Мартин каспійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Мартин каспійський
Larus ichtyaetus 5.png
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Euraryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сивкоподібні (Charadriiformes)
Родина: Мартинові (Laridae)
Підродина: Мартинові (Larinae)
Рід: Мартин (Larus)
Вид: Мартин каспійський
Біноміальна назва
Larus ichthyaetus
(Pallas, 1773
Синоніми
Ichthyaetus ichthyaetus
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Ichthyaetus ichthyaetus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Larus ichthyaetus
EOL logo.svg EOL: 1049309
ITIS logo.svg ITIS: 176855
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 126702

Мартин каспійський, реготун чорноголовий (Larus ichthyaetus) − великий за розміром мартин. Один з 44-х видів роду; один з 12-ти видів роду в Україні, монотипний вид. В Україні гніздовий, перелітний, зрідка зимуючий птах.

Опис[ред.ред. код]

Морфологічні ознаки. У дорослого птаха у шлюбному вбранні голова чорна; спід крил сірувато-чорний; спина і верх крил сірі; решта оперення біла; дзьоб і ноги червоні; райдужна оболонка ока темно-коричнева. У позашлюбному вбранні голова біла з чорно-бурим тім'ям і чорно-бурими плямами за очима; дзьоб чорно-бурий; ноги рожевувато-сірі. У молодого птаха верх голови чорно-бурий, низ − білий, за очима чорно-бурі плями; пера спини чорно-бурі; зі світлою облямівкою; по верхніх покривних перах крил і по краю першорядних махових та на кінці хвоста проходить чорно-бурі смуги; верхні великі покривні пера другорядних махових світло-сірі; спід крил білий; дзьоб чорно-бурий; ноги бурувато-червоні; взимку першого року життя спина і плечі сірі.

Голос. У гніздовий період найчастіше подає крик «ке-ке-кеке-кеке-кекеі-кекеі».

Ареал виду та його поширення в Україні[ред.ред. код]

Колонія чорноголових реготунів («Пташиний базар», Кременчуцьке водосховище)

Має широкий гніздовий ареал, який простягається від Північно-західного Причорномор'я, через південний Каспій до Великих озер у Монголії. В Україні гніздиться у Причорномор'ї та Приазов'ї, частіше у Каркінітській затоці та на Сиваші. З 1980-х рр. заселив Кінські острови Ягорлицької затоки, о. Березань, Криву косу і прилеглі острови, Сульську затоку Кременчуцького водосховища. Нерегулярно зимує біля морського узбережжя.

Чисельність і причини її зміни[ред.ред. код]

Точний розмір світової популяції не відомий. На території колишнього СРСР гніздилось, ймовірно, 20-25 тис. пар.[1]

Більша частина світової популяції гніздиться в Казахстані. Чисельність в Європі станом на 2000 р. було оцінено в 16—27 тис. пар, серед яких 15-25 тис. гніздяться в Росії та 1-1,5 тис. — в Україні[2].

У межах України Азово-чорноморська популяція за п'ятдесят років зросла з 250—290 до 1,6-2 тис. пар (2009 р.). На Кривій косі у 2006 р. — до 1,5 тис. пар. На Лебединих островах багаторічні коливання чисельності в межах 2-484 пар. На о. Китаї максимум був у 1998 р. — 382 пари, у 2006 р. — лише 63 пари. На островах Східного Сивашу в 1982—1990 рр. зростання до понад 590 пар, а у 1996—2006 рр. — зниження до 2-64 пар. На островах Західного Сивашу в 1989—1998 рр. 50-150 пар, на Кінських островах — 90-180 пар. На о. Березань у 2000—2002 рр. 212—250 пар.

Негативні чинники: погодні умови, зменшення площі гніздових територій, розлякування птахів на гніздуванні, збирання яєць, хижацтво з боку інших тварин. Позитивними є поліпшення кормової бази на Сиваші та посилення охоронного режиму.

Особливості біології[ред.ред. код]

Яйце в оологічній колекції
Дорослий птах із пташенятами

Перелітний птах. З місць зимівлі повертається наприкінці лютого − на початку березня. Гніздові біотопи − ізольовані острови і кінцеві ділянки піщано-черепашкових кіс на морських мілководдях, солоних озерах, зрідка − на водосховищах. Моногам. Селиться моновидовими, щільними колоніями, гнізда в колонії можуть розташовуватися у безпосередній близькості або не далі ніж 1,5−2,5 м. Розмір колоній коливається у межах 30−100 і більше пар. Відкладає яйця наприкінці березня − на початку квітня. Повна кладка з 1-4, найчастіше з 2-3 яєць. Насиджують обидва птаха, 27-29 діб. Пташенята з'являються в середині квітня, піднімаються на крила у віці близько 45 діб. У липні — серпні кочує вздовж морського узбережжя. Осінній проліт у серпні − на початку вересня, до листопада. Живиться рибою, а також наземними комахами, дрібними гризунами, ящірками, ракоподібними, яйцями та пташенятами водоплавних птахів, рослинами.

Охорона[ред.ред. код]

Мартин каспійський знаходиться під охороною угоди AEWA, Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Додаток ІІІ) конвенцій. Включено до Червоної книги України (1994, 2009) (статус − зникаючий). Охороняється у Чорноморському біосферному заповіднику, філії Кримського природного заповідника «Лебедині острови», РЛП «Меотиді», Азово-Сиваському національному природному парку. З метою ефективнішої охорони потребує охорони гніздових колоній, запобігання збиранню яєць та непокоєнню рибалками, рекреантами.

Посилання[ред.ред. код]

  1. Зубакин В. А. Черноголовый хохотун // Птицы СССР. Чайковые. — М.: Наука, 1988. — С. 57-69.
  2. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
  • Сіохін В. Д., Дядічева О. А. Мартин каспійський // Червона книга України. Тваринний світ / За ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 459. — ISBN 978-966-7059-0-7.
  • Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України. — Київ, 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.

Література[ред.ред. код]

  • Фауна України. Т. 4. Птахи: Загальна характеристика птахів. Курині. Голуби. Рябки. Пастушки. Журавлі. Дрофи. Кулики. Мартини / Кістяківський О.Б. — К. : АН УРСР, 1957. — 432 с.
  • Птицы СССР. Чайковые / В.Д. Ильичев, В.А. Зубакин. — М : Наука, 1988. — 416 с.(рос.)

Джерела[ред.ред. код]