Кагарлик
| Кагарлик | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 У центрі міста (вулиця Незалежності).
| |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Область | Київська область | ||||||||
| Район | Кагарлицький район | ||||||||
| Код КОАТУУ: | 3222210100 | ||||||||
| Засноване | — | ||||||||
| Перша згадка | згадується у 1142 році як Городець | ||||||||
| Статус міста | з 3 серпня 1971 року року | ||||||||
| Населення | ▲14 000 (01.01.2015)[1] | ||||||||
| Площа | 21 км² | ||||||||
| Поштові індекси | 09200 — 09205 | ||||||||
| Телефонний код | +380-4573 | ||||||||
| Координати | 49°51′08″ пн. ш. 30°48′33″ сх. д. / 49.85222° пн. ш. 30.80917° сх. д.Координати: 49°51′08″ пн. ш. 30°48′33″ сх. д. / 49.85222° пн. ш. 30.80917° сх. д. | ||||||||
| Водойма | річка Росава | ||||||||
| Назва мешканців | кагарличани | ||||||||
| День міста | друга неділя вересня | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Кагарлик | ||||||||
| До станції | 6 км | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | 68 км | ||||||||
| - автошляхами | 78 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - залізницею | 68 км | ||||||||
| - автошляхами | 78 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 09200, Київська обл., Кагарлицький р-н, м. Кагарлик, вул. Якіра,1 | ||||||||
| Міський голова | Панюта Олександр Олексійович | ||||||||
|
| |||||||||
Кагарли́к — місто у Київській області, адміністративний центр Кагарлицького району. Розташоване на півдні Київщини, на правобережжі Дніпра, над річкою Росавою, між Дніпром, Стугною і Россю.
Місто займає площу 2130,7 га. Населенння Кагарлика становить 13 650 осіб (2004).
Як поселення Кагарлик засноване 1142. Містом районного значення стало 1971 року. На території міста — Кагарлицький парк, що є пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Галузі промислової спеціалізації міста — харчова та переробна промисловість, зорієнтована на обслуговування сільськогосподарських виробників району.
Назва
Існує дві версії походження назви міста «Кагарлик»[2]:
- від татарського «Ерлик» (під такою назвою поселення також згадувалось), що дослівно перекладається «наказ, веління». Перша частина топоніму «Кага», імовірно, апелює до імені начальника загону Батия, що охороняв тут кордон;
- за іншим поясненням, назву виводять від слова каганлик, що означало «каганова земля», тобто землі, які належали якомусь кагану, ватажку давніх тюркських племен.
Історія
Про давнє перебування людей на території Кагарлика свідчать численні археологічні пам'ятки на його околицях: кургани епохи бронзи та кургани з похованнями сарматського часу. До нинішніх днів збереглися і рештки Торчеського городища, що було центром осілих торків та берендеїв, які йшли за князями Київської Русі боротися з половцями. Згадки про нього з'являються ще в період Княжої доби (XI ст.).
Від першої згадки до XIX ст.
Поселення на місці сучасного Кагарлика вперше згадується у 1142 році під назвою Городець, адже у нинішній центральній частині міста була зведена обнесена частоколом фортеця із вартовою вежею посередині. Південніше від Городця (нині південна частина міста) оселилися тюркські люди, стійбище яких мало назву Хандиби. Пізніше згадується під іншою назвою — Ерлик.
Під час монголо-татарської влади поселення на території сучасного Кагарлика були зруйновані. Лише в другій половині XIV століття тут почали знову селитися люди з допомогою осадницької політики Великого князівства Литовського.
Перша писемна згадка про власне Кагарлик належить до 1590, коли польський король Сигізмунд ІІІ Ваза віддав тамтешні землі волинському воєводі князеві Янушу Острозькому[3].
На початку XVII століття Кагарлик — центр староства. У 1644 році тут збудовано фортецю, де розміщався польський гарнізон. Під час національної революції 1648—1676 Кагарлик входив до складу Канівського полку, тоді ж замок було знищено козаками. Після 1674 року — у складі Речі Посполитої.
Як містечко Кагарлик згадується у письмових документах під 1765 роком. А за три роки під час Коліївщини (1768) загін повстанців на чолі з отаманом Я. Довгошиєнком (Сачком) у Кагарлику вів бої з польською шляхтою[2].
До 1793 року містечко належало польському графу Яну Яцеку Амору Тарнавському. Після 2-го поділу Польщі (1793) Кагарлик відійшов до Російської імперії.
Кагарлик у Російській імперії
Від 1796 року Кагарлик увійшов до складу Київської губернії.
Імператор Павло І подарував його і навколишні села (земельна ділянка загальною площею 23 160 десятин) Дмитру Трощинському. Трощинський у Кагарлику побудував Святотроїцьку церкву, а навпроти неї — свій палац, флігелі та господарські будинки. Парк біля маєтку мав переважно ландшафтне планування.
У середині XIX століття у Кагарлику збудували рафінадний завод, тут працювали також винокурний, пивоварний заводи, суконна фабрика, проходили масові ярмарки.
У цей час нащадки Дмитра Трощинського збанкрутували і продали садибу земельному банку. Згодом, а са́ме в 1875 році садибу Трощинських придбав Київський, Подільський і Волинський генерал-губернатор Михайло Чертков. У 1881 році він пішов у відставку і оселився в Кагарлику, де провів майже 2 десятиліття, збудувавши Ольгинську церкву, школу ім. О. Черткової, лікарню, завершивши будівництво цукрового заводу.
Михайло Чертков також запросив у маєток польського садівника Бернгарда — задля здійснення докорінної реконструкції парку. На пагорбі Кагарлицького парку встановили ротонду, доріжки вистелили цеглою, проклали водогін для поливу, посадили дерева і чагарники, завезені із Західної Європи та Америки. Вздовж алей стояли альтанки та понад двадцяти мармурових скульптур, у тому числі сімнадцять, що зображували персонажів давньогрецької міфології.
Кагарлик у ХХ столітті
.PNG)
З 1917 — у складі УНР. Перша спроба встановити більшовицьку владу в Кагарлику відбулася 1918[2]. Але за кілька днів тут поновлено українську владу. Стабільний більшовицький режим встановлено лише 1921.
Від 1923 року Кагарлик став адміністративним центром району.
Від 1932 року містечко — у складі Київської області.
Під час Голодомору (1932—33) на Кагарличчині убито голодом біля чотирьох тисяч людей[2].
У серпні 1941 року в Кагарлик вступили німецькі війська. Кагарличани боролися на фронтах переважно у складі Червоної армії. У Кагарлику встановлено цивільну німецьку адміністрацію, місто включено до складу Рейхскомісаріату Україна. Фашисти допомогли відкрити православну церкву, поновити богослужіння. Спроби вести підривну роботу присікалися. 8 січня 1944 року місто звільнили радянські війська.
У повоєнний час у Кагарлику провадилось будівництво об'єктів соціальної інфраструктури.
25 серпня 1971 року Кагарлик отримав статус міста районного значення.
Декомунізація Кагарлика
Кагарлик більшістю голосів проголосував за відновлення державної незалежності України на референдумі 1 грудня 1991. У першу річницю незалежності України 24 серпня 1992 року центральну вулицю Кагарлика було перейменовано на вулицю Незалежності (раніше Леніна).
Мешканці міста взяли активну участь у Революції Гідності,[джерело?] а 22 лютого 2014 повалили пам'ятник Леніну.
Економіка
Найбільші підприємства міста
Станом на середину 2000-х років на території Кагарлика працювали здійснювали господарську діяльність підприємства[4]:
- промислове виробництво:
- ТОВ «Пантек-виробництво»;— виробництво сандвіч-панелей із застосуванням сучасних технологій;
- цех спільного Америко-Канадо-Українського підприємства «Котедж» — випуск будівельних матеріалів та тротуарної плитки;
- СП ТОВ «Арт-Пак-Лтд» — виробництво вакуумної упаковки для продуктів харчування;
- СПД Іваненко 0.1. — виробництво вакуумних насосів;
- ТОВ «Профісор» — монтаж дослідницького заводу по переробці полімерів в альтернативне паливо, а також установки по переробці шкідливих гербіцидів (ДДТ);
- харчова промисловість і переробка с/г продукції:
- ЗАТ "Кондитерська фабрика «Лагода» — випуск кондитерської продукції, 1500 працюючих, крім національного ринку постачає продукцію до низки країн;
- ВАТ «Кагарлицький цукровий завод» — виробництво цукру;
- ПрАТ "Фірма «Кагма» — випуск 40 видів молочної продукції;
- ВСП «Агропереробка» ЗАТ «Мак» — первинний обробіток кукурудзи;
- філія «Кагарлицький елеватор» ЗАТ "Комплекс «Агро марс» — зберігання зернових, обробіток різних видів зернових.
- ІСП «Бінет-телеком»; — діяльність у сфері інформатизації
Транспорт
Кагарлик у транспортному відношенні є розвинутим осередком з відповідною інфраструктурою. Місто є перехрестям 2 важливих шляхів — національного значення Н01 «Київ—Знам'янка» та регіональної дороги Р32 «Кременець—Ржищів», має залізничну станцію.
У місті Кагарлик не має об'їздної дороги, тому весь потік автомобільного транспорту змушений їхати через центр міста.
Об'єкти транспортної інфраструктури міста — автостанція (вул. Незалежності, 15) та залізнична станція (вул. Залізничників, 5). Найуживанішим і найлегшим способом дістатися з Кагарлика до столиці міста Києва і назад нині (2000-ні) є міжміські маршрутки.
Громадський транспорт Кагарлика представлений маршрутними таксі — найпопулярніший маршрут сполучає авто- та залізничну станції. Також є послуга «таксі».(приватні підприємці).
Зв'язок і сфера послуг
У Кагарлику в 2000-х введена в експлуатацію цифрова станція, дефіцит телефонних номерів відсутній. У місті діють відділення «Укртелекому» та «Укрпошти», забезпечений доступ 4 головних національних операторів мобільного зв'язку. Працює ІСП «Бінет-телеком» — оптоволоконна локальна інтернет-мережа.
Працюють кагарлицькі філії банків: «Райффайзенбанк Аваль», «Правекс-банк», «Укрінбанк», «Індекс-банк», «Приватбанк» та відділення Ощадбанку.
Готелі Кагарлика — готель «Вікторія» (вул. Карла Маркса, 74) і готельний комплекс «АА» (вул. Незалежності, 18).
Соціальна сфера
Головним медичним закладом Кагарлика і району є центральна районна лікарня, також працюють інші медзаклади, діє декілька аптек.
Освітня сфера Кагарлика:
- 3 дошкільні навчальні заклади;
- 3 загальноосвітні школи та районний ліцей.
Культура, ЗМІ та дозвілля
Осередками культури Кагарлика та району є:
- Кагарлицький районний центр дитячої, юнацької творчості;
- Кагарлицький районний державний історико-краєзнавчий музей — цікаве зібрання матеріалів і предметів з історії та культури міста й Кагарличчини (бл. 33 тисяч одиниць зберігання); методичний центр для низки сільських філій-музейних закладів.
- «Перша Кагарлицька АРТ галерея», що розташована по вул. Незалежності на першому поверсі місцевого Будинку Культури. Вона була заснована силами ГО «Мистецька спілка ЛІВ» 11 жовтня 2015 і має формат роботи зі змінною експозицією. Нова виставка відкривається 15 числа кожного місяця.
У Кагарлику встановлено ряд пам'ятників — меморіал воїнів ВВв, погруддя поета Тараса Шевченка, пам'ятний знак (танк) на честь захисників Батьківщини у ІІ Світовій війні. Також у центрі міста існували пам'ятники Леніну та відомому уродженцю, радянському державному діячу Панасу Любченку, які були повалені 22 лютого 2014 року.
У місті виходять газети: «Вісник Кагарличчини», «Рідне місто», працює ТБ-студія «Кагарлик».
Для занять спортом в Кагарлику є стадіон.
Найулюбленішим місцем прогулянок і відпочинку городян та гостей Кагарлика є місцевий парк. Розташований на території міста Кагарлицький парк є пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Нині він відроджується силами територіальної громади.
Люди
У Кагарлику народилися:
- Архипенко Євген Порфирович — вчений-агроном і видавець,
- Безніско Євген Іванович — заслужений художник України,
- Білоус Людмила Федорівна (1973) — український географ-геоеколог,
- артисти Василь Дашенко та М. Кононенко,
- Кононенко Митрофан Тадейович — український актор театру, народний артист УРСР,
- Маричевський Микола Миколайович — журналіст, історик мистецтва, публіцист, видавець;
- Один із організаторів голодомору-геноциду в Україні 1932—1933.Панас Любченко,
- Потєхін Антон Олександрович — навідник СПГ-9, 72-ої окремої аеромобільної бригади, учасник російсько-української війни 2014—2015 років
- Топчій Алла Дмитрівна (1958) — українська поетеса
У 1851 році в містечку побував Микола Гоголь.
Галерея
-
Кагарлицька державна адміністрація -
-
Будинок старої забудови -
Міський стадіон -
Меморіал загиблим у Другій Світовій Війні -
Один із організаторів голодомору-геноциду в Україні 1932–1933 Панас Любченко. -
Кагарлицький районний ліцей
Примітки
- ↑ Чисельність наявного населення України на 1 січня 2012 року, Київ-2012 (rar) — Державний комітет статистики України
- ↑ а б в г Кагарлицький район // Київщина Туристична. Путівник., К.: «Світ успіху», 2009, стор. 257
- ↑ Шевченко Л. В. Кагарлик // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8., стор. 15
- ↑ Загальна інформація про місто Кагарлик на Сайт міста Кагарлика
Джерела, посилання та література
- Шевченко Л. В. Кагарлик // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4. — ISBN 978-966-00-0692-8., стор. 15-16
- Сайт міста Кагарлика
- Кагарлик — інформаційно діловий портал
- Кагарлицький район // Київщина Туристична. Путівник., К.: «Світ успіху», 2009, стор. 255—265
- Загальна інформація про місто Кагарлик на Сайт міста Кагарлика
- ВРУ
- АМУ
- Мандри Україною. Кагарлик
- Кагарлик. Зима. Неділя
- Kahorlik // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 667. (пол.)
- Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. К., 1864
- Київська область. // Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим., 1971
- Кагарлик — Інформаційно-пізнавальний портал | Київська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, тома — Історія міст і сіл Української РСР: Київ. — К.: Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1968., Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф. М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.)
- Ван Дамм у Кагарлику агітував за Онищенка — ТаблоID (Українська правда), 22.10.2012 р.
| ||||||||
| |||||||
