Майоров Микола Кирилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Майоров Микола Кирилович
Народився 19 грудня 1919(1919-12-19) (99 років)
Велика Олександрівка
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Діяльність поет

Мико́ла Кири́лович Майо́ров (* 19 грудня 1919, Велика Олександрівка) — український поет та письменник-гуморист, пише російською та українською мовами.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селянській родині. Працював в трамвайному депо Одеси слюсарем.

Закінчив Одеський машинобудівний технікум, був слухачем офіцерських курсів. Входив до літературного «Гуртка друзів», також там були Павло КоганМихайло Кульчицький, Сергій Наровчатов, Давид Самойлов.

В часі нацистсько-радянської війни був в партизанському загоні на Смоленщині й Брянщині. Був важко поранений, майже повністю втратив зір і слух, багаторазові операції майже нічого не змінили.

Першою виходить друком його книжка — партизанський щоденник.

З 1955 року — член Спілки письменників України.

Надалі друкувалися його гумористичні повісті, в яких висміювалися бюрократи, грубіяни, недбалі господарники, пристосуванці, хвальки, шахраї.

Деякі з його книжок:

  • 1954 — «Перший постріл», гуморески,
  • 1975 — «Не сховатися», гуморески, Одеса, «Маяк»,
  • 1976 — «За велінням серця», повість, Київ, «Радянський письменник»,
  • 1979 — «На прицілі: гумор та сатира», Київ, «Дніпро»,
  • 1979 — «Йшли в похід. Повість-щоденник»,
  • 1985 — «Моїм адресатам» — збірка гуморесок, ілюстрації Б. Лукіна.
  • 1990 — «Суворі випробування», повість, Київ, «Дніпро».

Джерела[ред. | ред. код]