Крупець (Славутський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Крупець
Krupec sl gerb.png Krupec sl prapor.png
Герб Прапор
Крупець. В'їзд до села
Крупець. В'їзд до села
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Славутський район
Громада Крупецька сільська громада
Код КОАТУУ 6823984001
Основні дані
Населення 1265
Площа 3,25 км²
Густота населення 389,23 осіб/км²
Поштовий індекс 30068
Телефонний код +380 3842
Географічні дані
Географічні координати 50°20′11″ пн. ш. 26°49′04″ сх. д. / 50.33639° пн. ш. 26.81778° сх. д. / 50.33639; 26.81778Координати: 50°20′11″ пн. ш. 26°49′04″ сх. д. / 50.33639° пн. ш. 26.81778° сх. д. / 50.33639; 26.81778
Середня висота
над рівнем моря
213 м
Водойми р. Горинь
Місцева влада
Адреса ради 30068, с. Крупець, тел. 57-100
Карта
Крупець. Карта розташування: Україна
Крупець
Крупець
Крупець. Карта розташування: Хмельницька область
Крупець
Крупець
Мапа

Крупець у Вікісховищі?

Кру́пець — село в Україні, центр Крупецької сільської територіальної громади Славутського району Хмельницької області. Розташоване за 5 км від районного центру і за 8 км від залізничної станції Славута I. Через село проходить автошлях Н25 і залізниця Шепетівка — Здолбунів.

Версія походження назви[ред. | ред. код]

За версією під Крупцем діяло виробництво (смолярня). Неподалік випалювали навіть вапно. Печі будувалися круглі, кілька печей розміщувалось по колу, аби робітникові зручніше було справлятися з роботою. Навколо цих печей для працівників були житла. тобто поселення «круг печ» У вимові ці слова злилися. а «г» випало. За суто українською вимовою кінцевий склад вимовляють і пишуть м'яким знаком, а не як в російській і польській мовах.

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка про село належить до 1386 року. Довгий час село належало Сангушкам.

У роки першої світової війни тут був прифронтовий військовий шпиталь. З фронту на переформування прибували улани та інші військові частини російської армії.

З осені 1917 року — у складі УНР. Старостою села обрали К. Л. Нікітчука. У роки УНР та директорії тут кілька разів зупинявся 57-й піший Гайсинський полк Армії УНР. У 1921 році розпочався тривалий період радянської окупації.

У 1929 році (березень-липень) були складені списки «куркульсько-заможних господарств» по селах Славутського району. В Крупці такими назвали 18 господарств. комуністичне керівництво розпочало насильну колективізацію, що стало однією з причин Голодомору 1932-33 років.

Німецькі війська зайняли село через два тижні після початку війни. Над приміщенням клубу самовільно, без згоди нацистів, активістами національно-визвольного руху під був вивішений синьо-жовтий прапор. Охочим почали наділяти землю, роздали колгоспну худобу (коней, корів, свиней). Почала працювати українська школа, церква. Та скоро німці все це припинили, зобов'язали здати роздану худобу. В клубі розташувався німецький підрозділ, український прапор пошматували, поліцію з синьо-жовтими пов'язками заборонили.

Восени 1941 року в селі почала діяти підпільна група «За Україну» націоналістичного напряму під керівництвом уроженця Крупця Івана Олійника. Крупецька група мала понад два десятки членів. Серед членів групи були учасники 1-ої світової війни, офіцери армії, вчителі, серед них і комуністи. Інші комуністи Крупця з їх секретарем ніякого опору не організовували, і були розстріляні німецькими військами. Крупецька патріотична група пропагувала самостійність держави Україна, боротьбу за це з будь-якими окупантами і закликала будь-яким способом не підкорятися окупаційній владі. Організувала збір зброї і боєприпасів, медикаментів, перев'язочного матеріалу, одягу, взуття, німецького і мадярського обмундирування і інших речей для відправки їх до УПА. У будь-який спосіб група звільняла військовополонених, багатьох з них розміщали серед жителів Крупця, збирала розвіддані про окупаційні війська, їх рух по шосе і залізниці. Проводила диверсії проти окупантів. Перешкоджала набору молоді до Німеччини. У 1941 році підпільники села роззброїли охорону Стриганського млина і роздали 600 тонн борошна жителям навколишніх сіл. Взимку з 1941 на 1942 роки десятки чоловіків села мобілізували і погнали копати окопи за Дніпро. Та по дорозі всі були визволені. Група мала зв'язок з Києвом, Львовом, Рівним, Луцьком та іншими містами. Група ліквідована нацистами у 1943 році. Однією з причин ліквідації була провокація радянської партизанської групи Одухи, яка влітку 1943 року вбила сім'ю поліцая Чулія. Після чого почались масові репресії щодо членів націоналістичного підпілля. Довгий радянські структури і преса замовчували інформацію про групу, бо існувала і діяла вона без керівництва і зв'язків з НКВС, була керована націоналістом.

За бойові заслуги під час війни нагороджено орденами і медалями СРСР 120 чоловік.

Станом на 1970 рік тут було дві школи — восьмирічна і сільської молоді, клуб, бібліотека, народний музей; працювали медичний пункт, взуттєва майстерня.

З 1991 у селі поновлено українську владу.

Символіка[ред. | ред. код]

Затверджена 19 грудня 2013 р. рiшенням № 1 XXXIX сесії сільської ради VI скликання.

Герб[ред. | ред. код]

На золотому полі зелені ялина і дуб з чорними стовбурами, на лазуровій шиповидній базі пливе срібний лебідь. Щит розміщений на золотому картуші, верхня половина якого еклектична, нижня утворена з колосків, унизу якого на золотій стрічці чорними літерами напис «КРУПЕЦЬ». Щит увінчаний золотою сільською короною.

Два дерева — два підпорядковані сільраді села, Крупець і Стригани, що знаходяться в лісі, на березі заповідника «Голубе озеро».

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище шиповидно розділене на дві рівновеликі горизонтальні частини — зелену і синю. На верхній частині два вертикальних жовтих колоска, на нижній до древка пливе білий лебідь.

Корисні копалини[ред. | ред. код]

Пісок, глина, торф, дикий камінь.

Промисловість[ред. | ред. код]

До 1917 року в селі діяли лісопильний цех, шкіропереробний цех (товарообіг менше 800 крб. на рік), ґуральня (власник — графиня Д.Красинська, товарообіг менше 1000 крб. у рік), 3 водяні млини.

В радянські часи в селі містилася центральна садиба колгоспу імені Калініна, що обробляла 1,7 тисяч га орної землі і вирощувала пшеницю, цикорій, виробляла м'ясо-молочну продукцію, займалася рибництвом.

На сьогодні серед основною продукцією села є: зерно, зернобобові, пшениця, плоди кісточкові, ВРХ, Свині, Молоко, Деревоматеріали.

У селі розміщений Славутський солодовий завод.

Археологічні знахідки[ред. | ред. код]

В околицях Крупця збереглися залишки поселення та кургани доби бронзи, а також поселення черняхівської культури.

Персоналії[ред. | ред. код]

Населення[ред. | ред. код]

Населення На 01.01.2008 р. На 01.01.2009 р.
Всього, чол. 1311 1265
дітей дошкільного віку 85 75
дітей шкільного віку 198 198
громадян пенсійного віку 415 413
щільність населення (осіб/км²) 403,38 389,23






Галерея[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]