Клан Гелбрейт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Емблема клану Гелбрейт.
Герб вождів клану Гелбрейт.
Тартан клану Гелбрейт.
Замок Кулкрех — резиденція вождів клану Гелбрейт.

Клан Гелбрейт (шотл. гельск. — Galbraith, — гельк.: Галбрайх) — один з гірських шотландських кланів. Нині клан не має визнаного вождя, який визнавався б герольдами як такий, що має право на герб вождя клану. Тобто нині клан, згідно традиційних шотландських законів, не має свого юридичного представника і фактично не існує. Клан гельського (кельтського) походження. Але історики вважають, що він має частково ірландське, частково бритське походження. Колись клан володів землями Леннокс — на кордоні між рівнинними і гірськими районами Шотландії. XVII вождь клану приніс розорення клану Гелбрейт на межі між XVI та XVII століттями — клан тоді втратив майже всі свої землі. Вождь клану втік до Ірландії. Його онук — XIX вождь клану Гелбрейт був останнім вождем клану.

Походження[ред.ред. код]

Назва клану — гельського походження. Складається з двох слів — «чужий» та «британець». У істориків є версія, що клан виник частково з ірландських переселенців, а частково від бритів, що просувались на північ тікаючи від англо-саксів і заснували на території Шотландії королівство Стратклайд. Колишня столиця королівства Стратклайд була саме на території землі Леннокс — це фортеця Думбартон. Деякі шотландські клани називають клан Галбрайх кланом Бретануйх (гельск. — Breatanuich) або Кланна-а-Бретанухь (гельск. — Clann-a-Breatannuich) — клан британців. Клан виник на території землі Леннокс, на берегах озера Лох-Ломонд, на північ від фортеці Думбартон. Замок раннього клану Галбрайх був на острові Інхгалбрайх (гельск. — Inchgalbraith), що розташований в західній частині озера Лох-Ломонд у 2 милях на південний схід від Лусс. Геральдист Ян Монкрейффе (гельск. — Iain Moncreiffe) припустив, що зображення на гербі клану та на емблемі трьох голів ведмедя пояснюється легендою походження клану чи його підпорядкування в минулому королю Артуру, ім'я якого в перекладі означає «ведмідь».

Історія клану Гелбрейт[ред.ред. код]

XIII століття[ред.ред. код]

Перший вождь клану Гелбрейт — Гілхріст Бретнах (гельск. — Gilchrist Bretnach), що одружився з внучкою першого графа Леннокс.

IV вождь клану Гелбрейт — сер Вільям Галбрайх Бухернок (гельск. — Sir William Galbraith Buthernock) одружився з сестрою «Чорного Коміна», який був головою найвпливовішого на той час в Шотландії клану. Проте сер Вільям Галбрайх Бухернок став ворогом клану Комін і виступив проти нього, коли виник конфлікт між шотландськими кланами щодо конфлікту навколо малолітнього короля Олександра III який перебував в руках клану Комін. Зрештою сер Вільям Галбрайх Бухернок отримав значний вплив і владу серед шотландських кланів. Він став одним з регентів короля Шотландії у 1255 році.

XIV століття[ред.ред. код]

Син сера Вільяма Галбрайха Бухернока став V вождем клану. Він підтримав Роберта Брюса під час війни за незалежність Шотландії. Потім від одружився з сестрою сера Джеймса Дугласа, якого називали «Добре Серце Сер Дуглас» — він потім вирушив в хрестовий похід і загинув в битві з сарацинами в Іспанії. Він був лідером групи шотландських лицарів, що везли серце Роберта Брюса на Святу Землю — в Палестину.

Утворилася септа клану Кулкреух Страхендрік (гельск. — Culcreuch Strathendrick), яка утворилась у 1320 році і захопила в клані провідні позиції.

XV століття[ред.ред. код]

У 1425 році IX вождь клану Гелбрейт — Джеймс Гелбрейт з септи Кулкреух приєднався до повстання сера Джеймса Мора Стюарта проти короля Шотландії Джеймса І Шотландського на підтримку поваленого регента Мердока Стюарта — герцога Олбані. 600 членів клану були змушені тікати після подавлення повстання. Вони пішли на заслання в землю Кінтайр (шотл. — Kintyre) і на острів Гіга (шотл. — Gigha). Там вони утворили новий клан, що отримав назву МакБретнейх М'Вретні (шотл. — MacBhreatneaich M'Vretny) — «сини британця».

У 1489 році XX вождь клану Томас Гелбрейт був схоплений королем Яковом IV і повішений.

Занепад клану Гелбрейт[ред.ред. код]

XVII глава клану Гелбрейт — Роберт Галбрайх довів клан до цілковитого розорення. Його овдовіла мати проти волі вождя клану вийшла заміж за вождя клану МакОлей — Олея МакОлея Ардінкейпла у 1593 року. Домінуюча септа клану дуже вороже поставилась до Олея МакОлея Ардінкейплаю. Навесні 1593 року септа Кулкреух організувала «Комісію Юстіціарія» — «Комісію Вогня і Меча» з метою помститися клану Грегор. Але клан МакОлей з величезною підозрою поставився до цих дій клану Гелбрейт. Багато кланів прийшли до висновку, що ця комісія насправді не збирається переслідувати МакГрегорів, а збирається діяти проти клану МакОлей. Зрештою під тиском кланів комісія була відібрана у клану Гелбрейт. У 1612 році Роберт Гелбрейт та його дружина змусили були відмовитись від земель Західний Мілігс. У 1622 році Роберт Гелбрейт — лерд Кулкреух був у великих боргах щодо свого родича, якого він спробував вбити. Він був засуджений як заколотник і змушений був відмовитись від замку Кулкреух. Він змушений був тікати в Ірландію, де і помер через 10 років не лишивши своїм нащадкам нічого. Його онук — XIX вождь клану Гелбрейт був останнім вождем клану.

Джерела[ред.ред. код]

  • Galbraith Name Meaning and History. Ancestry.com. (англ.)
  • Moncreiffe of that Ilk, Iain (1967). The Highland Clans. London: Barrie & Rocklif. p. p. 84.
  • Galbraith History. scotclans.com. Процитовано 5.12.2013.  (англ.)
  • Dewar, Peter Beauclerk, p.482, Burke's Landed Gentry of Great Britain Retrieved November 2011
  • Pitcairn, Robert (1833). Criminal Trials In Scotland: From A.D. MCCCCLXXXVIII to A.D. MDCXXIV 1.2. Edinburgh: William Tait. p. p. 290.
  • MacGregor, Amelia Georgiana Murray (1898). History Of The Clan Gregor, From Public Records And Private Collections; Compiled At The Request Of The Clan Gregor Society 1. William Brown. p. p. 234.
  • Corrections To 200 Years Of Helensburgh. helensburgh-heritage.co.uk. ,thtptym 2007. Процитовано 5.12.2013.  (англ.)
  • Galbraith. celticstudio.com. Процитовано 5.12.2013.  (англ.)
  • Clan Galbraith". Standing Council of Scottish Chiefs (clanchiefs.org). Retrieved 2008-06-09.
  • Tartan — Russell or Mitchell or Hunter or Galbraith. Scottish Tartans World Register (scottish-tartans-world-register.com). Retrieved 2008-09-21.