Клан Мініс
.png)
.jpg)
Клан Мініс — (шотл. — Clan Menzies) — один з кланів гірської Шотландії (Гайленд).
Гасло клану: «З богом я буду».
Вождь клану: Девід Рональд Стюарт Мініс (шотл. — David Ronald Steuart Menzies).
Історія клану Мініс[ред. | ред. код]
Походження[ред. | ред. код]
Клан мініс походить з Норманії. Предки цього клану разом з Вільгельмом Завойовником у 1066 році прибули до Англії, а потім оселились в Шотландії. В Англії вони носили прізвище Маннер (англ. — Manner) і мали замок. Вони були предками аристократичного роду герцогів Ратленд (англ. — Rutland). Сер Робер де Майнерс (шотл. — Sir Robert de Myneris) з'явився в Шотландії при дворі короля Олександра ІІ і мав королівський патронаж. Потім він став камергером у 1249 році. Сер Роберт отримав у володіння землі в Глен Лайон та Атолл. Ці землі він передав своєму сину — Олександру Страхтею (шотл. — Alexander Strathtay) у 1296 році. Олександр придбав землі Вім (шотл. — Weem) та одружився з Егідою (шотл. — Egida) — дочкою Джеймса Стюарта — V Високого Стюарда Шотландії.
XIV століття — війна за незалежність Шотландії[ред. | ред. код]
Син Олександра Мініса — сер Роберт Мініс Другий був і сподвижником Роберта Брюса — борця за незалежність Шотландії, майбутнього короля Шотландії, і був нагороджений землями в Глен Дохарт, Фінларіг, Глен Орхі, Дарісдер.
XV—XVI століття[ред. | ред. код]
Інший сер Роберт Мініс збудував замок Вім, що нині відомий як замок Мініс приблизно в 1488 році. Замок був розграбований у 1502 році Стюартом з Гарту під час війни за землі Фотерджіл. Джанет Мініс вийшла заміж за вождя клану Стюарт, і землі Гарт були її приданим. Клан Мініс звернувся до короля Шотландії Джеймса IV з проханням повернути ці землі — король ухвалив рішення на користь клану Мініс. Король наказав клану Стюарт зробити реституцію, і звести всі землі клану Мініс у баронство Мініс у 1510 році. У 1540 році Джеймс Мініс одружився з Барбарою Стюарт, дочкою Джона Стюарта — ІІІ графа Атолл і двоюрідного брата Генрі Стюарта — лорда Дарнлі, що потім став королем Шотландії.
XVII століття — громадянська війна на Британських островах[ред. | ред. код]
Під час громадянської війни на Британських островах, що ввійшла в історію Шотландії як «війна трьох королівст», клан Мініс потрапив у вкрай несприятливу ситуацію. Джеймс Грем, І маркіз Монтроз сподівався на підтримку клану і послав гінця до клану Мініс, але з якихось причин посланець був поранений. Маркіз Монтроз вирішив, що клан до нього ворожий і почав проти нього військові дії, в сутичці вождь клану Мініс був смертельно поранений. Його син став майором в армії Ковенантерів і був убитий в битві під Інверлохі у 1645 році. У той же час клан Мініс незалежно від своїх вождів з Пертширу воював на боці маркіза Монтроза. Сер Гілберт Мініс з Пітфолда був з маркізом Монтроз протягом усієї війни і був разом з ним у битві під Інверлохі, коли син його вождя був і був серед його ворогів і був вбитий.
У 1665 році сер Олександр Мініс був нагороджений титулом баронета Нової Шотландії. Брат Олександра Мініса був полковником Джеймсом Мінісом з Кулбіна і мав більше 9 поранень під час війни. Джеймс є предком нинішніх вождів клану Мініс. Ще один з братів Олександра був убитий в битві під Вустер у 1651 році.
Вождь клану Мініс виступав проти політики короля Джеймса VII. Коли король Джеймс зрікся трону в 1688 році вождь клану Мініс підтримав королеву Англії Мері II і принца Вільгельма Оранського. Однак клан знову розділилися — майор Дункан Мініс з Форнока повів своїх людей на битву під Кіллікранкі в якій вони билися з урядовими військами. А серед урядових військ було багато людей з клану Мініс з Пертширу. Клан Мініс брав участь у битві під Кромдейл в 1690 році, де якобіти зазнали поразки.
XVIII століття — повстання якобітів[ред. | ред. код]
Під час повстання якобітів у 1715 році клан Мініс з Калдерс підтримав повстання. Після придушення повстання люди з цього клану були відправлені на заслання в Меріленд — в Америку. Вождь клану повернувся з заслання. Клан не брав участі в повстанні якобітів у 1745 році, але допоміг Чарльзу Едварду Стюарту кіньми. Вождь гілки клану Мініс з Шіан взяв участь у повстанні і поліг разом зі своїм сином в бою. Гілка клану Меніс з Глен Лайон надала притулок розбитим повстанцям після битви під Куллоден, включаючи принца Чарльза.
Септи клану[ред. | ред. код]
Dewar, Deware, Dewere, Jore, MacAndeoir, MacIndeoir, MacIndeor, MacIndoer, MacJore, MacKmunish, MacMean, MacMeans, MacMein, MacMeinn, MacMen, MacMenzies, MacMin, MacMina, MacMine, MacMinn, MacMinne, MacMinnies, MacMinnis, MacMonies, MacMonnies, MacMyn, MacMyne, MacMynneis, McMenzies, McMenzie, Mainzies, Makmunish, Makmynnes, Manzie, Manzies, Maynhers, McMinn, Mean, Meanie, Meanies, Means, Megnies, Meignees, Meigneis, Meigners, Meignerys, Meignes, Meignez, Mein, Meine, Meineris, Meingnes, Meingzeis, Meingzes, Meinn, Meinyeis, Meinyies, Meinzeis, Meinzies, Menees, Mengues, Mengyeis, Mengzeis, Mengzes, Mengzies, Mennes, Mennie, Menyas, Menyeis, Menyheis, Menyhes, Menzas, Menzeis, Menzes, Menzeys, Menzheis, Menzhers, Menzies, Menzis, Meygners, Meygnes, Meyneiss, Meyner, Meyneris, Meyners, Meyness, Miners, Mings, Minn, Minnis, Minnish, Minnus, Monsie, Monzie, Munnies.
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Simpson, Peter. «The Independent Highland Companies, 1603—1760». (1996). ISBN 0-85976-432-X.
- Clan Menzies Profile scotclans.com. Retrieved 2 February, 2014.
- The Scottish clans andtheir tartans: with notes, pp.10, 1900 Edinburgh: W. & A.K. Johnston
- The Scottish Clans and Their Tartans (1958 ed.). W. & A. K. Johnston and G. W. Bacon Ltd.
- Way, George and Squire, Romily. Collins Scottish Clan & Family Encyclopedia. (Foreword by The Rt Hon. The Earl of Elgin KT, Convenor, The Standing Council of Scottish Chiefs). Published in 1994. Pages 272—273.