Македонська абетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кириличні абетки
Слов'янські:
Білоруська
Болгарська
Сербська
Македонська
Російська
Українська
Чорногорська
Неслов'янські:
Казахська
Киргизька
Монгольська
Таджицька
Історичні:
Старослов'янська абетка
Румунська кирилиця
Молдовська абетка
* Зазначені тільки офіційні
алфавіти держав-членів ООН.
Детальніше тут.

Сучасна македонська абетка (мак. Македонска азбука), як єдина абетка для запису македонської мови була прийнята в 1945 році, коли була кодифікована сама мова. Як і кожна кирилична абетка вона заснована на абетці Кирила і Мефодія та є варіацією сербської фонетичної абетки Вука Караджича й Крста Мисиркова.

Абетка[ред. | ред. код]

Вимова та відповідні букви
Буква Вимова Відповідник в українській мові Буква Вимова Відповідник в українській мові
А   а /a/ а Н   н /n/ н
Б   б /b/ б Њ   њ /ɲ/ нь
В   в /v/ в О   о /ɔ/ о
Г   г /g/ ґ (г) П   п /p/ п
Д   д /d/ д Р   р /r/ р
Е   е /ɛ/ е С   с /s/ с
Ѓ   ѓ /ɟ/, /dʑ/1 жь, джь Т   т /t/ т
Ж   ж /ʒ/ ж Ќ   ќ /c/, /ʨ/1 ть, чь
З   з /z/ з У   у /u/ у
Ѕ   s /dz/ дз Ф   ф /f/ ф
И   и /i/ і Х   х /h/ х
Ј   ј /j/ й Ц   ц /ʦ/ ц
К   к /k/ к Ч   ч /ʧ/ ч
Л   л /ɫ/, /l/2 л Џ   џ /ʤ/ дж
Љ   љ /l/ ль Ш   ш /ʃ/ ш
М   м /m/ м

1 Примітка: /ɟ/ та /c/ вживаються у більшості існуючих говорів та літературній мові, тоді як /dʑ/ і /ʨ/ зустрічаються лише в окремих говірках і відповідають сербським буквам ђ та ћ.

2 Примітка: ця буква вимовляється як /l/ перед /i/, /e/ і /j/ але, як /ɫ/ в іншому місці.

Додаткові букви
Буква Значення Приклад
ѐ Акцентована буква, використовується для позначення омонімічних слів
  • сè — все
  • се — вони є, ся
ѝ Акцентована буква, використовується для позначення омонімічних слів
  • ѝ — їй
  • и — і

Приміром, сè мие українською мовою перекладається як все миє, тоді як се мие — як ся миє або миється .

Письмо[ред. | ред. код]

Зверніть увагу, що деякі македонські букви (як і сербські літери) відрізняються в написанні від тих, якими користуються українська та білоруська абетки. Ці відмінності виявляються, переважно, на письмі.

Букви македонської мови на письмі
Відмінності між друкованими та письмовими буквами абеток різних мов: б, д, г, и, п, т, ш. Для запису македонської мови використовуються букви сербського зразка
   Українські букви
   Болгарські букви
   Сербські букви

Розвиток македонського алфавіту[ред. | ред. код]

До сучасної епохи македонська мова була переважно розмовною, без стандартизованої письмової форми народних діалектів. Офіційне письмове спілкування зазвичай велося церковнослов'янською або грецькою мовами,[1] які були мовами літургії, а тому вважалися "офіційними мовами".[2]

Занепад Османської імперії з середини 19 століття збігся зі слов'янським опором проти використання грецької мови в православних церквах і школах,[3] і опором серед македонських слов'ян проти запровадження стандартної болгарської мови у Вардарській Македонії.[4] У період болгарського національного відродження багато християн з Македонії підтримали боротьбу за створення болгарських культурних, освітніх і релігійних установ, в тому числі болгарських шкіл, які використовували версію кирилиці, прийняту іншими болгарами. Більшість інтелектуальних і політичних лідерів македонських болгар використовували цю версію кирилиці, яка також була змінена в 19-му і на початку 20-го століття. Наприкінці 1879 року деспот Баджович[en] опублікував "Буквар для сербо-македонських початкових шкіл" (серб. Буквар за србо-македонске основне школо), написаний на "сербо-македонському діалекті".[5]

У другій половині 19 століття серед носіїв македонських діалектів зростала грамотність і політична активність, а також збільшувалася кількість документів, написаних цими діалектами. У той час для транскрипції македонської мови використовували кирилицю з адаптаціями зі старослов'янської, сербської та болгарської мов, залежно від уподобань письменника.

До ранніх спроб формалізації писемної македонської мови належить книга Крсте Місіркова "Про македонські справи" (1903). Місірков використовував кирилицю з кількома адаптаціями для македонської мови:

  • i (де зараз використовується Ј);
  • л' (де зараз використовується Љ);
  • н' (де зараз використовується Њ);
  • г' (де зараз використовується Ѓ;
  • к' (де зараз використовується Ќ) та
  • ѕ (яка зараз в використанні).

Інший приклад - болгарський фольклорист з Македонії Марко Цепенков, який опублікував у двох випусках "Збірника фольклору, науки та літератури" (1892, 1897) фольклорні матеріали з Македонії. [6] Цепенков використовував версію болгарської кирилиці з власними адаптаціями для деяких місцевих македонських діалектів. Він не використовував ѣ, використовуючи замість нього е, і не використовував ъ в кінцевій позиції іменників чоловічого роду. Включно з іншими адаптаціями:

  • і (де зараз використовується Ј);
  • щ (де зараз використовується Шт);
  • ль (де зараз використовується Љ);
  • нь (де зараз використовується Њ);
  • гь (де зараз використовується Ѓ);
  • кь (де зараз використовується Ќ);
  • дж (де зараз використовується Џ);
  • ѫ (іноді як А)

Починаючи з Балканських війн 1912/13 років і до кінця Другої світової війни, сьогоднішня Північна Македонія була частиною Сербії (пізніше Королівство Югославія) і час від часу Болгарії, а офіційними мовами були стандартні сербська та болгарська. Сербська та болгарська влада вважала македонську мову діалектом сербської або болгарської відповідно, і, за словами деяких авторів, забороняла її використання[7][8][9][10] (див. також Історія македонської мови). Однак деякі книги македонськими діалектами були опубліковані в Болгарії,[11] деякі тексти македонським діалектом були опубліковані в Югославії в 1920-х і 1930-х роках[12][13][14].

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ The Macedonian Language in the Balkan Language Environment. Wayback Machine (англ.). 15 січня 2008. Архів оригіналу за 15 січня 2008. Процитовано 10 серпня 2023.
  2. ↑ До автокефалії Болгарської Православної Церкви в 1872 році старослов'янська і грецька мови були богослужбовими мовами православних християн у Македонії, а тому мали вищий статус, ніж місцеві діалекти (див. диглосія).
  3. ↑ "Перша філологічна конференція македонського алфавіту та македонської літературної мови: Її прецеденти та наслідки", Віктор А. Фрідман (1993), стор. 162
  4. ↑ "Перша філологічна конференція македонського алфавіту та македонської літературної мови: Її прецеденти та наслідки", Віктор А. Фрідман (1993), стор. 162-3
  5. ↑ Зборник Матице српске за историју (серб.). Матица. 1992.
  6. ↑ "Збірник фольклору, науки та літератури", книга VIII (1892), книга XIV (1897), видання Міністерства народної освіти, Софія, у вигляді тексту та фотокопій у форматі .jpg (болгарською мовою)
  7. ↑ "Мовна політика та мовна поведінка в Македонії: Передумови та поточні події", Віктор А. Фрідман, у "Мовний контакт - мовний конфлікт", за редакцією Ерана Фраенкеля та Крістіни Крамер, Балканські дослідження, том 1, с. 76.
  8. ↑ "Соціолінгвістика літературної македонської мови", Віктор А. Фрідман, у Міжнародному журналі соціології мови, 1985, т. 52, с. 49.
  9. ↑ "Перша філологічна конференція зі створення македонського алфавіту та македонської літературної мови: Її прецеденти та наслідки", Віктор А. Фрідман, у "Ранні етапи планування мови", за редакцією Джошуа А. Фішмана, 1993, с. 163.
  10. ↑ "Мовне планування в Македонії та Косово", Віктор А. Фрідман, у "Мова на колишніх югославських землях", за редакцією Ранко Бугарського та Селії Хоксворт (2004), с. 201.
  11. ↑ Марковски, Венко. Огинот, Стихотворения, София 1938, 39 с. [1], Марковски, Венко, Луня. Македонска лирика, София 1940, 160 с. [2], Марковски, В., Илинден, София 1940, 16 с., Марковски, В., Лулкина песна, София 1939, 40 с.
  12. ↑ Друговац, Миодраг. Историја на македонската книжевност, Скопје 1990, с. 92.
  13. ↑ Иванов, Костадин. Ролята на списание "Луч" в национално-освободителната борба на българите във Вардарска Македония, Македонски преглед, бр.2, 2008, с. 25-51.
  14. ↑ Рацин, Кочо, Бели мугри, Загреб, 1939
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Македонська_абетка&oldid=40409637