Гранат звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гранат звичайний
Гранатове дерево, Гранатник, Ізраїль
Гранатове дерево, Гранатник, Ізраїль
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Миртоцвіті (Myrtales)
Родина: Плакунові (Lythraceae)
Рід: Гранат (Punica)
Вид: Гранат звичайний (Punica granatum)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Punica granatum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Punica granatum
EOL logo.svg EOL: 582971
IPNI: 554129-1
ITIS logo.svg ITIS: 27278
IUCN logo.svg МСОП: 63531
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 22663

Гранат звичайний (лат. Punica granatum) — вид рослин із роду гранат родини дербенникових з їстівними плодами.

Опис[ред. | ред. код]

Класифікація[ред. | ред. код]

Гранат звичайний є одним із двох видів роду гранат родини дербенникових. Уперше цей вид класифікував Карл Лінней у XVIII столітті як Punica granatum.

Плід граната класифікують як фрукт, соковитий, багатокістянка.

Плід[ред. | ред. код]

На одному гранатовому дереві протягом урожайного сезону виростає до 200 гранатових плодів масою до 0.5 кг кожен. Зверху плоди покриті шкіркою, товщина якої становить до 3 мм. Під шкіркою червоного забарвлення, насиченою дубильними речовинами, міститься велика кількість зернинок. Ці зернини зверху мають шар м'якоті, а всередині невелика кістянка. Саме цю м'якоть із кістянкою усередині люди споживають як харчовий продукт. Гранатовий плід має діаметр до 12 см, діаметр кожної зернини всередині — від 1,2 мм до 5 мм. Загалом у великому фрукті граната може бути до 600 зернинок. Колір зернинок від блідо-рожевого до яскраво-червоного, залежно від освітлюваності гранатника та від спілості плоду. Між рядами зернинок розміщені вузькі переділки із гладкої шкірки білого кольору. За формою плід круглий, з випуклиною завдовжки до 3 см, товщиною до 2 см, що утворилась внаслідок запилення й зав'язі плоду.

На смак достиглий плід солодкий, насичений глюкозою та фруктозою та багатьма вітамінами. Недоспілий плід має терпкий, кислий смак, зернинки забарвлені в блідо-рожевий або білий колір. Після тривалого утримання граната в несприятливих умовах або внаслідок скисання плоду верхня шкірка чорніє, а зернини стають коричневими, м'якшають, набувають неприємного запаху, починають бродити.

Дерево[ред. | ред. код]

Гранатове дерево виростає до 7 метрів заввишки й доживає до 20 років. На всіх територіях популяції гранатів є відстань між деревами від одного метра, оскільки дерево потребує великої кількості світла, а за нестачі світла припиняється цвітіння. Гілка гранатового дерева досягає до 20 см, тонші гілки вкриті голочками, деревина невеликої міцності. Листочки яскраво-зеленого забарвлення, до 8 см довжини, до 2 см ширини. Листки прості, жилкування листків сітчасте, листкорозміщення кільчасте: до 6 листків на одному рівні.

У південній півкулі цвіте з березня до травня, а у північній  — з вересня і аж до січня.

Вітаміни і застосування[ред. | ред. код]

Назва вітаміну Кількість у % Користь, застосування
Вітамін С 16 % Зміцнює імунну систему, кістки, розщеплює холестерин у печінці.
Вітамін В5 9 % Запобігає дерматитам, невритам, загальним розладам, сприяє обміну речовин.
Вітамін К 9 % Сприяє обміну речовин у кістках і здоровій роботі нирок, забезпечує рівень коагуляції.
Вітамін Е 5 % Запобігає анемії; необхідний для вагітних жінок.
Калій 11 % Сприяє відновленню пошкоджених губ, збагачує еритроцити.
Мідь 5 % Сприяє утворенню плазми у крові.

Поширення[ред. | ред. код]

Природна зона поширення гранатів від Аравійського півострова до сходу Гімалаїв, від півночі Кавказу до центральної Індії. Гранати вирощують у таких країнах: Афганістан, Алжир, Азербайджан, Ірак, Іран, Індія, Пакистан, Сирія, Туреччина та у тропічних країнах Африки. Також гранати були завезені у всі країни Середземномор'я: Іспанія, Італія, Греція, Болгарія, а також окремі представники виду поширені на південному березі Криму.

У 1769 році Гранатове дерево було завезено до Північної та Південної Америки іспанцями. Сьогодні гранати вирощують у США, а саме у Каліфорнії та Аризоні; а також на півночі Південної Америки й у Бразилії.

Культурне значення[ред. | ред. код]

Гранат досить широко відображений у культурі народів, які їх вирощують: Іран, Іспанія (особливо Гранада), Азербайджан, Вірменія, Ізраїль та інші. В Ірані на честь граната встановлено пам'ятник, в Румунії було випущено марку, а у Вірменії навіть було випущено 2011 року золоту пам'ятну монету в 500 драм. На гербах деяких громад Франції та на значній частині гербів міст Іспанії є зображення граната. Особливо характерне зображення граната на гербах іспанської історичної місцевості Гранада.

Фотогалерея[ред. | ред. код]

Квіти та дерева[ред. | ред. код]

Плоди[ред. | ред. код]

Страви[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Борисова А. Г. Род 921. Гранат — Punica // Флора СССР. В 30-ти томах / Начато при руководстве и под главной редакцией акад. В. Л. Комарова; Ред. тома Б. К. Шишкин и Е. Г. Бобров. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1949. — Т. XV. — С. 553. — 742 с. — 4000 экз.
  • Даников Н.И. Целебная магия даров юга. — М. : ТОО Леопись, 1998. — С. 71-78. — ISBN 5-88730-039-6.
  • Нестерова Д.В. Гранат. — М. : Вече, 2007. — 64 с.

Посилання[ред. | ред. код]