Брюховецький В'ячеслав Степанович

В'ячеслав Брюховецький
Народився	14 липня 1947(1947-07-14) (76 років) Дзауджикау, Північно-Осетинська АРСР, Російська РФСР, СРСР
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	літературний критик, літературний теоретик, перекладач
Alma mater	Київський університет
Галузь	літературознавство
Заклад	Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Вчене звання	професор, почесний президент НаУКМА
Науковий ступінь	доктор філологічних наук і кандидат педагогічних наук
Відомий завдяки:	відродження Києво-Могилянської академії
Батько	Степан Брюховецький
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Особ. сторінка	bryukhovetskiy.openua.net
Висловлювання у Вікіцитатах  Брюховецький В'ячеслав Степанович у Вікісховищі

В'ячесла́в Степа́нович Брюхове́цький (нар. 14 липня 1947, Дзауджикау, Північно-Осетинська АРСР, Російська РФСР, СРСР) — український літературознавець, педагог і громадський діяч, літературний критик, Герой України (2007), кавалер Ордена "За заслуги" III ст. (1997), лауреат премія імені Олекси Гірника (2005), почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Головний ініціатор відродження Києво-Могилянської академії як сучасного вищого навчального закладу, побудованого на зразках північноамериканських університетів, згодом ректор і президент (1991—2007), з 2007 — почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Член Спілки письменників України (з 1982). Доктор філологічних наук, кандидат педагогічних наук; член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО. Член правління Фонду Ріната Ахметова, член Наглядової Ради ВМГО «Союз обдарованої молоді», один з засновників та член Ради конкурентоспроможності України.

Один з засновників (1 грудня 2011), до 2019 року учасник ініціативної групи «Першого грудня».

Освіта

• 1966 — Смілянський технікум харчової промисловості, машинобудування. Фах — технік-механік.
• 1974 — факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка. Диплом з відзнакою, присвоєно кваліфікацію журналіста — кореспондента газети.
• 1979 — аспірантура Київського державного інституту культури імені Олександра Корнійчука.
• 1980 — рада Ленінградського державного інституту культури ім. Н. І. Крупської присвоїла В. Брюховецькому науковий ступінь кандидата педагогічних наук.
• 1986 — захист докторської дисертації на здобуття ступеня доктора філологічних наук, Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України.

Кандидатська дисертація — «Специфіка розвитку літературно-критичної активності старших підлітків у процесі керівництва читанням» (1980).

Докторська дисертація — «Природа, функції і метод літературної критики» (1986).

Родина

• батько Степан Олексійович Брюховецький (1909, с. Олександрівка на Чернігівщині – 1997)
• мати Валентина Пилипівна, дівоче прізвище Горячківська (1917, Канів – 2004, Черкаси)
• дружина Лариса Іванівна (нар. 1949) – кінознавець
• дочка Оксана (нар. 1973) – художник-кераміст, редактор журналу “Кіно-Театр”
• дочка Ольга (нар. 1976) – закінчила філософський ф-т КНУ імені Тараса Шевченка, кандидат філософських наук

Професійна діяльність

• 1965–1966 — котельник, Смілянський машинобудівний завод.
• 1966–1966 — практикант-дипломант, Черкаський машинобудівний завод.
• 1967–1967 — слюсар-котельник, Одеський завод «Продмаш».
• 1967–1968 — служба в армії (оператор РЛС).
• 1968–1969 — слюсар, Черкаський завод хімреактивів.
• 1973–1976 — журналіст, завідувач відділу критики газети «Літературна Україна» (Київ).
• 1980–1991 — науковий працівник, завідувач відділу критики Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (Київ).
• 1989–1990 — професор на запрошення Ратґерського університету, США («Українська література. Критика»).
• 1990–1990 — професор на запрошення Манітобського університету, Канада («Українська література»).
• 1991–1994 — ректор Національного університету «Києво-Могилянська академія».
• 1994–2007 — президент Національного університету «Києво-Могилянська академія».
• З 2007 р. — почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Професійна активність

У 2005—2010 роках — член Комітету з присудження Національної премії України ім. Тараса Шевченка.

У 2005—2007 роках — президент ВГО «Експерти України».

Політична діяльність

Член КПРС (1968–1990). До 1990 очолював партбюро КПУ Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАНУ.

Один з ініціаторів створення Народного Руху України (1989).

Уповноважена особа Виборчого блоку Віктора Ющенка «Наша Україна» в багатомандатному виборчому окрузі (2002).

2006 — обраний депутатом Київської міської ради за списком «Нашої України», але невдовзі відмовився від депутатського мандату.

Публікації

В'ячеслав Брюховецький є автором понад 400 публікацій, зокрема, книг:

• Іван Сенченко (1981)
• Силове поле критики [Архівовано 25 лютого 2018 у Wayback Machine.] (1984)
• Критика в сучасному літературному процесі (1985)
• Специфіка і функції літературно-критичної діяльності (1986)
• Ліна Костенко [Архівовано 15 жовтня 2016 у Wayback Machine.] (1990)
• Микола Зеров [Архівовано 3 травня 2018 у Wayback Machine.] (1991)
• Factum est factum (2010)
• Віктор Петров. Розвідки у 3-х томах (2013)

Нагороди та відзнаки

• 1995 — Міжнародна премія Антоновичів
• 1996 — Медаль Комісії народної освіти Республіки Польща
• 1997 — Орден «За заслуги» III ст.
• 1997 — Подяка голови Київської міської державної адміністрації Олександра Омельченка
• 1998 — Орден Святого рівноапостольного князя Володимира Великого
• 2001 — Всеукраїнська премія «Визнання»
• 2001 — Подяка Подільської райради м. Києва
• 2003 — Орден «За інтелектуальну відвагу»
• 2005 — Офіцерський хрест «За заслуги перед Республікою Польща»
• 2005 — Премія імені Олекси Гірника
• 2005 — Пам'ятний знак «Видатному учаснику Помаранчевої революції»
• 25 червня 2007 Президент України Віктор Ющенко підписав указ про надання В'ячеславові Брюховецькому звання «Герой України» з удостоєнням ордена Держави.
• Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).

Література

• Той, хто відродив Могилянку: [Архівовано 26 квітня 2018 у Wayback Machine.] Збірник до 60-ліття В'ячеслава Брюховецького. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007.
• Factum est factum. Біобібліографія [Архівовано 4 травня 2018 у Wayback Machine.] / В'ячеслав Брюховецький. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2010. — 991 с.

Див. також

• Список Героїв України

Посилання

• ESU 1, 2, 3 : pdf
• Біографія В. С. Брюховецького [Архівовано 21 листопада 2008 у Wayback Machine.]
• [1] [Архівовано 14 серпня 2013 у Wayback Machine.]
• Почесний Президент НаУКМА Брюховецький В. С. [Архівовано 21 листопада 2007 у Wayback Machine.]
• «На телевізійні ток-шоу не ходжу, бо не хочу розмовляти з дебілами» — В'ячеслав Брюховецький // Країна, № 55, 21.01.2011
• В'ячеслав Брюховецький: «Ми видали книгу „Час дешевого клоуна“, де зібрали всі наші антиТабачниківські виступи» // Високий Замок, 20.05.2011 [Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine.]
• В'ячеслав Брюховецький про сучасних студентів, політиків та брехунів // RegioNews, 22.06.2012^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Почесний президент НаУКМА В'ячеслав Брюховецький з нагоди 65-річчя розповів, як «включив» ген українця, бачив «словникові» віщі сни й лобом лупав горіхи // Україна молода, 2012
• В. С. Брюховецький. Рух угору чи Сізіфова праця? // Літературне місто [Архівовано 11 березня 2016 у Wayback Machine.]