Баклан чубатий
| Баклан чубатий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Баклан чубатий
| ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Phalacrocorax aristotelis (Linnaeus, 1761) | ||||||||||||||||
 Ареал поширення G. aristotelis Гніздування Зимування | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Бакла́н чуба́тий[1], або бакла́н довгоно́сий (Phalacrocorax aristotelis) — вид птахів з родини бакланових. Вид політипного роду; один з 3-х видів роду в фауні України, представлений середземноморським підвидом — P. a. desmarestii.
Морфологічні ознаки[ред. | ред. код]
Довжина тіла — 65—80 см, розмах крил — 90—105 см, маса тіла — 1,7—2,1 кг. Оперення дорослих цілком чорне. Між пальцями на лапах містяться, як і в гусей, шкіряні перетинки, що з'єднують всі чотири пальці. Ці перетинки допомагають бакланам цього виду плавати тривалий час та занурюватись під воду.
Поширення[ред. | ред. код]
Чубатий баклан поширений в Ісландії, по атлантичному узбережжю Європи, на Середземному морі і на північно-західному узбережжі Африки. У Росії цей вид зустрічається на Кольському півострові на узбережжі Мурманська і вважається рідкісним. В Україні рідкісний гніздовий птах на морському узбережжі Криму (півострів Тарханкут, південне узбережжя, південь Керченського півострова), зустрічається на о. Зміїний.
Чисельність і причини її зміни[ред. | ред. код]
У Європі чисельність становить 75—81 тис. пар. У Криму гніздиться близько 850—900 пар, у тому числі бл. 500 пар на Тарханкуті. Зимова щільність — 2—11 особин на 1 км прибережної смуги акваторії. Причини зменшення чисельності: забруднення моря нафтопродуктами, фактор непокою.
Особливості біології[ред. | ред. код]
Баклан з'являється на суші тільки в період гніздування, решта часу проводить в морі неподалік від берегів. Чубаті баклани частіше гніздяться колоніями, рідше — окремими парами у важкодоступних місцях на скелях або серед каміння майже біля самої землі. Моногам. Гніздо будують з водоростей і сухої трави, а також з гілок верби і ялівцю і використовують декілька років. Чубатий баклан відкладає від 2 до 5 яєць, насиджують кладку і самець і самка. Яйця білого кольору відкладають навесні залежно від того, коли в околицях гнізда тане сніг. Якщо весна пізня, частина бакланів може і зовсім відмовитися від гніздування. Тривалість інкубації 28 діб, успіх інкубації — близько 65 %. У виводку 1-3 пташенят. Підйом на крила у віці 60 діб. Статева зрілість у 2—3-річному віці. Чубаті баклани харчуються переважно рибою (бички, піщанка, атеринка смаріда, губанові та ін.), рідко дрібними ракоподібними).
Охорона[ред. | ред. код]
Чубаті баклани живляться виключно рибою. Вид включено до Червоної книги України (1994, 2009), Бернської конвенції (Додаток ІІІ). Внесений у перелік рідкісних і зникаючих видів і підвидів, більша частина ареалів яких знаходиться у Європі (ЕЕС Директива по охороні птахів), в Червону книгу Чорного моря. В Україні охороняється в Карадазькому і Опуцькому заповідниках.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
Посилання[ред. | ред. код]
- Бескаравайний М. М. Баклан чубатий // Червона книга України. Тваринний світ / під ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 400.
- Баклан чубатий в Червоній книзі України [Архівовано 7 квітня 2014 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- Смогоржевський Л. О. Фауна України. Т. 5. Птахи. Вип. 1. Гагари, норці, трубконосі, веслоногі, голінасті, фламінго. — К. : Наукова думка, 1979. — 188 с.
| ||||||||
