Клан Мактавіш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ембрема (гребінь, хрест) клану Мактавіш.
Герб вождів клану Мактавіш.
Тартан клану Мактавіш.

Клан Мактавіш (шотл. — Clan MacTavish, гельск. — Mac Tamhais) — клан МакТавайш — один з кланів гірської Шотландії (Хайленду).

Девіз клану — Non oblitus — «Не забуті» (лат.)

Військовий клич — Cruach mor — Круах мор — велика (міцна) сталь (гельск.)

Історія клану Мактавіш[ред.ред. код]

Походження[ред.ред. код]

У багатьох джерелах згадуються шотландські клани Тавіс (Tavis), МакТавіс (MacTavis), Таус (Taus), МакТаус (MacTaus) і вказується, що ці клани були предками клану Мактавіш. Але сам клан Мактавіш вважає, що це неправильно, і що клан Мактавіш набагато давніший, ніж інші шотландські клані Аргайллширу (Аргіллу, Аргайлу). Давні оповідачі історичних переказів та легенд — шанахі (гельск. — seannachi) розповідали чисельні легенди про історію клану Мактавіш, хоча історики сумніваються у їх повній достовірності. Деякі з цих легенд і переказів були записані ще в давнину. Так, у давньому ірландському літописі історії клану О'Нейлл — «Керт Ві Нейлл» (ірлл. — Ceart Ui Neill), що був написаний в графстві Донегол (Ірландія), стверджується, що клан Мактавіш походить від верховного короля Ірландії Ніла (Нейлла) Дев'яти Заручників. Серед нащадків цього короля була гілка Кенел Конайлл (ірл. — Cenel Conaill). Від цієї гілки походить гілка Кенел н-Дуах (ірл. — Cenel nDuach), що споріднена з королями піктів Рос Гвілом (ірл. — Ros Guill) та Іргвілом (ірл. — Irguill). Нащадки клану Кенел н-Дуах жили в королівствах Тір Конайлл (сучасне графство Донегол, Ірландія) та Дал Арайде (сучасні графства Антрім та Даун, Північна Ірландія). Саме від цього клану, як стверджують перекази і походить клан Мактавіш, що переселився до нинішньої Шотландії. Античний картограф Птолемей згадує про племена Овеннікной (гр. — Ouenniknoi) та Віндукатіїв (гр. — Vindukatii). Деякі історики пов'язують назви цих племен виникненням назви Мактавіш.

Згідно історичних переказів засновниками клану Мактавіш були Тавіс Койр (ірл. — Taus (Tavis) Coir) — син Коліна Мел Майха (ірл. — Colin Mael Maith) та дочка Суїбне Руада (Сувьне Руа) (ірл. — Suibhne Ruadh). Про Коліна Мел Майха нічого не відомо, кроім того, що його ім'я згадується в родоводах. У XVII столітті Ан Аккомпт (шотл. — Ane Accompt) вказує Коліна Мел Майха в генеалогії клану Кемпбелл і повязує його з міфічним королем Артуром Бритів. Згідно цього джерела Колін Мел Майх мав одного законного сина і два незаконних сина. Законного сина звали чи то Гіллеспік чи то Арчібальд — він став предком клану Кемпбелл. Два незаконних сини — Таюса Койра (ірл. — Taius Coir) та Івера (ірл. — Iver), що стали засновниками кланів Мактавіш та МакАйвер.

Наскільки ці повідомлення правдиві, чи не є вони результатом історичних фальсифікацій — встановити важко. Є версія, що реальним, а не легендарним засновником клану Мактавіш був сер Томас Кемпбелл. Про це пишуть історики Аластайр Кемпбелл Айрдс та В. Д. Г. Селлар. Ім'я Томаса Кемпбелла згадується в документах від 1292 року як землевласника з Кінтайру. У 1296 році він згадується в документі «Рагман Роллс» як «Томас Кембелл, орендар королівських земель в Пертширі». В наступному році він був ув'язнений в Тауері, але звільнений в тому ж році. У 1308 році він був одним з шотландських аристократів, що підписали лист до короля Франції. До 1324 року він, очевидно, помер, коли в цьому році його син Дункан отримав землі в Аргайллі за службу королю. У 1355 році Дункан є в списках баронів Аргайллу під іменем Дунканус Мак Тамайш (гельск. — Duncanus MacThamais).

Давня лінія клану Мактавіш називалась Мак Тавіш Дунардрі (шотл. — MacTavish Dunardry) або гельською мовою Мак Тавіш Дун Ард Ріг (гельск. — Mac Tavis Dun Ard Righ). Дун Ард Ріг перекладається як «фортеця верховного короля». Резиденцією вождів цього клану був замок Дунардрі (Дун Ард Ріг). Хто і коли збудував цей замок — невідомо. Замок позначений на картах Тімоті Понта 1634 року. У 1686 році замок був у володіннях графа Аргайлла. У 1704 році він був докорінно перебудований та реконструйований кланом Мактавіш і з того часу знаходився у його володіннях. Сьогодні ця місцевість виглядає зовсім інакше, ніж в ті часи — змінилися обриси берегів та рівень води в озері Лох-а-Варайн (гельск. — Loch a'Bharain).

XVIII століття — повстання якобітів[ред.ред. код]

У 1715 році в Шотландії здійнялося повстання якобітів — борців за свободу Шотландії, які хотіли поставити на шотландський престол короля з династії Стюартів замість англійського короля, що був одночасно королем Шотландії. У той час вождем клану Мактавіш був Арчібальд. Він співчував якобітам, але не здійснив жодних дій ні на підтримку повстанців, ні на підтримку британського уряду. Повстання було придушене.

У 1745 році Шотландію сколихнуло нове повстання якобітів. На той час вождь клану Арчібальд був уже похилого віку, тому фізично не міг взяти участь у повстанні. Його син Дугалд в той час сидів у в'язниці, тому теж не міг взяти участь у повстанні. Але багато людей з клану Мактавіш воювали в лавах війська клану Макінтош.

16 квітня 1746 року у битві під Куллоден армія повстанців зазнала поразки від набагато чисельнішої британської армії (5000 повстанців і 9000 урядових війск).

Руйнування традиційного устрою Хайленду[ред.ред. код]

Після поразки повстання британський уряд почав тиск на шотландські клани — землі горян конфісковувалися та продавалися, шотландців змушували до еміграції, учасники повстання були репресовані і вислані в колонії, традиційні шотландські закони та звичаї були заборонені. Цей період історії отримав назву Руїна Хайленду — Хайленд Кліренсіз (англ. — Highland Clearances). Клан Мактавіш як і раніше володів своїм замком Дунардарі, люди клану Мактавіш, хто не брав участь у повстанні продовжували жити на своїх землях. Але багато людей з клану Мактавіш взяли прізвище Томсон або Томпсон.

Продаж замку Дунардрі[ред.ред. код]

Син і спадкоємець вождя Дугалда Мактавіша — Лахлан Мактавіш успадкував володіння клану в 1785 році. У 1785 році було оголошено, що замок Дунардрі продається на публічних торгах. Причиною цього були фінансові проблеми Лахлана — він програв суд щодо садиби Дункана Кембелла Кіндускланда, що помер у 1766 році. Значна сума — 400 фунтів стерлінгів плюс відсотки була пов'язана з Елізабет МакДональд Ларгі — племінницею Кілдускланда. 2000 фунтів стерлінгів плюс відсотки відсудив Рональд Кемпбелл — племінник Кілдускланда. Річний дохід земель клану Мактавіш тоді становив 392 фунти стерлінги. Лахлан, його дружина і син Дугалд продали всі свої землі і переїхали в Едінбург.

У 1797 році почались роботи з будівництва каналу Крінан, що змінили всі землі клану Мактавіш. Але замок Дунардрі викупив Саймон Мактавіш з Монреаля, що був одним з найбагатших людей Канади. Син Лахлана — Джон Джордж Мактавіш незабаром став торговцем хутром Північно-Західної Компанії під патронажем Саймона Мактавіша.

ХІХ — ХХ століття[ред.ред. код]

У 1796 році Дугалд — син Лахлана мав стати новим вождем клану Мактавіш та Шерифом Кінтайру. Але його абсолютно не цікавили питання шотландський кланів та посада вождя. Він навіть не заявив про своє право на титул вождя клану. Хоча офіційно він називався Мактавіш з Дунардрі. Він помер, не заявивши своїх прав ні на герб вождів клану, ні на титул герольдам Шотландії і лорду Ліону. Його сина — Вільяма Мактавіша ці питання теж абсолютно не цікавили. Життя він провів у нетрях Канади. Лорд Ліон номінально запропонував йому титул вождя клану Мактавіш, але він навіть не зреагував на це. Таким чином основна лінія вождів клану була втрачена. У 1949 році лорд Ліон, сер Томас Іннес Лерні зв'язався з родиною Мактавіш в Канаді з пропозицією подати прохання на визнання одного з нащадків вождем клану Мактавіш. 200 років клан не мав офіційно визнаного вождя. Це закінчилось у 1997 році, коли Едвард Стюарт Дугалд Мактавіш Дунардрі офіційно був визнаний вождем клану Мактавіш. Його син — Стівен Едвард Дугалд Мактавіш Дунардрі є нинішнім вождем клану. Правнук Вільяма Мактавіша — Едвард Стюарт Дугалд Мактавіш Дунардрі був офіційно визнаний судом лорда Ліона 23 липня 1997 року вождем клану і отримав право на герб вождів клану Мактавіш, був оголошений офіційно ХХVI вождем клану. Він помер 19 червня 2005 року в своєму будинку в Ванкувері (Британська Колумбія, Канада). Титул успадкував його син, що став ХХVIІ вождем клану і членом Постійної ради шотландських вождів.

Септи клану Мактавіш[ред.ред. код]

  • Кеш (Cash)
  • МакКеш (MacCash)
  • МакКавіш (MacCavish)
  • МакЛегоус (MacLehose)
  • МакСтефайн (MacSteaphain)
  • Мактавіш (MacTavish)
  • МакТом (MacThom)
  • МакТомас (MacThomas)
  • Стефен (Stephen)
  • Стефенсон (Stephenson)
  • Стевен (Steven)
  • Стевенсон (Stevenson)
  • Тайс (Tais)
  • Товс (Taws)
  • Товсон (Taweson)
  • Том (Thom)
  • Томас (Thomas)
  • Томасон (Thomason)
  • Томпсон (Thompson)
  • Томсон (Thomson)
  • Тод (Tod)
  • Тодд (Todd)

Джерела[ред.ред. код]

  • «Clan MacTavish Official Website». clanmactavish.org. Retrieved 2012-10-17.
  • «Clan MacTavish Connected Names or Septs».
  • Official Clan MacTavish Seannachie. Retrieved 2012-10-17.
  • «The Bloodline of the MacTavish Chiefs» (pdf). Retrieved 13 May 2014.
  • Mathews, G.D. Adams, Patricia, ed. «Argylshire» (pdf). Retrieved 13 May 2014.
  • Campbell of Airds, Alastair (2000). A History of Clan Campbell; Volume 1, From Origins To The Battle Of Flodden. Edinburgh University Press. p. 46. ISBN 1-902930-17-7.
  • «The Origins of the Campbells». Clan Campbell Society North America. Retrieved 14 April 2009.
  • Campbell of Airds, Alastair (2000). A History of Clan Campbell; Volume 1, From Origins To The Battle Of Flodden. Edinburgh University Press. pp. 243—244. ISBN 1-902930-17-7.
  • Thompson, Patrick (2012). History Of Clan MacTavish. LCCN 2012942086.
  • Edinburgh Evening Courant, 5 November 1785, advertisement of sale on 7 December 1785
  • National Archives of Scotland, CS230.MC.3.3.1 MacDonald of Largie v Campbell & MacTavish British Library, BLL01015832985, Answers by MacDonald of Largie
  • Argyll & Bute Archives, MacTavish of Dunardry papers, letter from Charles MacDonald to Lachlan MacTavish, 2 May 1777
  • National Archives of Scotland, CS237.C.5.2.A. 1780
  • The Edinburgh Evening Courant, 5 November 1785
  • Alexander Mackenzie. 1896. History of the Frasers of Lovat, with Genealogies of the Principal Families of the Name, to which is added those of Dunballoch and Phopachy, Inverness: A. and W. Mackenzie, printed by The «Scottish Highlander» Office, pp. 697—699.
  • Clan Chiefs.
  • «McTavish Name Meaning and History». Ancestry.com. Retrieved 14 April 2008.
  • «Names Found in Anglicized Irish Documents».
  • «Clan MacTavish Press Release, New Arms For MacTavish Chief». www.electricscotland.com. Retrieved 17 January 2009.
  • «Chief or Representative — The Standing Council of Scottish Chiefs». Standing Council of Scottish Chiefs. Retrieved 13 May 2014.
  • Campbell of Airds, Alastair (2000). A History of Clan Campbell; Volume 1, From Origins To The Battle Of Flodden. Edinburgh University Press. pp. 246—247. ISBN 1-902930-17-7.
  • Campbell of Airds, Alastair (2004). A History of Clan Campbell; Volume 3, From The Restoration To The Present Day. Edinburgh University Press. p. 394. ISBN 0-7486-1790-6.
  • Surnames of Scotland; by Professor George Black, 1866—1948, 12th Printing, 1999.
  • The Clans, Septs and Regiments of the Scottish Highlands; by Frank Adams, 7th Edition revised by Sir Thomas Innes of Learney, Lord Lyon King of Arms
  • «Clan MacTavish Family Names — Septs». Retrieved 13 May 2014.
  • Patrick Thompson, Clan MacTavish Seanachie. «Clan MacTavish Connected Names or Septs». Retrieved13 May 2014.
  • A Dictionary of Scottish Emigrants before the Confederation, Donald Whyte
  • Alba: Celtic Scotland in the Middle Ages, Edward J. Cowan and R. Andrew MacDonald
  • Annals and Chronicles: (Ulster, Four Mastes, Tigernach, Inishfallen, Senchus fer nAlban, Anglo-Saxon Chronicles, Life of St. Columba, etc.) Translations of these records can be brought into your nearest public library through Inter-Library loan.
  • Chronicles of Mann and the Sudreys, from the Manuscript Codex in the British Museum with historical notes by P. A. Munch, Professor of History n the Royal University f Christiania, HON. F.R.A.S.S., Revised, annotated, and furnished with additional documents, and English translations of the Chronyca, and of the Latin Documents by the Right Rev. Dr. Goss.
  • Clans, Septs and Regiments of the Scottish Highlands, Frank Adams, revised by Sir Thomas Learney, Lord Lyon
  • Hebridean Sea Kings: The Successors of Somerled, 1164—1316, W. D. H. Sellar
  • Highlanders: A History of the Gaels, John MacLeod
  • Late Medieval Monumental Sculpture in the West Highlands, Bannerman, J W M & Steer, Wm, 1977, Edinburgh.
  • Rebels without a Cause. The Relations of Fergus of Galloway and Somerled of Argyll with the Scottish Kings, 1151—1164, R. Andrew McDonald
  • Scottish Surnames, Donald Whyte, 2000
  • Surnames of Scotland, Professor George Black, 12th Edition 1999