Ганс-Ґеорґ Ґадамер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ганс-Ґеорг Ґадамер)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ганс-Ґеорґ Ґадамер
нім. Hans-Georg Gadamer
Західна філософія
Народження11 лютого 1900(1900-02-11)
Марбург, Німеччина
Смерть12 березня 2002(2002-03-12) (102 роки)
Гайдельберг, Німеччина
ПохованняГайдельберг
Громадянство (підданство) Німеччина
ПроживанняНімеччина
Знання мов
  • німецька[1][2]
    • Ім'я при народженніГанс-Ґеорґ Ґадамер
    Діяльність
  • викладач університету
    • ВикладавГайдельберзький університет Рупрехта-Карла, Франкфуртський університет, Марбурзький університет і Лейпцизький університет
    ЧленСаксонська академія наук (1 жовтня 1947), Національна академія дей-Лінчей, Німецька академія мови і поезії, Американська академія мистецтв і наук, Угорська академія наук, Гайдельберзька академія наук, Саксонська академія наук (12 січня 1996), Саксонська академія наук і Туринська академія наук[3]
    Науковий ступіньдокторський ступінь[4] (1922)
    Школа / Традиціяконтинентальна філософія
    герменевтика
    Основні інтересиметафізика · епістемологія
    мова · онтологія · естетика
    Значні ідеїгерменевтика
    «практична філософія»
    «Всі продукти традиції залишаються в рамках традиції»
    Мова об'єднання скінченного та нескінченного
    ВплинувРорті · Ваттімо · Рікер · Габермас · Ґідденс
    Alma materМарбурзький університет
    Вроцлавський університет
    Зазнав впливу
  • Есхіл · Платон · Аристотель · Кант · Гегель · К'єркегор · Гельдерлін · Дільтей · Шлеєрмахер · Гусерль · Гайдеггер · Ясперс
    • ВчителіМартін Гайдеґґер, Richard Hönigswaldd, Пауль Наторп і Nicolai Hartmann
    Визначний твір
  • Truth and Methodd і The Relevance of the Beautiful and Other Essaysd
    • Історичний періодФілософія XX століття
    Посадачлен Афінської академії наукd
    БатькоЙоганнес Ґадамерd
    У шлюбі зKäte Gadamerd
    Нагороди
    Кавалер Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН
    Кавалер Великого Хреста ордена За заслуги перед ФРН
    Кавалер Великого Хреста 2 класу ордена За заслуги перед ФРН
    Кавалер Великого Хреста 2 класу ордена За заслуги перед ФРН
    Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
    Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
    CMNS: Ганс-Ґеорґ Ґадамер у Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Ганс-Ґеорґ Ґадамер (нім. Hans-Georg Gadamer) (11 лютого 1900, Марбург — 12 березня 2002, Гайдельберг) — німецький філософ, один із найзначніших мислителів другої половини XX ст., відомий передусім як засновник «філософської герменевтики».

    Життєпис

    [ред. | ред. код]

    Ганс-Ґеорґ Ґадамер вивчав філософію, історію, теорію літератури, історію мистецтв та євангельську теологію в університетах Бреслау та Марбурга.

    У 1922 році захистив докторську дисертацію під керівництвом Пауля Наторпа.

    В 1923 році познайомився з Мартіном Гайдеґґером, який викладав у Марбурзькому університеті. Доповнив освіту вивченням класичної філології й у 1929 році захистив дисертацію про платонівський «Філебе».

    З 1939 до 1947 року — професор у Лейпцизькому університеті (в 1946—1947 рр. — ректор закладу).

    Після дворічного викладання у Франкфурті-на-Майні зайняв кафедру в університеті Гайдельберґа, якою раніше керував Карл Ясперс. Ясперсом був заснований в 1953 році журнал «Philosophische Rundschau». Після виходу на пенсію (1968) викладав як запрошений професор в університетах США (до 1989 року).

    Філософія

    [ред. | ред. код]

    У творі «Істина і метод» (1960) Ганс-Ґеорґ Ґадамер показує, що науковий спосіб пізнання — не єдиний, і тим більше не універсальний. Він виділяє три основні типи ставлення людини до світу, а отже, розуміння цього світу і «буття» в ньому: «естетичний», «історичний» та «мовний» — і стверджує, що саме досвід мистецтва є спосіб розкриття істини. Історизм XIX ст., навпаки, замінив «розуміння» історії її «вивченням», тобто звичкою розглядати явища тільки як продукт соціальних і культурних обставин, породження «історичної епохи», чужої нашій свідомості. Не рятує і «психологізм», прагнення «вжитися» в досвід іншого. Необхідно з'єднання горизонту автора й «інтерпретатора» на базі мови. При цьому мову Гадамер розуміє як особливу реальність, у якій здійснюється й «розуміння» людьми світу й один одного, і їхнє «дійсне буття».

    Григорій Грабович вважає внесок Ґадамера вирішальним для становлення герменевтичної теорії сприйняття, також цікавими є його погляди на мови народів і їхню свідомість:

    ...успадкована мовна форма не може бути відділеною від змісту. Якщо кожна мова є світобаченням..., вона є ним не в сенсі окремого типу мови..., але на підставі того, що цією мовою є сказане або передане

    [6].

    Нагороди

    [ред. | ред. код]

    Основні праці

    [ред. | ред. код]
    Пам'ятна табличка у Вроцлаві
    • Wahrheit und Methode. Grundzüge einer philosophischen Hermeneutik (Істина і метод. Основи філософської герменевтики) — 1960 р.
    • Kleine Schriften (Philosophical Hermeneutics) (Маленькі писання /Філософська герменевтика/) — 1967 р.
    • Vernunft im Zeitalter der Wissenschaft. (Розум в епоху науки) — 1976 р.
    • Dialogue and Dialectic (Діалог і діалектика) — 1980 р.
    • Lob der Theorie (Похвала теорії) — 1983 р.
    • Das Erbe Europas (Спадщина Європи) — 1989 р.
    • Über die Verborgenheit der Gesundheit (Щодо охорони здоров'я) — 1993 р.
    • Der Anfang der Philosophie (Початок філософії) — 1996 р.
    • Erziehung ist sich erziehen (Виховання як самовиховання) — 2000 р.
    • Hermeneutische Entwürfe. Vorträge und Aufsätze (Герменевтичні проєкти. Доповіді і статті) — 2000 р.
    • Platos dialektische Ethik. Phänomenologische Interpretationen zum Philebos (Діалектична етика Платона. Феноменологічні інтерпретації Філеба) — 2000 р.

    Переклади українською

    [ред. | ред. код]
    • Ґадамер Г.-Ґ. Істина і метод. — Том 1: Герменевтика І: Основи філософської герменевтики. — К.: Юніверс, 2000. — 464 c.
    • Ґадамер Г.-Ґ. Істина і метод. — Том 2: Герменевтика II: доповнення. — К.: Юніверс, 2000. — 478 с.
    • Ґадамер Г.-Ґ. Герменевтика і поетика. — К.: Юніверс, 2001. — 288 с.
    • Ґадамер Г.-Ґ. Вірш і розмова. Есе. — Львів: Незалежний культурологічний журнал «Ї», 2002. — 188 с.[7]

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. ↑ CONOR.Sl
    3. ↑ www.accademiadellescienze.it
    4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118537032 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    6. ↑ Грабович Г. Теорія та історія:«Горизонт сподівань» і рання рецепція нової української літератури//Григорій Грабович. До історії української літератри. — К. : Критика, 2003. — С. 50-52.
    7. ↑ Ґадамер Ганс-Ґеорґ. ВІРШ І РОЗМОВА. Есе. Архів оригіналу за 12 травня 2022. Процитовано 3 вересня 2021.

    Література

    [ред. | ред. код]

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ганс-Ґеорґ_Ґадамер&oldid=42289495