Велика Олександрівка (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Велика Олександрівка
Vel alex.gif
Герб Великої Олександрівки
Країна Україна Україна
Область Херсонська область
Район/міськрада Бериславський район
Код КОАТУУ: 6520955100
Основні дані
Засноване 1784 як Новоолександрівка
Колишня назва Новоолександрівка
Статус із 1956 року
Площа 7,73 км²
Населення 6742 (01.01.2018)[1]
Густота 872,1 осіб/км²
Поштовий індекс 74100
Телефонний код +380 5532
Географічні координати 47°19′29″ пн. ш. 33°18′42″ сх. д. / 47.32472° пн. ш. 33.31167° сх. д. / 47.32472; 33.31167Координати: 47°19′29″ пн. ш. 33°18′42″ сх. д. / 47.32472° пн. ш. 33.31167° сх. д. / 47.32472; 33.31167
Висота над рівнем моря 28 м
Водойма р. Інгулець
Відстань
Найближча залізнична станція: Біла Криниця
До станції: 9,6 км
До обл. центру:
 - залізницею: 108 км
 - автошляхами: 109 км
Селищна влада
Адреса 74100, Херсонська обл., Великоолександрівський р-н, смт Велика Олександрівка, вул. Свободи, 161
Голова селищної ради Захаренко Костянтин Олександрович
Карта
Велика Олександрівка. Карта розташування: Україна
Велика Олександрівка
Велика Олександрівка
Велика Олександрівка. Карта розташування: Херсонська область
Велика Олександрівка
Велика Олександрівка

Commons-logo.svg Велика Олександрівка у Вікісховищі

Вели́ка Олекса́ндрівка (до 1803 року — Новоолександрівка) — селище міського типу Бериславського району Херсонської області. Розташована на лівому березі Інгульця, за 138 км від обласного центру. Відстань до найближчої залізничної станції Біла Криниця на лінії Снігурівка — Апостолове — 9 кілометрів.

Історія[ред. | ред. код]

Період до Нашої Ери[ред. | ред. код]

Про перебування людей на території Великої Олександрівки в старі часи свідчать знахідки кам'яної сокири епохи бронзи (ІІ тисячоліття до н.е.).

Заснування. XVIII ст.[ред. | ред. код]

Населений пункт заснований у 1784 році вихідцями з Полтавщини і Чернігівщини. Спочатку його було названо Новоолександрівкою. В 1803 році з Чернігівської і Київської губерній сюди прибули нові партії поселенців, які заснували трохи нижче за течією Інгульця нове поселення, яке дістало назву Мала Олександрівка, а попередня Нова Олександрівка була перейменована у Велику Олександрівку. Про історію району розповідають документи та експозиції районного народного історико-краєзнавчого музею, який відкритий у райцентрі 8 травня 1980 року.

Волосний центр. XIX — початок XX ст.[ред. | ред. код]

У 1860 році Велика Олександрівка була віднесена до розряду містечок і стала центром Олександрівської волості Херсонського повіту.

Станом на 1886 рік у містечку мешкало 3300 осіб, налічувалось 629 дворів, православна церква, єврейська молитовний будинок, школа, 11 лавок, відбувалось 6 ярмарків на рік та базари щонеділі[2].

Населення щороку збільшувалось. Тяжке і безправне становище було у простого трударя селянина, який в основному займався землеробством, оскільки промисловості не було. В той час в містечку відкривались дрібні підприємства, в основному майстерні. В 1901 році вже діяли 2 бондарні, 4 майстерні бляшаних виробів, 9 з виготовлення возів і саней, 12 швейних майстерень. Тричі на рік проводились ярмарки.

Пригноблений люд Великоолександрівщини виступав проти панського гніту, бо більшість земель зосереджувалися в руках багатіїв.

В 19061907 роках 1073 господарства володіли 11732 десятинами надільної землі. Водночас великі площі землі у Великоолександрівській волості належали монастирю та поміщикам. Григоріє-Бізюковому монастирю належало 20719 десятин землі, а поміщикам Білоусовичам — 3202 десятини.

Великі площі мали поміщики Фальц-Фейн, Балашов, Бабенко та інші. Внаслідок нестачі, а іноді відсутності навіть примітивної техніки, тягла, добрив і покращеного насіння приводило до того, що бідняцькі та середняцькі господарства збирали мізерні врожаї. З 1912 року на всю волость працював один земський агроном.

Украй незадовільне було медичне обслуговування. Великоолександрівська лікувальна ділянка, відкрита в 1908 році, одна обслуговувала понад 70 населених пунктів з населенням понад 20 тисяч осіб. Лікарня на 10 ліжок відкрилась тільки в 1910 році, у ній працювали лікар, два фельдшери та акушерка.

Зовсім не задовольняла потреби населення і шкільна освіта. В 1894 році в селищі працювала земська двокомплектна школа на 154 учні та дві церковнопарафіяльні школи на 123 учні, з них 38 дівчаток.

Перші визвольні змагання[ред. | ред. код]

23 грудня 1918 року у Великій Олександрівці обласний селянський з'їзд підтримав Директорію і петлюрівський рух. У роботі з'їзду взяв участь військовий штаб Великої Олександрівки. Головував на з'їзді Соболєв.[3].

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Після окупації України більшовиками у Великій Олександрівці почалась масова колективізація. Згодом, у 19211923 роках Великоолександрівка зазнала штучного голоду, який виник у результаті «продразвьорсткі». В 1925 році посівні площі, одержані врожаї досягли дореволюційного рівня.

Перед Другою світовою війною шкільна мережа складалась із двох неповних середніх і двох початкових шкіл, розширилася завдяки новій середній школі. В усіх школах нараховувалось 1199 учнів і 47 вчителів. Був споруджений будинок культури на 325 місць із кімнатами для роботи гуртків. Для юних великоолександрівців відкрився піонерський клуб, дитяча бібліотека.

Внаслідок Голодомору 19321933 рр., організованого більшовиками, у Великій Олексадрівці постраждало 445 осіб[4].

У Великій Олександрівці досі живуть четверо очевидців Голодомору 1932—1933 рр.: Чехутська Валентина Юхимівна, Остапенко Роман Семенович, Золотухіна Наталія Дмитрівна, Борисенко Аксюта Калинівна. У метричній книзі записів про смерть Великоолександрівського підвідділу РАЦС зазначені такі особи, що померли під час Голодомору[5]:

  1. Біла Марія Федорівна
  2. Остапенко Роман Семенович
  3. Золотухіна Наталія Дмитрівна

Друга світова війна[ред. | ред. код]

До лав ЧА було мобілізовано близько 5 000 чоловіків. Не повернулися з війни понад 3500 осіб, їхні імена занесені в списки II тому Херсонської обласної Книги Пам'яті. 458 юнаків та дівчат було вивезено на примусові роботи до Німеччини. На честь загиблих в усіх центральних населених пунктах та в райцентрі споруджені обеліски Слави, встановлені пам'ятники.

Екологія[ред. | ред. код]

Територію району віднесено до зони особливо небезпечного забруднення атмосфери, а тому господарства перебувають у зоні ризикового землеробства.

Історичні пам'ятки[ред. | ред. код]

Із пам'яток архітектури, які охороняються державою, — будова і гребля Великоолександрівської ГЕС на річці Інгулець — одна із перших в Україні, побудована в 1928 році за планом ГОЕЛРО. На полях району багато курганів — ровесників єгипетських пірамід.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  3. Родной край. — 1919. — 2 січня (20 грудня 1918 року).
  4. Додаток до листа районної державної адміністрації від16.04.2008 № 16-1-111/126. «Списки громадян, які постраждали від Голодомору 1932—1933 років»
  5. http://www.oda.kherson.ua/control/uk/data/poslugy/kpvol1.doc[недоступне посилання з червень 2019]

Посилання[ред. | ред. код]