Конвенція про привілеї та імунітети спеціалізованих установ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Конвенція про привілеї та імунітети спеціалізованих установ
ТипБагатостороння угода[en]
Підписано21 листопада 1947
МісцеНью-Йорк, США
Чинність2 грудня 1948
Сторони131 держава
ЗберігаєтьсяСекретаріат ООН (секція договорів)[1]
Статусчинний
Моваанглійська, арабська, іспанська, китайська, російська, французька
Дата13 лютого 1946
Засідання1-ша сесія[en][2]
КодA/RES/22(I) (Документ)
Предмет[D] Резолюція про координацію привілеїв та імунітетів Об'єднаних Націй та спеціалізованих установ
РезультатУхвалена[3]

Конве́нція про привіле́ї та імуніте́ти спеціалізо́ваних устано́в — юридично обов'язкова для держав-учасниць міжнародна угода, яка містить норми міжнародного інституційного права щодо привілеїв та імунітетів, якими користуються міжнародні організації, їх посадові особи та представники держав-членів для виконання своїх функцій.

Додатки

[ред. | ред. код]

Вісімнадцять додатків до Конвенції роз'яснюють імплементацію стандартних положень для вісімнадцяти спеціалізованих установ ООН:

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Convention on the Privileges and Immunities of the Specialized Agencies (англ.). Збірник договорів ООН. Процитовано 1 вересня 2024.
  2. Resolutions adopted by the General Assembly at its 1st session (англ.). Бібліотека імені Дага Гаммаршельда. Процитовано 1 вересня 2024.
  3. Resolution on the Co-ordination of the Privileges and Immunities of the United Nations and the specialized agencies (англ.). Цифрова бібліотека ООН. Процитовано 1 вересня 2024.
  1. Definition of key terms used in the UN Treaty Collection (англ.). Збірник договорів ООН. Процитовано 2024-06-31.