Ламінарія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ламінарія
Laminaria hyperborea
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: SAR
Відділ: Страменопіли (Heterokontota)
Тип: Хромофітові водорості (Heterokontophyta)
Клас: Бурі водорості (Phaeophyceae)
Ряд: Ламінаріальні (Laminariales)
Родина: Ламінарієві (Laminariaceae)
Рід: Ламінарія (Laminaria)
Види

Біля 31, див. посилання

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Laminaria
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Laminaria
EOL logo.svg EOL: 10422
ITIS logo.svg ITIS: 11217
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 33637

Ламіна́рія (Laminaria) — рід з близько 31 виду бурих водоростей (Phaeophyceae). Рід має велике економічне значення та характеризується великим розміром представників. Представники роду найпоширеніші на півночі Атлантичного і Тихого океанів на глибині від 8 до 30 м (окремі особини до 120 м у Середземному морі та біля узбережжя Бразилії) [1].

Види[ред. | ред. код]

Laminaria digitata, Cyanotype by Anna Atkins, 1843

Laminaria japonica (J. E. Areschoug - Japón) тепер розглядається як синонім Saccharina japonica, а Laminaria saccharina тепер класифікується як Saccharina latissima.

Господарське значення[ред. | ред. код]

Докладніше: Комбу (страва)

З цієї водорості в Японії готують понад 300 страв: суші, супи, гарніри, салати, соуси, коржики, ікру, навіть солодощі та чай.

У Росії та в Україні відомості про цілющі властивості ламінарії з'явилися після дослідження Курильських островів в XVIII столітті.

Хімічний склад ламінарії:

У порівнянні зі звичайною капустою, в морській удвічі більше фосфору, в 11 разів — магнію, в 16 — заліза, в 40 разів — натрію. Йоду в ламінарії в 30 тисяч разів більше, ніж у морській воді, вітаміну С — в чотири рази більше, ніж у грушах, сливах, дині, винограді, апельсинах, цитрині, ананасах і зеленій цибулі, вітаміну В1 — стільки ж, як у сухих дріжджах, вітаміну А — як у яблуках, сливах і вишнях.

В день достатньо з'їдати дві чайні ложки (30—40 грамів) морської капусти (сухою, консервованою, маринованою).

Ламінарія задовольняє потребу організму людини в харчових волокнах і в йоді, нормалізує травлення та обмінні процеси, діяльність ЦНС, серцево-судинної і дихальної систем, кров'яний тиск і рівень холестерину в крові. Доведено, що морська капуста містить комплекс речовин, необхідних для відновлення організму після екстремальних дій — радіоактивного опромінювання, отруєння важкими металами та токсичними речовинами. Цей дар моря підвищує імунітет і надає антивірусну дію, а також зменшує в'язкість крові, знижує тонус судин і уповільнює процес атеросклерозу.

Відомо, що морська капуста за хімічним складом не поступається лікувальним грязям. З її допомогою лікують хронічні запалення придатків матки, ерозію, безпліддя, трихонадний кольпіт і інші захворювання статевих органів. На основі ламінарії створений засіб, який полегшує пологи.

Зовнішнє застосування морської капусти активізує клітинні процеси, зволожує і насичує шкіру киснем, усуває набряки й подразнення, сприяє загоєнню ран і опіків. Маски з ламінарії покращують стан шкіри обличчя — роблять її еластичною, розгладжують зморшки та очищають від продуктів виділення і мікроорганізмів.

Протипоказання[ред. | ред. код]

До споживання морської капусти є протипоказання: підвищена чутливість до йоду, нефрит, геморагічна хвороба, діатез, кропив'янка, фурункульоз і туберкульоз. Ламінарія протипоказана при виразці шлунку і дванадцятипалої кишки, при гастриті, ентериті, коліті. Не можна їсти морську капусту при захворюваннях печінки, жовчовивідних шляхів і нирок, небажано — під час вагітності.

До зовнішнього застосування цієї водорості протипоказань менше — гіперфункція щитоподібної залози та індивідуальна непереносність йоду і морепродуктів.

Ламінарна дієта небезпечна виникненням алергічних реакцій, нежитю, сльозотечі, викликаних надлишком йоду, і розвитком йодизму (отруєння йодом, запалення слизових оболонок).

Ламінарія виглядає як широка жовто-коричнева стрічка, довжина якої може сягати 5-7 м. У нижній частині вона звужується.

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. M. D. Guiry. Kelps: Laminaria and Saccharina. www.seaweed.ie. Архів оригіналу за 19 листопада 2007. Процитовано 4 листопада 2008. 
  2. Yoneshigue-Valentin, Yocie (1990). The life cycle of Laminaria abyssalis (Laminariales, Phaeophyta) en cultivo. Hydrobiologia. 204–205 (1): 461–466. doi:10.1007/BF00040271. [недоступне посилання]
  3. M. D. Guiry (26 березня 2006). Laminaria abyssalis A. B. Joly & E. B. Oliveira. AlgaeBase. Архів оригіналу за 20 лютого 2012. Процитовано 23 березня 2013. 
  4. M. D. Guiry (23 вересня 2004). Laminaria agardhii Kjellman. AlgaeBase. Архів оригіналу за 20 лютого 2012. Процитовано 23 березня 2013. 
  5. Taylor (1957). Marine Algae of Northeastern Coast of North America. Ann Arbor. ISBN 0-472-04904-6. [сторінка?]
  6. M. D. Guiry & Olga Selivanova (19 вересня 2006). Laminaria appressirhiza J. E. Petrov & V. B. Vozzhinskaya. AlgaeBase. Архів оригіналу за 20 лютого 2012. Процитовано 23 березня 2013. 
  7. M. D. Guiry (24 квітня 2006). Laminaria brongardiana Postels & Ruprecht. AlgaeBase. Архів оригіналу за 20 лютого 2012. Процитовано 23 березня 2013. 
  8. а б в I. A. Abbott & G. J. Hollenberg (1976). Marine Algae of California. Stanford University Press, Stanford, California. ISBN 0-8047-0867-3. [сторінка?]
  9. H. Stegenga, J. J. Bolton & R. J. Anderson (1997). Seaweeds of the South Africal West Coast. Bolus Herbarium Number 18, University of Cape Town. 
  10. M. D. Guiry (2004-09-32). Laminaria pallida Greville. AlgaeBase. Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 23 березня 2013. 

Джерела[ред. | ред. код]

  • Дар морей и океанов, Хмельницька Маріана//«Здорово», 10 (70), 2009