Кавказький емірат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Кавказький Емірат)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кавказький емірат
араб. إمارة القوقاز الإسلامية
Участь у війнах: Друга Чеченська війна (2007—2009)
Боротьба з тероризмом на Північному Кавказі (2009—2017)
[[Файл:Flag of Caucasian Emirate.svg|]]
Сформоване: 7 жовтня 20072015
Ідеологія: Іслам ваххабітської течії
Лідери: Доку Умаров (2007—2013)
Анзор Астеміров (2007—2010)
Алі Танзієв (2007—2010)
Суб'ян Абдулаєв (2007—2011)
Алі Абу Мухаммед (2014—2015)
Абу Усман Гімринський (2015)
Асламбек Вадалов (2010)
та інші
Союзники: Аль-Каїда
Опоненти: Росія, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Сирія
Великі акції: терористичні акти на північному Кавказі та по всій Росії

Кавказький емірат у Вікісховищі

Кавка́зький еміра́т (Імарат Кавказ, Емірат Кавказ) — військова джихадиська організація, що боролася за вихід північнокавказьких республік зі складу Російської Федерації та створення однойменної держави з шаріатською правовою системою.

Про створення Імарату Кавказ оголосив у своєму зверненні останній президент Чеченської Республіки Ічкерія Доку Умаров 7 жовтня 2007 року. У цьому ж зверненні він склав з себе повноваження президента ЧРІ і проголосив себе верховним Аміром моджахедів Кавказу.[1]

Історія[ред. | ред. код]

Див. також: Історія Чечні

Між двома чеченськими війнами[ред. | ред. код]

Після Першої чеченської війни в чеченських військових та політичних колах загострився конфлікт між націоналістами та так званими ісламістами. Перші обстоювали існування чеченської держави світського типу, другі, послідовники салафізму, — створення держави з шаріатською правовою системою. Влітку 1997 р. в Грозному відбувся Конгрес народів Ічкерії та Дагестану. Співголовуючі конгресу Мовладі Удугов і Магомед Тагаєв оголосили територію двох республік халіфатом, а Шаміля Басаєва — його аміром. З різкою критикою ідей ваххабізму виступив тодішній муфтій Чечні Ахмат Кадиров, який потім перейшов на сторону РФ.

З початком Другої чеченської війни конфлікт лише загострився: Шаміль Басаєв заявив про створення ісламської Шури, що має у своєму підпорядкуванні власні підрозділи у Дагестані. Невдовзі, 7 серпня 1999 року, військові підрозділи, на чолі з Шамілем Басаєвим та аміром Хаттабом, перейшли державний кордон ЧРІ і РФ та вдерлися на територію Республіки Дагестан з метою підтримки місцевих мусульман, які проголосили шаріатське правління у чотирьох селах Цумадінського району Дагестану. Ці події лише поглибили протистояння між двома таборами (націоналістами та ісламістами), що тривало до завершення Другої чеченської вйіни.

Проголошення Імарату[ред. | ред. код]

Вілаяти Імарату Кавказ

Цілковитий перехід чеченського підпілля на ісламські позиції відбувся у 2007 році, за правління останнього президента Чеченської Республіки Ічкерія Доку Умарова, який змінив мету, цілі й ідеологію визвольної боротьби.

7 жовтня 2007 року Умаров, склавши з себе президентські повноваження, заявив про створення держави Імарат Кавказ, оголосив "поза законом етнічні, територіально-колоніальні зони під назвою «Північнокавказькі республіки» і проголосив себе верховним аміром моджахедів Кавказу[2]. В такий спосіб новий лідер кавказького підпілля спробував розв'язати наявні територіальні суперечки між представниками різних народів, що проживають на території Північного Кавказу та заангажувати до боротьби не лише чеченців, але й представників інших національностей.

На проголошення Імарату швидко відреагував один з впливових діячів чеченської політичної еміграції Ахмед Закаєв, який в так званому екзильному уряді ЧРІ очолював Міністерство зовнішніх справ. Закаєв, що на той час знаходився у Лондоні, звернувся до чеченських підпільників та політиків із закликом залишатися вірними «екзильному урядові» та ізолювати законного аміра Умарова від влади. Також Закаєв звинуватив Умарова у спробі перетворити чеченський визвольний рух в «терористичну організацію»[3]. Такі дії Закаєва однозначно не підтримали більшість повстанців Кавказу, які звинуватили його в зраді[4].

Методи боротьби[ред. | ред. код]

У переважній більшості випадків жертвами нападів повстанців стають співробітники силових структур — російські військовослужбовці, співробітники спецслужб та поліцейські. Зазвичай, бойовики у своїй практиці не роблять різниці між російськими силовиками (тобто «невірними», «кафірами») та місцевими поліцейськими-мусульманами, яких вважають зрадниками, «муртадами».

Проте часто цілеспрямованим нападам зазнають і цивільні громадяни регіону — насамперед державні чиновники, мусульманські духовні особи, які підтримують російську владу, підприємці, які торгують спиртним, тощо. Зазвичай, повстанці беруть він відповідальність за ці вбивства, обгрунтовуючи їх рішеннями т. зв. шаріатських судів.

Перелік відомих акцій[ред. | ред. код]

17 серпня 2009 смертниками було повністю знищено будівлю РВВС міста Назрань, 25 людей загинуло, близько 260 поранено[5].

У грудні 2009 року бойовики організації взяли відповідальність за підрив поїзда «Невський Експрес» 27 листопада 2009 року, що призвело до загибелі 28 та поранень понад 90 осіб[6].

Вибухи в московському метро 29 березня 2010 році, в результаті яких загинули 40 людей і понад 100 отримали поранення, було організовано Доку Умаровим[7].

Організація несе відповідальність за смерть міністра внутрішніх справ Дагестану Адільгерея Магомедтагірова в червні 2009, начальника УВС у місті Махачкалі Ахмеда Магомедова у лютому 2010 року, а також начальника управління інформаційної політики та прес-служби Президента Республіки Дагестан Гаруна Курбанова у липні 2011 року[8].

3 квітня 2014 року бойовики «Імарату Кавказ» підірвали бойову броньовану машину російських силовиків біля села Янді у Чечні (чотири загиблих, семеро поранених)[9].

Імірат Кавказ узяв на себе відповідальність за вибух смертника біля мерії Грозного 5 жовтня 2014 року. П'ять російських поліцейських та сам смертник загинули, ще 12 людей отримали поранення.[10].

Організація взяла на себе відповідальність за атаку на Грозний 4 грудня 2014 року[11].

Лідерська криза[ред. | ред. код]

1 серпня 2010 року близький до кавказьких повстанців сайт «Кавказ-центр» опублікував відео, на якому Доку Умаров оголосив, що складає з себе повноваження верховного аміра Імарату Кавказ і назвав своїм наступником Асламбека Вадалова.[12] Рішення Умарова було викликано заявами низки польових командирів (амірів вілаятів) про вихід з підпорядкування верховному аміру Імарату Кавказ. В такий спосіб Доку Умаров прагнув ліквідувати розкол в організації та не допустити розвалу Імарату.[13] Однак вже 3 серпня 2010 року кавказьке підпілля надало роз'яснення щодо заяви Абу Усмана (Доку Умарова) — верховний амір не йде з посади, а лише запропонував Вадалову очолити Імарат[14].Згодом, протиріччя в підпільному русі були подолані[15].Доку Умаров звинуватив у цих подіях арабського добровольця Моханнада.

18 березня 2014 року кавказьке підпілля оприлюднило заяву про загибель Доку Умарова. Його наступником на посаді верховного аміра Імарату Кавказ став Алі Абу Мухаммед (Аліасхаб Кебєков).[16][17]

Конфронтація з Ісламською Державою[ред. | ред. код]

Починаючи з листопада 2014 року низка польових командирів середнього рівня (аміри джамаатів) виходять з-під присяги Алі Абу Мухаммеду (Аліасхабу Кебєкову) і присягають на вірність лідеру Ісламської Держави Абу Бакру аль-Багдаді.[18] Верховний амір Імарату Кавказ Алі Абу-Мухаммад звинуватив таких командирів у зраді, засудив і розкритикував керівництво ІДІЛ за методи й засоби боротьби та звинуватив Абу Бакру аль-Багдаді у привнесенні розколу в лави кавказького підпілля.[19] До кінця 2015 року бойовики, які все ще діяли у російських республіках Північного Кавказу, значною мірою об'єдналися в рамках Кавказького округу ІД. У 2023 поширилися чутки про відродження Імарату Кавказ, проте це твердження ще не підтверджено[20].

Територія[ред. | ред. код]

 Історія Дагестану
Герб Дагестану
Кавказькі албани
Кавказька Албанія
Дагестан в середніх віках
Цахурське ханство
Рутульське бекство
Лакз
Хозарський каганат
Дербентський емірат
Сарір
Зіріхгеран
Газікумухське шамхальство
Кайтазьке уцмійство
Табасаранське майсумство
Емірство Ільчі-Ахмада
Дагестан в новий час
Аварське ханство
Ілісуйський султанат
Мехтулінське ханство
Тарковське шамхальство
Газікумухське ханство
Кубинське ханство
Кюринське ханство
Велика Кавказька війна
Північно-Кавказький імамат
Дагестанська область
Республіка Горців Кавказу
Північно-Кавказький емірат
Північно-Кавказький край
Дагестанська АРСР
Дагестан після розпаду СРСР
Республіка Дагестан
Дагестанська війна
Окрема ісламська територія
Імарат Кавказ

Народи Дагестану
Портал «Дагестан»

Доку Умаров проголосив, що всі північнокавказькі землі, на яких ведеться джихад моджахедами, що дали йому Баят (Присягу), оголошуються вілаєтами Кавказького Емірату:

Головне місто — Шамількала.

Головне місто — Джохар.

Головне місто — Буро

Головне місто — Ногай-Шахар.

Головне місто — Миекуале.

Головні міста — Карачай-Шахар, Тарни-Аууз, Налшик.

Головне місто — Буро.

Довідка аналітичної служби Емірату Кавказ (6 вересня 2008 р.):
У цей час Збройні Сили Емірату Кавказ значною мірою контролюють гірські та лісні райони Дагестану, Ічкерії, Інгушетії, Кабарди, Балкарії і Карачаю. Вказані території є зоною військової активності ЗС Емірату Кавказ.

Зоною військових дій диверсійного роду є передгір’я, рівнинні райони та населені пункти вказаних вілаєтів, а також вілаєти Іристон (Північна Осетія) та Ногайський Степ (Ставропольский край), західні і причорноморські райони Північного Кавказу, окуповані Росією, Приволзький та Уральський регіони РФ.

[1].

Характер правління[ред. | ред. код]

Своїм указом Доку Умаров запровадив шаріатське правління на всій території Кавказького емірату, зобов'язав узгодити діяльність всіх державних структур Кавказького емірату із нормами шаріату.

Органи влади[ред. | ред. код]

На чолі Імарату Кавказ стоїть верховний амір із надзвичайно широкими повноваженнями. Вищим дорадчим органом є Меджліс уль-Шура, який складається з очільників вілаятів і джамаатів. Головним судовим органом є Вищий шаріатський суд на чолі з кадієм (суддею шаріатського права). Кавказькі моджахеди мають і власну службу безпеки — Махубарат, який займається «пошуком і нейтралізацією ворогів держави», а фактично веде боротьбу з ФСБ та її агентурою в лавах повстанців.[22]

Аміри Імарату Кавказ:

Збройні сили[ред. | ред. код]

Прапор Кавказького емірату

Організаційне об'єднання бойових угрупуваннь на території Чечні, а пізніше на усьому Північному Кавказі є «Кавказький Фронт» (раніше додавалось Збройнних Сил ЧРІ). Було утворено третім президентом Чеченської Республіки Ічкерія Абдул-Халім Садулаєвим 16 травня 2005 року. Першим керівником був призначений Абу Муслім. С 2006 року еміром Кавказького фронту став Ахмад Євлоев. Структура Кавказького Фронту складається з автономних регіональних груп (джамаатів):

Офіційні оцінки чисельності активних членів організації станом на травень 2009 коливалися від 50-70 по окремому регіону до півтори тисячі загалом за Північним Кавказом[23]. Водночас президент Інгушетії Юнус-Бек Євкуров оцінював чисельність жителів його республіки, які підтримують підпільників, у «тисячі людей»[24].

Занепад організації[ред. | ред. код]

У 2011 році набирає обертів громадянська війна в Сирії. У Росії йде підготовка до Олімпіади в Сочі, що супроводжується репресіями проти місцевих опозиційних організацій та радикальних релігійних груп. Членам північнокавказького підпілля і просто незгодним з політикою місцевих керівників дають негласне зелене світло на виїзд із країни. Більшість їде "на джихад" у Сирію. За період із 2013-го по літо 2015 р. тільки з Чечні в Сирію виїхало 405 осіб. Виїжджав найбільш досвідчений і боєздатний контингент, про що свідчать подальші успіхи північнокавказьких бійців і командирів у лавах сирійської антиурядової опозиції[25].

Ослаблене виїздом бійців північнокавказьке підпілля зіштовхується з новими викликами. У вересні 2013 р. внаслідок операції російських спецслужб гине засновник "Емірату Кавказ" Доку Умаров. Його останки лише через чотири роки знайдуть в Інгушетії. Новим еміром стає Алі Абу Мухаммед (Аліасхаб Кебеков). 19 квітня 2015 р. він загинув внаслідок спецоперації силовиків в Буйнакську. Його місце зайняв Абу Усман Гімринський (Мухаммад Сулейманов). Але вже через два з половиною місяці Сулейманов загинув в Гімри, а "емірат" залишився без керівника. Із приходом ІД на Північний Кавказ активність "Емірата Кавказ" вщухла. За даними Глобальної бази тероризму, останній зафіксований теракт ЕК було скоєно в жовтні 2016 р. у Кабардино-Балкарії[26].

Станом на 2017 р. відсутні будь-які достовірні дані про чисельність та структуру організації. Відомий дослідник салафітських рухів Орхан Джемаль висловив думку, що Імарат Кавказ втратив організовану структуру, зв'язок між окремими джамаатами втрачений, а залишки моджахедів могли роз'їхатися по всій Росії. На думку інших експертів організація залишається з мінімальним числом бойовиків, або й зовсім перестала існувати.[27]

Амір Меджліс уль-Шури вілаяту Нохчийчо Абу Хамза (Ахмед Умаров) в інтерв'ю грузинському виданню NEW CAUCASUS від 18 жовтня 2017 р. заявив, що інформаційна тиша довкола Імарату Кавказ пов'язана із тим, що більшість військового крила принесла присягу Ісламській Державі. Також Ахмед Умаров зазначив, що Імарат Кавказ переживає процес реорганізації, а посада верховного аміра є вакантною.[28]

Державні символи[ред. | ред. код]

Прапор Вилайяту Нохчійчо

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б http://generalvekalat.org/content/view/31/31/[недоступне посилання з червня 2019]
  2. Амир Имарата Кавказ упразднил Кабинет Министров и Парламент бывшей ЧРИ. Архів оригіналу за 24 квітня 2013. Процитовано 9 липня 2015.
  3. Заявление Министра Иностранных Дел ЧРИ. (31.10.2007 г.). Архів оригіналу за 10.07.2015. Процитовано 09.07.2015.
  4. Kavkaz-Center. Шариатский Суд вынес решение по делу Закаева. Kavkazcenter.com. Процитовано 20 травня 2016.
  5. «Придется людей менять». Архів оригіналу за 5 вересня 2009. Процитовано 31 серпня 2009.
  6. North Caucasus group in Russia train bomb web claim. BBC News. 2 грудня 2009. Архів оригіналу за 3 December 2009. Процитовано 2 грудня 2009.
  7. Chechen rebel claims Metro blasts. BBC News. 31 березня 2010. Архів оригіналу за 2 April 2010. Процитовано 31 березня 2010.
  8. В Республике Дагестан установлены участники банды, причастные к убийству начальника УВД г. Махачкалы и руководителя пресс-службы Главы республики. Архів оригіналу за 4 березня 2012. Процитовано 1 березня 2012.
  9. Caucasus Emirate | Mapping Militant Organizations. Архів оригіналу за 8 березня 2019. Процитовано 18 вересня 2021.
  10. Five killed in suicide bombing in Chechen capital. BBC News. 5 October 2014. Архів оригіналу за 9 September 2019. Процитовано 20 June 2018.
  11. Атака на Грозный [Архівовано 2016-03-29 у Wayback Machine.], Radio Liberty, December 6, 2014.
  12. Умаров Своим преемником назвал Асламбека Вадалова. Архів оригіналу за 31 березня 2016. Процитовано 9 липня 2015.
  13. О последних событиях в Имарате Кавказ
  14. Caucasus Emirate leader Doku Umarov retracts resignation. Архів оригіналу за 27 травня 2015. Процитовано 9 липня 2015.
  15. Kavkaz-Center. В Чечне завершилось заседание Шариатского Суда. Фитна преодолена. Kavkazcenter.com. Процитовано 20 травня 2016.
  16. Амир Имарата Кавказ Докку Абу Усман стал Шахидом, иншааЛлах
  17. Амир Имарата Кавказ Шейх Али Абу Мухаммад стал Шахидом, иншааЛлах
  18. ВИЛАЯТ ДАГЕСТАН. Схваченный ФСБ «амир Сулейман» появился на YouTube с присягой Ауховского джамаата халифу Абу Бакру Багдади ВИДЕО
  19. Разъяснение кадия Дагестана Абу Усмана по поводу присяги Абу Мухаммада Кадарского Абубакру Багдади ВИДЕО
  20. Islamic State Apparently Wins Its Competition With Caucasus Emirate. Jamestown. Jamestown Foundation. 13 листопада 2015. Архів оригіналу за 16 листопада 2015. Процитовано 16 листопада 2015.
  21. http://generalvekalat.org/content/view/37/30/[недоступне посилання з квітня 2019]
  22. Подобєд, Павло (29 грудня 2016 р.). Кавказьке підпілля. Архів оригіналу за 7 листопада 2017.
  23. В Чечне проходит спецоперация. Архівовано липень 21, 2015 на сайті Wayback Machine. // Кавказский узел, 16.05.2009 г.
  24. Евкуров: за нестабильностью в Ингушетии стоят арабы. Архівовано травень 31, 2009 на сайті Wayback Machine. // Кавказский узел, 9.02.2009 г.
  25. [https://zn.ua/ukr/international/neskinchenna-viyna-na-kavkazi-277516_.html Нескінченна війна на Кавказі - ZN.ua]
  26. Нескінченна війна на Кавказі - ZN.ua
  27. Эксперты констатировали рассредоточение кавказских боевиков по России. Архів оригіналу за 7 листопада 2017.
  28. Ахмед Умаров: «В Имарате Кавказ идет процесс реорганизации». Архів оригіналу за 9 листопада 2017.

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]