Конін (Великопольське воєводство)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Конін
Konin

Герб Прапор
Герб Прапор
Ratusz w Starym Koninie.jpg
Розташування міста Конін
Основні дані
52°13′ пн. ш. 18°16′ сх. д. / 52.217° пн. ш. 18.267° сх. д. / 52.217; 18.267Координати: 52°13′ пн. ш. 18°16′ сх. д. / 52.217° пн. ш. 18.267° сх. д. / 52.217; 18.267
Країна Польща Польща
Регіон Великопольське воєводство
Столиця для Конінський повіт[3] (повіт)
Засновано 1283
Магдебурзьке право 1293
Площа 82,2 км²
Населення 78525 (2011)[1]
· густота 975 (2008[2]) осіб/км²
Висота НРМ 88  м
Міста-побратими Вейкфілд, Вейкфілд[d], Унгени, Герне, Брянськ (2003)[4], Akmenė[d], Чернівці (3 травня 1994), Добеле, Енен-Бомон, Карлово, Santa Susanna[d], Сундсвалль, Йонішкіс
Телефонний код (48) 63
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів PN
GeoNames 7532374
OSM 130971 ·R (Великопольське воєводство)
Поштові індекси 62-500 до 62-510
Міська влада
Веб-сторінка konin.pl
Мапа


Конін у Вікісховищі?

Ко́нін (пол. Konin) — місто в центральній Польщі, на річці Варта.

Назва[ред. | ред. код]

Історія[ред. | ред. код]

Вперше Конін (як північна частина міста Гослава) згадується у 1293 році. Спочатку на місці Коніна було острівне поселення на річки Варта, мешканці якого охороняли брід, а згодом побудований міст (вперше згадується у 1328 р.) на маршруті між Калішем і Крушвіцею. З 1314 року місто входило до складу Калішського воєводства Великопольської провінції. У 1331 році місто було зруйновано тевтонськими лицарями, після чого перебудовано на прохання Казимира Великого в 1333—1370 роках[5].

У 1793 році, в результаті Другого поділу Польщі, Конін опинився у складі Прусського королівства, а з 1795 р. у складі Калішського департаменту Південної Пруссії. У 1807 р. місто знаходилось у складі Варшавського герцогства, створеного французами. У 1815 році згідно рішення Віденського конгресу Конін опинився в Калішському воєводстві Польського королівства під окупацією Російської імперії, а після 1837 р. — у складі Калішської губернії. У 1820-х роках було розпочато будівництво житлового сектору. Зрештою, залишки замку були розібрані і на його місці було побудовано єврейський квартал. Під час січневого повстання в 1863 році в районі відбулися кілька сутичок і боїв; після повстання місто охопили репресії з боку російської влади[6].

Після повстання почалося будівництво фабрика сільськогосподарської техніки та інших дрібних заводів. В 1905 році почала працювати телеграфна станція. Забудова міста вийшла за межі середньовічних кордонів на Калишські, Кольські та Слупські околиці. На основних дорогах була викладена бруківка. а після завершення будівництва муніципальної електростанції, місто з 1916 року було електрифіковано[7].

Наприкінці серпня 1914 року під час Першої світової війни, Конін було окуповано німецькими військами. 11 листопада 1918 року відбулася сутичка поміж німецькими військами та Польською військовою Організацією (POW). Земський будинок перейшов у розпорядження ПОВ, після чого польські студенти зібралися біля будівлі. ПОВ закликали німців здати зброю, але прибули німецькі війська. які відкрили вогонь по натовпу. В результаті загинули 5 чоловік, а ще двоє померли в лікарні. На наступний день під натиском патріотичних сил німецькі війська змушені були залишити місто[8][9].

У 1922 році було відкрито залізничне сполучення Стшалково-Кутно, що з'єднало великі міста Познань та Варшаву. У 1937 році розпочалося прокладання річкового каналу, який з'єднав Варту з Гоплою. Будівництво каналу було завершене в 1949 році[10]

На початку Другої світової війни німецька авіація бомбила залізничні станції. 14 вересня місто було окуповане німецькими військами та стало резиденцією німецького повітового уряду як частина рейхсгау Вартеланду. Під час окупації бл. 21 % місцевого населення було винищено. У 1939—1941 рр. більшість поляків були депортовані до Генерал-губернаторства, а натомість звільнений від поляків та євреїв Конін почав заселятися німцями в рамках так-званої доктрини «Heim ins Reich». У березні 1944 року в районі Коніна в Гославицях окупаційний уряд організував трудовий табір, який охоплював також навколишні села Малінець та Цукровню-Гославіці. До кінця німецької окупації в таборі перебувало понад 15 тис. осіб. 20 січня 1945 року до міста увійшли радянські війська 8-го механізованого бронетанкового корпусу генерала Івана Дремова[11].

В лютому 1945 року в місті було створено районний комітет Польської Робітничої Партії. Цього ж року було відремонтовано міст на річці Варта. У 1948 році розпочав свою діяльність педагогічний ліцей у Моржиславі. У 1949—1953 роках поблизу станції PKP був побудований перший житловий комплекс. У 1952 році був введений в експлуатацію новий міст на річці Варта. У 1953 року почали відкриватися шахти з видобутку бурого вугілля і перше вугілля було отримане з шахти «Niesłusz». У 1958 році почався видобуток вугілля з котловану «Gosławice».  У 1961 році почалося будівництво алюмінієвого заводу «Konin» (завершено в 1966 році). У 1964 році було введено в експлуатацію електрифіковану ділянку залізничної лінії Познань-Конін. В цьому ж році було запущено шахту «Kazimierz». У 1967 році до Коніна приєднали села Хожен, Марантув, Морзислав і Неслуш. У 1970 році почався видобуток вугілля з шахти «Jóźwin». У 1972 році на сталеливарному заводі «Konin» було відкрито прокатний цех. Цього року було відкрито Палац спорту. У 1973 році було відкрито спеціалізовану провінційну лікарню на 700 ліжок та медичний ліцей. У 1975 році було введено в експлуатацію амфітеатр на 4600 місць[12].

1 червня 1975 року Конін став столицею Конінського воєводства. У 1976 р. відкрилося відділення Культурно-освітнього університету ім. А. Міцкевича, що у Познані. В місті також почав працювати консультаційні центри Економічної та Політехнічної академій у Познані[13].

У 1990 році мером міста був Марек Вашковяк, який обіймав посаду до 1994 року. У 1994—2010 роках його наступником був обраний Казімеж Палаш (4 терміни). У 2010 році новим мером від СДП було обрано Юзефа Новицького, який був переобраний і в 2014 році[14].

У 1998 році було створено Державну вищу професійну школу. З 1 січня 1999 року Конін — місто з правами на повіту у складі Великопольського воєводства[15].  

Демографія[ред. | ред. код]

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][16]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 37400 6911 26225 4264
Жінки 41125 6572 24682 9871
Разом 78525 13483 50907 14135

Галерея[ред. | ред. код]

Міста-побратими[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  3. Конінський повіт
  4. http://www.bryansk032.ru/?j=171&m=180&gorod=6
  5. M. Pawlikowski, Sądownictwo grodzkie w przedrozbiorowej Rzeczypospolitej, Strzałków 2012, tenże, Sądownictwo ziemskie w przedrozbiorowej Rzeczypospolitej, Strzałków 2012.(пол.)
  6. Historia Miasta(пол.)
  7. Historia Miasta(пол.)
  8. Robert Michalak: Zarys dziejów kolei żelaznej w Koninie, w: «Świat Kolei» nr 4/2009, s. 13–17.(пол.)
  9. Piotr Maluśkiewicz, «Ziemia Konińska», Wyd. Apeks 1997.(пол.)
  10. Robert Michalak: Zarys dziejów kolei żelaznej w Koninie, w: «Świat Kolei» nr 4/2009, s. 13–17.(пол.)
  11. Robert Michalak: Zarys dziejów kolei żelaznej w Koninie, w: «Świat Kolei» nr 4/2009, s. 13–17.(пол.)
  12. Piotr Maluśkiewicz «Konin i okolice» Wydawnictwo Poznańskie 1979 r., ​ISBN 83-210-0067-3​, s. 33–38, 48–62.(пол.)
  13. Piotr Maluśkiewicz «Konin i okolice» Wydawnictwo Poznańskie 1979 r., ​ISBN 83-210-0067-3​, s. 33–38, 48–62.(пол.)
  14. Oficjalny serwis informacyjny Urzędu Miejskiego w Koninie(пол.)
  15. Oficjalny serwis informacyjny Urzędu Miejskiego w Koninie(пол.)
  16. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 
  17. Miasta partnerskie. Urząd Miejski w Koninie(пол.). Архів оригіналу за 14 серпень 2012. Процитовано 11 лютий 2019. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Robert Krzysztofik: Lokacje miejskie na obszarze Polski. Dokumentacja geograficzno-historyczna. Katowice: Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2007, s. 40-41. ISBN 978-83-226-1616-1(пол.).
  • Magazin für die neue Historie und Geographie Angelegt, t. XVI, Halle, 1782, s. 12(пол.).
  • Atlas historyczny Polski. Wielkopolska w drugiej połowie XVI wieku. Część II. Komentarz. Indeksy, Warszawa 2017, s. 243(пол.).
  • M. Pawlikowski, Sądownictwo grodzkie w przedrozbiorowej Rzeczypospolitej, Strzałków 2012, tenże, Sądownictwo ziemskie w przedrozbiorowej Rzeczypospolitej, Strzałków 2012(пол.).
  • Konin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1883 . — T. IV : Kęs — Kutno. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]