Лутига прибережна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лутига прибережна
Atriplex littoralis 89-08.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Streptophytina
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Амарантові (Amaranthaceae)
Підродина: Лободові (Chenopodioideae)
Рід: Лутига (Atriplex)
Вид: Лутига прибережна
Біноміальна назва
Atriplex littoralis
L. 1753
Синоніми
Atriplex hastata var. littoralis (L.) Farw.
Atriplex hastata subsp. littoralis (L.) S.Pons
Atriplex littoralis var. japonica Koidz.
Atriplex marina L.
Atriplex maritima Pall.
Atriplex patula var. littoralis (L.) A.Gray
Atriplex patula subsp. littoralis (L.) H.M.Hall & Clem.
Atriplex salicina Pall.
Atriplex salina Siev.
Atriplex serrata Huds.
Atriplex subcordata var. japonica (Koidz.) Honda
Atriplex sulcata Michx. ex Schult.
Chenopodium littorale Thunb.
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Atriplex littoralis
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Atriplex littoralis
EOL logo.svg EOL: 592787
IPNI: 308388-2
ITIS logo.svg ITIS: 565019
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 543010
The Plant List: kew-2665459

Лутига прибережна[1][2], лутига берегова[2] (Atriplex littoralis L.) — вид рослин з роду Лутига (Atriplex) родини Амарантових (Amaranthaceae).

Загальна біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]

Ілюстрація лутиги прибережної у книзі Яна Копса «Flora Batava», Volume 5 (1828)
Квітки і листя лутиги прибережної
Плоди лутиги прибережної
Природне середовище лутиги прибережної

Однорічна рослина 20-105 см заввишки. Стебло прямостояче, гіллясте, гілки спрямовані косо вгору. Листки чергові, лінійні або лінійно-ланцетні, 3-8 см завдовжки, 0,1-0,8 см завширшки, цілокраї або дрібнозубчасті по краю. Квітки в довгих, переривчастих колосках, що утворюють волоть з вгору спрямованими гілками. Приквітки яйцевидно-ромбічні, густо покриті зовні і зсередини білими членистими волосками, на спинці і по краях з численними гострими горбиками. Чоловічі квітки п'ятичленні, жіночі укладені в два. Насіння чорне, 1,4 мм в діаметрі (переважно) і коричневе, 1,8-2,0 мм в діаметрі. Цвіте в липні-вересні.

Число хромосом: 2n = 36.

Поширення[ред. | ред. код]

Інтродукована в інших регіонах.

В Україні зустрічається в районі Дніпра, на узбережжі Азовського моря[3]., в Південній Бессарабії, де є зникаючим видом, головним чином внаслідок розорювання і надмірного випасання худоби[4].

Західно-сибірські рослини відрізняються від зразків з північного морського узбережжя Європи, звідки був описаний Atriplex littoralis і можливо заслуговують виділення в самостійний вид.

Екологія[ред. | ред. код]

Росте на морських узбережжях, річкових обривах, терасах, по солончаках, засолених степах, на берегах озер, іноді як бур'ян. Мешкає на дуже засолених ґрунтах, які вологі навесні і влітку сильно висушуються. Потрібує підвищеного вмісту азоту.

Застосування[ред. | ред. код]

Стебла придатні для отримання синьої фарби. Листя навесні вживають замість шпинату, для щей і других страв, маринадів та квашень.

З лікувальною метою використовуються трава (стебла, листя, квіти), насіння. Рослина містить алкалоїди, бетаціани. На Кавказі настій трави п'ють як сечогінний. Відвар насіння використовують як блювотний і проносний.

Способи застосування[ред. | ред. код]

  1. 2 столові ложки сухої подрібненої трави на 2 склянки окропу, настоювати 1 годину, процідити. Приймати по 1/3 склянки 3 рази на день до їди як сечогінний.
  2. 1 чайна ложка насіння на 0,5 л води, кип'ятити 3-4 хвилини, настоювати 1 годину, процідити. Приймати по 1-2 столових ложки 1-2 рази на день до їди як проносне.

Примітки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Флора СССР, Т. 6. Ред. Комаров В. Л., Шишкин Б. К. Москва-Ленинград: АН СССР, 1936. 954 с. (рос.)
  • Ломоносова М. Н., Большаков Н. М., Красноборов И. М., Кашина Л. И., Турицина Н. Н., Гельтман Д. В., Шемберг М. П. Флора Сибири (в 14 томах). Том 5. Salicaceae — Amaranthaceae. Под ред. д-ра биол.наук, проф. Кроасноборова И. М., д-ра биол. наук Малышева Л. И. — Новосибирск, Наука. Сиб. отделение, 1992. — 312 с. ISBN 5-02-028894-2 (рос.)
  • Aellen, P. 1939. Die Atriplex-Arten des Orients. Bot. Jahrb. Syst. 70:52-53. (нім.)
  • Aldén, B., S. Ryman & M. Hjertson. 2009. Våra kulturväxters namn — ursprung och användning. Formas, Stockholm (Handbook on Swedish cultivated and utility plants, their names and origin). (швед.)
  • Bassett, I. J. et al. 1983. The genus Atriplex in Canada. Monogr. Res. Branch Canada Dept. Agric. 31:1-72. (англ.)
  • Botanical Society of the British Isles. BSBI taxon database (on-line resource). (англ.)
  • Boulos, L. 1995. Flora of Egypt checklist. (англ.)
  • FNA Editorial Committee. 1993-. Flora of North America. (англ.)
  • Täckholm, V. 1974. Students' flora of Egypt, ed. 2. (англ.)
  • Tutin, T. G. et al., eds. 1964–1980. Flora europaea. (англ.)
  • Tutin, T. G. et al., eds. 1993. Flora europaea, second edition. (англ.)
  • Flora of North America Editorial Committee, e. 2003. Magnoliophyta: Caryophyllidae, part 1. Fl. N. Amer. 4: i-xxiv, 1-559. (англ.)
  •  Gibbs Russell, G. E., W. G. M. Welman, E. Retief, K. L. Immelman, G. Germishuizen, B. J. Pienaar, M. Van Wyk & A. Nicholas. 1987. List of species of southern African plants.Mem. Bot. Surv. S. Africa 2(1-2): 1-152(pt. 1), 1-270(pt. 2). (англ.)
  •  Gleason, H. A. & A.J. Cronquist. 1991. Man. Vasc. Pl. N.E. U.S. (ed. 2) i-910. New York Botanical Garden, Bronx. (англ.)
  •  Wright, C. H. 1912. Chenopodiaceae. Flora Capensis 433–454. (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]