Марія (поема)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Марія
Тарас Шевченко "Марія".jpg
Один із останніх творів Тараса Григоровича Шевченка
Жанр соціально-філософська поема
Мова українська
Написано 1859 рік


Марія — відома соціально-філософська поема з елементами біблеїзму видатного українського письменника Тараса Шевченка, написана у 1859 році.[1]

Історія написання[ред. | ред. код]

У цитованому листі до Варвари Рєпніної, написаному в Орській кріпості, Шевченко зазначав: «Прежде когда-то думал я анализировать сердце матери по жизни Святой Марии, непорочной матери Христовой, но теперь и это мне будет в преступление».

11 листопада 1859 р. Шевченко писатиме Лазаревському, згадуватиме свою «Блудницю» («Сама собі в своїй господі»), але ні словом не обмовиться про «Марію». Очевидно, «українізована» Мадонна означала для поета надто багато.

Історія створення поеми «Марія» засвідчує глибоку релігійність автора протягом всього періоду, починаючи від виникнення задуму 27 жовтня 1859 й закінчуючи 11 листопада 1859. [2]

Сюжет твору[3][ред. | ред. код]

У Йосипа, у тесляра, Марія в наймичках росла. Виросла, як квітка. Старий ставився до неї, як до дитини, милувався нею. А вона то вовну пряде, то козу з козенятком пасе, то в гаю, як у раю, гуляє. Якось прийшов до них гість із Назарета. Був він у білому хітоні, «мов намальований сіяв». Марія принесла вечерю, сама ж не їла, лише дивилася на дивного гостя, слухала його розмову, що падала на серце. Дівчина з глеком пішла по воду до криниці, а гість за нею…

Після того як гість пішов, Марія змінилася, змарніла. Йосип на неї подивився і запропонував обвінчатися, а то можуть її на вулиці вбити. Пішла Марія під вінець, так і не діждавшись свого апостола. Люди говорили, що в місті Тіверіаді розіп'яли якогось провозвістителя месії. Марія зрозуміла, що то і є той дивний гість.

Giovanni Battista Salvi da Sassoferrato. Мадонна з Дитятком та ангелами

Сидять вони в хатині невеселі, Йосип майструє колиску, а Марія шиє сорочечки. Аж тут указ від кесаря — йти на ревізію у город Віфлеєм. Пішли вони з Йосипом. У дорозі Марія народила Сина. Пастухи, що проходили мимо, взяли її з дитиною у свій вертеп.

В Юдеї заговорили, що збулися пророчества Ієремії та Ісаії, — народився месія. Аж тут прийшов наказ від царя Ірода, і легіон з Єрусалима став винищувати всіх хлопчиків-немовлят. Убогі пастухи допомогли Марії втекти в Єгипет.

Йосип і Марія з сином жили в очеретяній хатинці, працювали. Коли не стало царя Ірода, повернулися на батьківщину, але там усе було зруйноване. Родину Марії прихистила стара вдова Єлизавета, далека родичка, що жила в Назареті. Син Марії ріс разом з Івасем, сином удови. Разом гралися, разом ходили до школи. Одного разу Йосип і Марія пішли на ярмарок у Єрусалим. Кинулися, а дитини немає. Знайшли його аж у храмі, де він сидів між рабинами і научав, "як у світі жить, людей любить". Радіє Марія — вона вже бачить самого Бога на землі.

Виріс син і пішов зі словом поміж людьми. А Марія все покинула — й за ним, аж поки не дійшла до Голгофи. Син «поніс лукавим правди слово! Не вняли слову! Розп'яли!» Залишилася Марія сама, бо не стало вже нікого з рідні. Не стало й учнів Сина — сховалися, потім розійшлися.

Марія, коли біля неї зібралися посумувати учні Сина, підтримала їхній дух «своїм святим огненним словом». І розійшлися мужі по світу, і понесли слова любові й правди. Мати ж, сумуючи, померла під тином від голоду. І тільки потім її ченці возвеличили, як Царицю. А вона «мов золото в тому горнилі, В людській душі возобновилась, В душі скорбящій і убогій».[4]

Композиція[5][ред. | ред. код]

Експозиція (своєрідний пролог)[ред. | ред. код]

1) Поет зазначає про святість матері і визначає власну місію у відтворенні поневоленого дитя «простого люду»;

2) Знайомство з Йосипом і його наймичкою Марією.

Зав'язка[ред. | ред. код]

Вагітність Марії, її вінчання з Йосипом, народження дитини(Ісуса).

Кульмінація[ред. | ред. код]

Розіп'яття дитини матері, її смерть від голоду.

Розв'язка[ред. | ред. код]

«…а ти…
Мов золото в тому горнилі,
В людській душі возобновилась,
В душі невольничій, малій,
В душі скорбящей і убогій».

Аналіз твору[6][ред. | ред. код]

Тема твору[ред. | ред. код]

Розповідь про народження Ісуса і страждання, яких зазнала Марія зі своїм сином.

Ідея твору[ред. | ред. код]

Засудження тоталітарного режиму, який нівечив і гнобив люд(Ірод); возвеличення Ісуса за його прагнення присвятити своє життя

Основна думка[ред. | ред. код]

«Як в світі жить, людей любить
За правду стать!
За правду згинуть!
Без правди горе!»

Особливість мови твору[7][ред. | ред. код]

Особливістю мови поеми «Марія» є вживання, згідно з фабулою, специфічних географічних назв (Тіверіада, Фавор-гора, Назарет, Віфлеєм та ін.), відтворення певного місцевого колориту в деталях (бурнус, хітон, куща, опрісноки, віссон та ін.) Але переважає в поемі соціально-побутова лексика. Деталі, спільні для багатьох країн і народів, виявлені в лексиці, типовій для України. Йосип у Шевченка — «тесляр чи бондар», барило й бочку набиває та ще й курникає", поморщив добре постоли собі в дорогу"; Марія — «наймичка», «вовну з кужеля пряде»; мати Івася «позичила,,, півкопи тую на буквар»; «отару гнали чабани… дали кожух і свиту». Як і в поемі «Неофіти», поет широко використовує ораторські прийоми, особливо звертання: «Дивітеся ж, о матері! Що роблять іроди-царі»; «А ти, як палець той, осталась одна-однісінька! Такий талан твій латаний, небого!». Поема «Марія» — реалістичний, глибоко народний твір.

Цитати про поему[ред. | ред. код]

« Не знаю в літературі всесвітній поета, котрий би представив такий високий і такий щиро людський ідеал жінки-матері, як се вчинив Шевченко,,, Не посвячення своєї людської індивідуальності для мужчини, але найвище натуження тої індивідуальності для діл милосердя, переможення власних терпінь, забуття власних ураз, де йде о службі високій і піднеслій ідеї — добра загалу, добра людськості, — то ідеал жінки, який полишив нам у спадщину Шевченко.

Тож не дивно, що найвищий дотеперішній здобуток людськості на полі моральнім, велику ідею любові ближнього, сю основну ідею християнства, Шевченко вважав ділом жінки — Маріі, Матері Ісусової

»

Іван Франко

« Поема «Марія» – твір «неймовірної висоти українського релігійного світогляду», твір «незрівнянної тонкости мистецької правди, глибокого почуття і такої прекрасної простоти, що в порівнянні з ним Ренанове "Життя Ісуса" видається блідою і надуманою літературою[8] »

Євген Маланюк

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. "Марія" Аналіз твору
  2. Олександра Василенко. Образ Богородиці в творчості Тараса Шевченка: приклад поеми "Марія"
  3. У поемі «Марія» Т. Шевченко подає новозавітний переказ про Богородицю Марію, але дає її образу дещо нове наповнення. Після загибелі сина мати продовжує його справу. Образ Марії символічно-узагальнений, — він уособлює джерело добра, що змінює світ.
  4. Стислий виклад твору. Література українського романтизму. Тарас Шевченко "Марія"
  5. Чупринін О. О. Ч-92 Усі уроки української літератури в 9 класі. II семестр. — 2-ге видання., доповн. та переробл. — X. : Вид.група «Основа», 2011. — с.206, [2]с. — (Серія «Усі уроки»). ISBN 978-617-00-1083-4
  6. Чупринін О. О. Ч-92 Усі уроки української літератури в 9 класі. II семестр. — 2-ге видання., доповн. та переробл. — X. : Вид.група «Основа», 2011. — с. 205—206, [2]с. — (Серія «Усі уроки»). ISBN 978-617-00-1083-4
  7. Історія української літератури в двох томах. — Історія української літератури. Том перший. Дожовтнева література.- О. І. Білецький, М. Д. Бернштейн, М. К. Гудзій, О. Є. Засенко, З. П. Мороз, М. П. Пивоваров, М. Є. Сиваченко, Г. Д. Вервес, П. Г. Приходько, О. І. Кисельов, Є. П. Кирилюк, Й. Я. Куп'янський, О. К. Бабишкін, С. А. Крижанівський. — Видавництво Академії наук Української РСР. — Київ. — 1955. -- с.266
  8. Маланюк Євген. Книга спостережень. Статті про літературу. – К.: Дніпро, 1997. – С. 117.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Чупринін О.О. Ч-92 Усі уроки української літератури в 9 класі. II семестр. -- 2-ге видання., доповн. та переробл. -- X. : Вид.група "Основа", 2011. -- 510, [2]с. -- (Серія "Усі уроки"). ISBN 978-617-00-1083-4
  • Історія української літератури в двох томах. — Історія української літератури. Том перший. Дожовтнева література.- О. І. Білецький, М. Д. Бернштейн, М. К. Гудзій, О. Є. Засенко, З. П. Мороз, М. П. Пивоваров, М. Є. Сиваченко, Г. Д. Вервес, П. Г. Приходько, О. І. Кисельов, Є. П. Кирилюк, Й. Я. Куп'янський, О. К. Бабишкін, С. А. Крижанівський. — Видавництво Академії наук Української РСР. — Київ. — 1955. — 732 с.
  • Авраменко О. М., Дмитренко Г. К. А21 Українська література: Підручн. для 9 кл. загальноосвіт. навч. закл. — К.: Грамота, 2009. — 304 с.: іл.
  • Маланюк Євген. Книга спостережень. Статті про літературу. — К.: Дніпро, 1997. — С. 117.

Посиланя[ред. | ред. код]