Даніель Брюль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Даніель Брюль
нім. Daniel Brühl
Daniel Bruhl Cannes 2014.jpg
Ім'я при народженні Даніель Сесар Мартін Брюль Ґонсалес Домінґо
Народився 16 червня 1978(1978-06-16) (44 роки)
Барселона, Іспанія
Громадянство Німеччина Німеччина
Діяльність актор
Alma mater Dreikönigsgymnasiumd
Роки діяльності 1995 — нині
Батьки Hanno Brühld
IMDb ID 0117709
Нагороди та премії
Орден Мистецтв та літератури

CMNS: Даніель Брюль у Вікісховищі

Даніель Сесар Мартін Брюль Ґонсалес Домінґо (кат. Daniel César Martín Brühl González Domingo; нар. 16 червня 1978(19780616), Барселона), більш відомий як Даніель Брюль (нім. Daniel Brühl) — німецький актор.

Дитинство[ред. | ред. код]

Даніель народився в Барселоні, Іспанія, в сім'ї німецького режисера Ханно Брюля і його дружини, вчительки з Каталонії.

Незабаром після його народження сім'я переїхала до Кельну (Німеччина), де він і виріс. Оскільки він народився в інтернаціональній родині, вільно говорить іспанською, німецькою, французькою та англійською мовами, також володіє і каталанською.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Даніель почав свою акторську кар'єру в юному віці, але глобальний прорив відбувся в 2003 році після виходу фільму «Ґуд бай, Ленін!», в якому він зіграв головну роль Алекса Кернера. За цю роль він отримав нагороду Європейської кіноакадемії як найкращий актор.

У 2004 році вперше спробував себе в англомовному фільмі «Дами в ліловому», зігравши разом з такими легендами британського кінематографа, як Джуді Денч і Меггі Сміт. У цьому ж році отримав нагороду за найкращу акторську роботу (вибір аудиторії) за фільм «До чого помисли про кохання?», і одночасно номінований на аналогічну номінацію за фільм «Вихователі».

У 2006 році був у складі журі Каннського кінофестивалю.

У вересні 2006 року в Іспанії вийшов фільм «Сальвадор», відзначений на фестивалі в Каннах. У цій роботі Даніель Брюль зіграв головну роль — Сальвадора, каталонського анархіста за часів режиму Франко.

Нові роботи Даніеля включають в себе англо-російський фільм «По етапу», де він грає молодого нациста.

У червні 2006 року він знімався у фільмі «2 дні в Парижі», романтичній комедії, знятою французькою актрисою Жюлі Дельпі, яка теж знялася в цій картині.

Даніелю Брюлю надходить безліч пропозицій від різних режисерів. Закінчено зйомки фільму «Крабат», заснованому на відомій дитячій книзі, де він грає роль Тонди. Ця робота побачила світ у Німеччині на початку 2008 року.

У 2013 році ще більшу популярність Брюлю принесла роль Нікі Лауди у фільмі «Гонка», за яку він отримав номінації на «Золотий глобус» і BAFTA. З шорт-листа «Оскара» його витіснив Джона Гілл.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Рік Фільм Роль Додаткові відомості
2000 Країна ледарів
Schule або Школа
В глибині Яї
2001 Нічого не шкода Даніель
Білий шум Лукас
2002 Йдіть з Богом Vaya con Dios Арбо
Серце слона Марко
2003 Ґуд бай, Ленін! Алекс
2004 Навіщо думки про кохання? Пауль
Дами в ліловому Андрея
Farland Франк
Вихователі Ян
2005 Щасливого Різдва Хорстмаєр
2006 Вантаж Кріс
Сальвадор (фильм, 2006) Сальвадор Пуч Антік
Мій друг Ein Freund Von Mir Карл
2007 Два дні у Парижі Лукас
Ультиматум Борна Мартін Кройц
2008 По етапу Клаус
Крабат Тонда
A Tram in SP Маркос
2009 Джон Рабе Др. Георг Розен
Графиня Іштван Турзо
Безславні виродки Фредрік Цоллер
2011 Єва Алекс
2012 Гавано, я люблю тебе
Королі рулетки Іван Пелайо
2013 Гонка Нікі Лауда
П'ята влада Даниель Домшайт-Берг
2014 Наднебезпечний Макс
Лице янгола Томас
Я і Камінські Себастьян Зольнер
2015 Колонія Дігнідад Даніел
2016 Перший месник: Протистояння Гельмут Земо
2017 Дружина доглядача зоопарку Людвіг Хетз
2018 Алієніст Ласло Крайцлер
Парадокс Кловерфілда Ернст Шмідт
Операція «Ентеббе» Вільфрід Бюза
2021 Поганий сусід Даніель
Сокіл та Зимовий солдат Гельмут Земо
Kingsman: Велика гра Макс Мортон
2022 На Західному фронті без змін Маттіас Ерцбергер

Громадська позиція[ред. | ред. код]

У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 17 червня 2018. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]