Сова бородата
| ?Сова бородата | |
|---|---|
 | |
| Охоронний статус | |
 Найменший ризик (МСОП 3.1) | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Птахи (Aves) |
| Ряд: | Совоподібні (Strigiformes) |
| Родина: | Совові (Strigidae) |
| Рід: | Сова (Strix) |
| Вид: | Сова бородата |
| Біноміальна назва | |
| Strix nebulosa Johann Reinhold Forster, 1772 | |
 Ареал бородатої сови | |
| Посилання | |
 Вікісховище: | Strix nebulosa |
 ITIS: | 177929 |
 МСОП: | 22689118 |
 NCBI: | 126836 |
| Fossilworks: | 373091 |
Сова́ борода́та[1] (Strix nebulosa) — птах родини Совові (Strigidae) ряду Совоподібні (Strigiformes). Один з трьох видів роду у фауні України. В Україні рідкісний гніздовий вид у північних регіонах.
Сова великих розмірів. У дорослого птаха верх сірувато-бурий з численними темно-бурими й білуватими плямами. Ця сова має найбільший лицевий диск серед усіх хижих птахів. Лицевий диск сіруватий, з виразними концентричними колами, біля дзьоба білі смуги. Дзьоб і райдужна оболонка ока жовті. Молодий птах зверху бурий з білуватими поперечними смугами. Маса тіла: близько 1,3 кг, довжина тіла: 64—70 см, розмах крил: до 140 см. Від довгохвостої сови відрізняється концентричними колами на лицевому диску, темною плямою під дзьобом і жовтими очима.
Ареал охоплює Північну Америку від Центральної Аляски на схід до Західного Квебека. У Євразії — на північ до 52° пн. широти від Скандинавії на схід до басейну Анадиря, узбережжя Охотського і Японського морів.
Вперше гніздування виду в Україні спостерігали у 1985 р. (північна частина Житомирської області). Поширений на півночі Полісся: Житомирської, Рівненської та Волинської областей, а також на північному заході Київської області.
В Європі популяцію оцінюють у 2,1—6,7 тис. пар[2]. В Україні у 1985 р. вперше зареєстровано 3 гніздові пари (Поліський природний заповідник), у 1988 р. — токуючого самця (нині територія Рівненського природного заповідника, урочище Сира Погоня). Станом на 2009 р. у гніздовому угрупованні Україні налічують 20—35 пар. Найчисленніший на півночі Житомирської області, де, імовірно, гніздиться близько 80 % популяції. Негативні чинники: знищення старих ділянок старого лісу, ведення лісорозробок біля гнізд, відстріл птахів браконьєрами.
._%D0%9F%D1%82%D0%B0%D1%88%D0%B5%D0%BD%D1%8F%D1%82%D0%B0_%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8_%D0%B1%D0%BE%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%97_%D0%BD%D0%B0_%D0%B3%D0%BD%D1%96%D0%B7%D0%B4%D1%96._2025-05-18.jpg)
Осілий птах, здійснює лише невеликі кочівлі. Віддає перевагу старим мішаним та хвойним лісам, ділянкам біля лісових галявин та водно-болотних угідь. Гніздування починається наприкінці березня — на початку квітня. Займає гнізда інших великих птахів, які розташовані на деревах, гніздиться й у напівдуплах, іноді на високих пнях з трухлявою серцевиною. В Україні знайдено 2 гнізда на бортях (штучні вулики) на деревах на висоті 5 і 9 метрів. У кладці 3—5, найчастіше 4 яйця. Насиджування яєць триває 28—30 діб. Насиджує самка, самець регулярно приносить їй корм та охороняє гніздову ділянку. Статева зрілість наступає на 2—3 році життя. Живе до 20 років. Близько 90 % в живленні становлять мишоподібні гризуни. Зрідка здобуває інших невеликих ссавців і птахів.
_-_393.jpg)
Включено до Конвенції CITES (Додаток II), Бернської конвенції (Додаток ІІ). Занесено до Червоної книги України (2009). В Україні охороняється в Поліському природному заповіднику (Житомирська область), Рівненському природному заповіднику та Нобельському національному природному парку (Рівненська область). Для покращання охорони необхідне: проведення інвентаризації ділянок, екологічно придатних для гніздування виду й організація відповідних охоронних зон — мікрозаказників радіусом 0,5 км навколо гнізд, збалансоване ведення лісового господарства, влаштування штучних гніздівель, підвищення контролю за випадками незаконного відстрілу, моніторинг забруднення довкілля.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: відомо про розмноження виду в зоологічних парках світу.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
- Пукинский Ю. Б. Жизнь сов. Серия: Жизнь наших зверей и птиц. Вып. 1. — Л.: Изд-во ЛНУ, 1977. — 240 с.
- Домашевський С. В., Бумар Г. В. Сова бородата // Червона книга України. Тваринний світ / За ред. І. А. Акімова. — К. : Глобалконсалтинг, 2009. — С. 449. — ISBN 978-966-7059-0-7.
- Фесенко Г. В., Бокотей А. А. Птахи фауни України. — Київ, 2002. — 416 с. — ISBN 966-7710-22-X.
