Еліас Фігероа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ф
Еліас Фігероа
Elías Figueroa.jpg
Особові дані
Повне ім'я Еліас Рікардо Фігероа Брандер
Народження 25 жовтня 1946(1946-10-25) (70 років)
  Вальпараїсо, Чилі
Зріст 190 см
Громадянство Flag of Chile.svg Чилі
Позиція захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1964 Чилі «Уніон Ла-Калера» 30 (0)
1965–1966 Чилі «Сантьяго Вондерерс» 54 (0)
1967–1972 Уругвай «Пеньяроль» 241 (6)
1972–1976 Бразилія «Інтернасьйонал» 336 (26)
1977–1980 Чилі «Палестіно» 118 (6)
1981 США «Форт-Лодердейл Страйкерз» 22 (0)
1982 Чилі «Коло-Коло» 17 (0)
Національна збірна**
Роки Збірна Ігри (голи)
1966–1982 Чилі Чилі 70 (2)
Тренерська діяльність***
Роки Команда Посада
1994–1995 Чилі «Палестіно»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 11 червня 2007.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 11 червня 2007.

*** Тільки на посаді головного тренера.

Еліас Фігероа (ісп. Elías Figueroa, нар. 25 жовтня 1946, Вальпараїсо) — чилійський футболіст, захисник. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Як гравець насамперед відомий виступами за клуби «Пеньяроль», «Інтернасьйонал» та «Палестіно», а також національну збірну Чилі.

Дворазовий чемпіон Уругваю.

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1964 року виступами за команду клубу «Уніон Ла-Калера», взявши участь у 30 матчах чемпіонату.

Протягом 1965—1966 років захищав кольори команди клубу «Сантьяго Вондерерс».

Своєю грою за останню команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Пеньяроль», до складу якого приєднався 1967 року. Відіграв за команду з Монтевідео наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Пеньяроля», був основним гравцем захисту команди.

1972 року уклав контракт з клубом «Інтернасьйонал», у складі якого провів наступні чотири роки своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «Інтернасьйонала» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди.

З 1977 року три сезони захищав кольори команди клубу «Палестіно». Тренерським штабом нового клубу також розглядався як гравець «основи».

Протягом 1981—1981 років захищав кольори команди клубу «Форт-Лодердейл Страйкерс».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Коло-Коло», за команду якого виступав протягом 1982—1982 років.

Виступи за збірну[ред.ред. код]

1966 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Чилі. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 17 років, провів у формі головної команди країни 70 матчів, забивши 2 голи.

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1966 року в Англії, чемпіонату світу 1974 року у ФРН, чемпіонату світу 1982 року в Іспанії, розіграшу Кубка Америки 1967 року в Уругваї, на якому команда здобула бронзові нагороди, розіграшу Кубка Америки 1979 року у різних країнах, де разом з командою здобув «срібло».

Кар'єра тренера[ред.ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після тривалої перерви, 1994 року, очоливши тренерський штаб клубу «Палестіно». Наразі досвід тренерської роботи обмежується цим клубом.

Титули і досягнення[ред.ред. код]

Командні[ред.ред. код]

«Пеньяроль»: 1967, 1968

Особисті[ред.ред. код]

  • Чемпіонат світу, Гравець Року: 1976[1]
  • Команда зірок на Кубку світу 1974 1974[2]
  • Південноамериканський футболіст року 1974, 1975, 1976.
  • Південноамериканський футболіст року, 3-е місце — 1977
  • Захисник року у Південній Америці 1971,1972,1973,1974,195,1976
  • Уругвайський футболіст року 1967, 1968
  • Золотий м'яч (Бразилія) 1972, 1976
  • Срібний м'яч (Бразилія)1974, 1975, 1976
  • Чилійський футболіст року 1981[3]
  • Чилійський спортсмен року 1981[3]
  • Визнано найкращим іноземним гравцем, який грав в Уругваї і Бразилії відповідно 2002;2004
  • Найкращий чилійський футболіст в історії — спортивний журнал Коло Чилі 1999[4]
  • Чилійський футболіст XX століття (IFFHS) 2006[5]
  • Південноамериканський футболіст XX століття (IFFHS): 8 місце, 2000[6]
  • Найкращий гравець світу XX століття (IFFHS): 37 позиція, 2000[7]
  • Найкращий захисник двадцятого століття в Південній Америці (IFFHS): 2000[7]
  • Член історичної команди Копа Америка в ХХ столітті: 2011[8][9][10][11][12]
  • Член команди Південної Америки в ХХ столітті 1999[13]
  • Член ФІФА 100, 2004
  • Вибрані з групи 50 найкращих гравців в історії журналу World Soccer, 2010[14]
  • Обраний як один з топ-100 у двадцятому столітті бразильським журналом Placar: 19 місце, 1999[15]
  • Обраний одним з найкращих в історії журналу Playboy в Бразилії: на 13 місці 2005[16]
  • Член Залу Слави стадіону Маракана 2000[17]
  • Єдиний гравець, разом із Уго Санчесом, який брав в участь у трьох чемпіонатах світу по черзі, 1966;1974;1982
  • Постійно номінований на вибір світу і Південної Америки з 19 років, 1966;1983
  • Призначений капітаном кожної команди, де він грав, 1966;1982

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Еліас Фігероа


Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.