточена, мов шашелем, своїми панами, «зелені парості» — молоді сили майбутньої визволеної від царського гніту України. Поет особисто добре знав нащадків тих Галаганів і Кочубеїв, які уособлюють у творі плазування старшинських родів України перед самодержавством. Перший рядок вірша в дещо зміненому вигляді запозичено з думи про Наливайка, де є виpaз: «Бували й мори й військовії чвари»[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ ІЛ, ф. 1, № 67, с. 325 — 326
- ↑ а б в г «Бували войни й військовії свари…» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 368; 756-757.] litopys.org.ua Процитовано 1 січня 2024
- ↑ а б «Бували войни й військовії свари…» [Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1976. — Т. 1. — С. 82-98.] izbornyk.org.ua Процитовано 1 січня 2024
Посилання[ред. | ред. код]
- «Бували войни й військовії свари…» на порталі kobzar.ua
.png)