Гранат звичайний
Гранат звичайний | |
---|---|
Гранатове дерево, Гранатник, Ізраїль | |
Біологічна класифікація | |
Царство: | Рослини (Plantae) |
Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
Клада: | Розиди (Rosids) |
Порядок: | Миртоцвіті (Myrtales) |
Родина: | Плакунові (Lythraceae) |
Рід: | Гранатове дерево (Punica) |
Вид: | P. granatum
|
Біноміальна назва | |
Punica granatum |
Гранат звичайний (Punica granatum) — вид рослин із роду гранат родини дербенникових з їстівними плодами.
Опис[ред. | ред. код]
Класифікація[ред. | ред. код]
Гранат звичайний є одним із двох видів роду гранат родини дербенникових. Уперше цей вид класифікував Карл Лінней у XVIII столітті як Punica granatum.
Плід граната класифікують як фрукт, соковитий, багатокістянка.
Плід[ред. | ред. код]
На одному гранатовому дереві протягом урожайного сезону виростає до 200 гранатових плодів масою до 0.5 кг кожен. Зверху плоди покриті шкіркою, товщина якої становить до 3 мм. Під шкіркою червоного забарвлення, насиченою дубильними речовинами, міститься велика кількість зернинок. Ці зернини зверху мають шар м'якоті, а всередині невелика кістянка. Саме цю м'якоть із кістянкою усередині люди споживають як харчовий продукт. Гранатовий плід має діаметр до 12 см, діаметр кожної зернини всередині — від 1,2 мм до 5 мм. Загалом у великому фрукті граната може бути до 600 зернинок. Колір зернинок від блідо-рожевого до яскраво-червоного, залежно від освітлюваності гранатника та від спілості плоду. Між рядами зернинок розміщені вузькі переділки із гладкої шкірки білого кольору. За формою плід круглий, з випуклиною завдовжки до 3 см, товщиною до 2 см, що утворилась внаслідок запилення й зав'язі плоду.
На смак достиглий плід солодкий, насичений глюкозою та фруктозою та багатьма вітамінами. Недоспілий плід має терпкий, кислий смак, зернинки забарвлені в блідо-рожевий або білий колір. Після тривалого утримання граната в несприятливих умовах або внаслідок скисання плоду верхня шкірка чорніє, а зернини стають коричневими, м'якшають, набувають неприємного запаху, починають бродити.
Дерево[ред. | ред. код]
Гранатове дерево виростає до 7 метрів заввишки й доживає до 20 років. На всіх територіях популяції гранатів є відстань між деревами від одного метра, оскільки дерево потребує великої кількості світла, а за нестачі світла припиняється цвітіння. Гілка гранатового дерева досягає до 20 см, тонші гілки вкриті голочками, деревина невеликої міцності. Листочки яскраво-зеленого забарвлення, до 8 см довжини, до 2 см ширини. Листки прості, жилкування листків сітчасте, листкорозміщення кільчасте: до 6 листків на одному рівні.
У південній півкулі дозрівання плодів триває з березня до травня, а у північній — з вересня і аж до січня.
Вітаміни і застосування[ред. | ред. код]
Назва вітаміну | Кількість у % | Користь, застосування |
---|---|---|
Вітамін С | 16 % | Зміцнює імунну систему, кістки, розщеплює холестерин у печінці. |
Вітамін В5 | 9 % | Запобігає дерматитам, невритам, загальним розладам, сприяє обміну речовин. |
Вітамін К | 9 % | Сприяє обміну речовин у кістках і здоровій роботі нирок, забезпечує рівень коагуляції. |
Вітамін Е | 5 % | Запобігає анемії; необхідний для вагітних жінок. |
Калій | 11 % | Сприяє відновленню пошкоджених губ, збагачує еритроцити. |
Мідь | 5 % | Сприяє утворенню плазми у крові. |
Поширення[ред. | ред. код]
Природна зона поширення гранатів від Аравійського півострова до сходу Гімалаїв, від півночі Кавказу до центральної Індії. Гранати вирощують у таких країнах: Афганістан, Алжир, Азербайджан, Ірак, Іран, Індія, Пакистан, Сирія, Туреччина та у тропічних країнах Африки. Також гранати були завезені у всі країни Середземномор'я: Іспанія, Італія, Греція, Болгарія, а також окремі представники виду поширені на південному березі Криму.
У 1769 році Гранатове дерево було завезено до Північної та Південної Америки іспанцями. Сьогодні гранати вирощують у США, а саме у Каліфорнії та Аризоні; а також на півночі Південної Америки й у Бразилії.
Культурне значення[ред. | ред. код]
-
Золота монета в 500 драм (Вірменія)
-
Румунська марка 1971 року
-
Гранатовий фонтан в Гранаді
-
Пам’ятник гранату в місті Саве (гранат — символ Ірану)
-
Давньоєгипетська фреска із гранатами
-
Гранат на гербі французької комуни Грамон
-
Гранат на гербі Іспанії
-
Фестиваль гранату в Азербайджані, 2011
-
Албанія
-
Мозаїчний гранат в Єрусалимі
-
Порцелянові гранати в Тель-Авіві, Ізраїль
-
Гранат в руці Ісуса (Гранада)
-
Гранат на кірхі в німецькому місті Айзенберг
-
Гранат на церкві в Гранаді
-
Мадонна з гранатом, частина картини Боттічеллі, 1487
Гранат досить широко відображений у культурі народів, які їх вирощують: Іран, Іспанія (особливо Гранада), Азербайджан, Вірменія, Ізраїль та інші. В Ірані на честь граната встановлено пам'ятник, в Румунії було випущено марку, а у Вірменії навіть було випущено 2011 року золоту пам'ятну монету в 500 драм. На гербах деяких громад Франції та на значній частині гербів міст Іспанії є зображення граната. Особливо характерне зображення граната на гербах іспанської історичної місцевості Гранада.
Фотогалерея[ред. | ред. код]
Квіти та дерева[ред. | ред. код]
-
Плід із квіткою
-
Бутон
-
Брунька
-
Квітка великим планом
-
Квітка з білими краями
-
Квітка (Лівія)
-
Суцвіття
-
Квітка граната із Королівського ботанічного саду Мадриду
-
Гранат у ящику
-
Гранат у болгарському містечку Мелник
-
Гранатове дерево у Валенсії
-
Гранатовий магазинчик у Тель-Авіві
Плоди[ред. | ред. код]
-
-
Насінини граната
-
-
-
-
-
Чорний гранат з Ірану
-
Темно-вишневий гранат
-
Напівпрозорий плід
-
Гранат з Індії
Страви[ред. | ред. код]
-
Виробництво соку в Ізраїлі на вулиці
-
Мексиканська гостра страва chile en nogada - фарширований перець із гранатом
-
Кекс з гранатом (Туніс)
-
Кускус із гранатом (Туніс)
-
Морозиво з гранатом
-
Бадріджані, грузинська баклажанна ікра з гранатами
-
Фруктовий салат, Швеція
-
Цибулевий салат з гранатом, Узбекистан
-
Гранатова раіта
Джерела[ред. | ред. код]
- Борисова А. Г. Род 921. Гранат — Punica // Флора СССР. В 30-ти томах / Начато при руководстве и под главной редакцией акад. В. Л. Комарова; Ред. тома Б. К. Шишкин и Е. Г. Бобров. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1949. — Т. XV. — С. 553. — 742 с. — 4000 экз.
- Даников Н.И. Целебная магия даров юга. — М. : ТОО Леопись, 1998. — С. 71-78. — ISBN 5-88730-039-6.
- Нестерова Д.В. Гранат. — М. : Вече, 2007. — 64 с.
Посилання[ред. | ред. код]
- Гранатник звичайний // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 125. — ISBN 5-88500-055-7.
![]() |
У Вікіджерелах є |
- ГРАНАТНИК ЗВИЧАЙНИЙ [Архівовано 10 березня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія
- ДИВО–ФРУКТ ГРАНАТ Українська газета № 45(185) 18-31.12.2008
- Гранат (Гранатник) обыкновенный [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
- Punica granatum L. — Гранат
- Гранат обыкновенный на сайте TROPICOS Nomenclatural Data Base[недоступне посилання з листопадаа 2019]
- Гранат обыкновенный на сайте USDA NRCS National Plant Data Center [Архівовано 3 травня 2013 у Wayback Machine.]
- Гранат карликовый (декоративный) на сайте PALLASE.jimdo [Архівовано 17 грудня 2016 у Wayback Machine.]
|