Клан Гоум

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гребінь клану Гоум.
Герб вождів клану Гоум.
Тартан клану Гоум.
Замок Гоум.

Клан Гоум (англ. Clan Home, Clan Hume, клан Юм, клан Х’юм) — один к кланів рівнинної частини Шотландії - Лоуленду. У свій час клан Гоум був одним з найсильніших кланів в Шотландському Прикордонні.

Гасло клану: True to the End - Правда до кінця.

Слоган клану: A Home, A Home, A Home - Дім, дім, дім.

Землі клану: Бревікшир (шотл. - Berwickshire)

Символ клану: гілка рослини Жарнівця вінникового (Cytisus scoparius)

Вождь клану: Девід Гоум - лорд і граф Гоум, лорд і граф Дуyгласc, барон Дуглас.

Резиденція вождя клану: Замок Гірсел

Історична резиденція вождя клану: Замок Гоум, замок Фаст

Історія клану Гоум[ред. | ред. код]

Походження клану Гоум[ред. | ред. код]

Засновником клану Гоум вважається Вільям Гоум - син Патріка - графа Данбар, що придбав землі Гоум та Грінлоу в Бервікширі. Гербом Вільяма Гоума був срібний лев Данбар на зеленому полі замість червоного поля у графів Данбар, ця зміна відображала володіння землями Грінлоу (Зелена Долина). Назва клану Гоум походить від земель Гоум. Ці землі колись успадкувала Ада - дочка Патріка Данбара - V Данбар, що отримав ці землі як придане від своєї жінки, яку теж звали Ада - незаконнонародженої дочки короля Шотландії Вільяма І Лева. Ада вийшла заміж за Куртені, що отримав ці землі від її батька. Куртені помер бездітним, і тоді Ада вийшла заміж за свого кузена Вільяма, що взяв як прізвище назву земель своєї дружини.

У XIV столітті в часи правління короля Роберта ІІІ нащадок Вільяма - вождь клану Гоум сер Томас де Гоум одружився з Ніколь Пепді (шотл. - Nichola) - спадкоємицею клану Пепді Дунгласс. Внаслідок цього шлюбу клан Гоум придбав землі і маєток Дунгласс у Бервікширі, де клан Гоум збудував монастир та церкву Дунгласс, що збереглись до сьогодні. Відтоді вождь клану Гоум включив у свій герб елементи герба вождів клану Пепді - зелених папуг на білому фоні. Це найбільш ранній приклад поєднання елементів гербів у шотландській геральдиці.

Сер Томас та Нікола мали трьох синів: Олександра, що став вождем клану Гоум, Девіда, що заснував молодшу гілку клану - гілку Веддербурн, став І Х’юмом Веддербурн, був предком графів Марчмонт, Патріка, що став відомий як Патрік Х’юм Рутберн.

XV століття[ред. | ред. код]

У 1402 році сер Олександр Гоум - вождь клану Гоум і Дунгласс потрапив в полон під час битви під Гомілдон. Пізніше він разом з графом Дуглас прибув до Франції і був вбитий у битві у 1424 році. Більшість септ клану Гоум утворилися від синів Олександра Гоума. У 1473 році правнук Олександра Гоума отримав титул лорда Гоум та лорда парламенту Шотландії, а також отримав титули Великий Чемберлен Шотландії, Страж Походів. Він приєднався до принца Джеймса, коли він повстав проти свого батька - короля Джеймса ІІІ, відіграв вирішальну роль у битві під Саухібурн під час якої король загинув.

XVI століття[ред. | ред. код]

У 1513 році ІІІ лорд Гоум і його клан сформували частину армії, яку зібрав король Шотландії Яків IV для походу в Англію. Лорд Гоум очолив шотландських лицарів і авангард шотландської армії під час битви під Флодден. Йому пощастило - він лишився живий, тоді як дуже багато людей з клану Гоум загинули. Він подім був призначений радником регента королеви. В результаті його перебування на цій посаді частина майна потім була конфіскована у нього і передана герцогу Олбані. Лорд Гоум був заарештований і звинувачений у зраді і змові з англійцями і страчений разом зі своїм братом у жовтні 1516 року. Їх голови виставили на загальний огляд в Единбурзі в Толбут.

Титул вождя клану Гоум та маєтки були потім провернені його братові Джорджу Гоум. Джордж Гоум брав участь у чисельних сутичках з англійцями на кордоні. Під час однієї з сутичок його скинув кінь і він помер від отриманих ран напередодні битви під Пінкі Клев у 1547 році. Землі клану Гоум були захоплені англійцями, але син лорда Гоум - V лорд Гоум повернув їх у 1549 році. Він також підтримав шотландську Реформацію і був депутатом парламенту в 1560 році, що прийняв протестантське віросповідання.

Під час правління королеви Марії Стюарт клан Гоум кілька разів переходив з одної сторони на іншу. Лорд Гоум підтримав шлюб графа Ботвелла та Марії Стюарт, але потім він повів своїх людей на битву під Лангсайд проти королеви. Потім він був заарештований і звинувачений у зраді короля Шотландії Джеймса VI. Він був звільнений з тюрми тільки тоді, коли його здоров’я сильно похитнулося. Він помер через кілька днів після звільнення. Його син Олександр Гоум - VI лорд Гоум був фаворитом короля Джеймса VI і все життя був у близькому оточенні короля.

XVII століття[ред. | ред. код]

Коли король Шотландії Джеймс VI вирушив до Англії, щоб стати королем одночасно і Англії і Шотландії у 1603 році і стати королем Англії Джеймсом (Якобом) І, він зупинився в Дунгласс у лорда Гоум, що потім супроводжував його в Лондон. Вождь клану Гоум отримав титул графа Гоум у 1605 році.

ІІІ граф Гоум був переконаним прихильником короля Карла I. У 1648 році він був полковником піхотного полку Бервікшір. У 1650 році, коли Олівер Кромвель вдерся до Шотландії, він обороняв замок, що потім був захоплений прихильниками влади парламенту і зроблений базою головного гарнізону військ парламенту.

XVIIІ століття[ред. | ред. код]

У 1715 році в Шотландії спалахнуло повстання якобітів. Клан Гоум підтримав повстання. VII граф Гоум був заарештований і кинутий у в’язницю в Единбурзькому замку. Його маєтки та маєтки його брата Джеймса Гоума Ейтона були конфісковані за участь у повстанні.

VIIІ граф Гоум під час чергового повстання якобітів у 1745 році не підтримав повстанців. Більше того, він підтримав британський урід. Він воював під проводом сера Джона Коупа Данбара, брав участь у битві під Престонпанс. Граф Гоум дослужився до звання генерал-лейтенанта і був призначений губернатором Гібралтару, де і помер у 1761 році.

Генрі Гоум - лорд Камес був видатним юристом, що опублікував кілька важливих робіт з юриспунденції, низка законів, які він розробив досі виконуються і цінуються. Британський філософ Девід Юм був теж з клану Гоум. Він є одним з найвідоміших філософів XVIIІ століття.

ХІХ століття[ред. | ред. код]

Завдяки шлюбу зі спадкоємицею володінь графа Дугласа клан Гоум отримав землі Дугласа, Босуела і низку маєтків в Ангусі. Але вождь клану Гоум не міг бути одночасно і вождем клану Дуглас, тому в 1875 році ХІ граф Гоум (Юм) отримав титул барона Дуглас.

ХХ століття[ред. | ред. код]

Досить відомою подією стала відмова XIV графа Гоум - Алека Дуглас-Гоума від спадкового титулу пера. Це він зробив для того, щоб стати прем’єр-міністром Великої Британії. Прете його нащадки можуть відновити собі цей титул. Брат прем'єр-міністра - Вільям Дуглас-Х'юм був відомим письменником та правозахисником.

Вождь клану Гоум[ред. | ред. код]

Сьогодні вождем клану Гоум є високоповажний Девід Гоум - граф і лорд Гоум, лорд Дунгласс, барон Дуглас. Попереднім вождем клану був його батько - XIV граф Гоум, більш відомий як Алек Дуглас-Х’юм, що був прем'єр-міністром Великої Британії у 1963 - 1964 роках і був відомим політиком з 1930 по 1970 рік.

Замки клану Гоум[ред. | ред. код]

  • Замок Х’юм (шотл. - Hume Castle) - був резиденцією вождів клану Гоум та графів Гоум.
  • Замок Гірсел (шотл. - The Hirsel) - нинішня резиденція графів Гоум.
  • Замок Маршмонт-Хаус (шотл. - Marchmont House) - у Бервікширі.
  • Замок Фаст (шотл. - Fast Castle) - у Бервікширі.
  • Замок Веддербурн (шотл. - Wedderburn Castle) - у Бервікширі, резиденція вождів септи Гоум Веддербурн.
  • Замок Пакстон-Хауз (шотл. - Paxton House) - у Бервікширі.
  • Замок Хаттон (шотл. - Hutton Castle) - у Бевікширі.
  • Заиок Ейтон (шотл. - Ayton Castle) - у Бервікширі.
  • Замок Дангласс (шотл. - Dunglass Castle) - у східному Лотіані.
  • Замок Мандерстон (шотл. - Manderston) - у Бервікширі.
  • Замок Блекаддер-Хаус (шотл. - Blackadder House) - у Бервікширі.
  • Замок Кіммергейм-Хаус (шотл. - Kimmerghame House) -у Бервікширі.
  • Замок Редбрейс (шотл. - Redbraes Castle) - у Бервікширі.
  • Замок Бассенден-Хаус (шотл. - Bassendean House) - у Бервікширі.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Clan Home Profile scotclans.com. Retrieved 6 September 2013.
  • Way, George and Squire, Romily. Collins Scottish Clan & Family Encyclopedia. (Foreword by The Rt Hon. The Earl of Elgin KT, Convenor, The Standing Council of Scottish Chiefs). Published in 1994. Pages 168 - 169.
  • Nisbet, Alexander (1816). A System of Heraldry. William Blackwood. p. 270.
  • burkes-peerage.net
  • Paul, James Balfour (ed.). (1904–14). The Scots Peerage Founded on . . . Sir Robert Douglas’s Peerage of Scotland, 9 volumes.