Російська абетка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Російська абетка
Вид
Алфавіт
Мови Російська мова
Напрям Зліва направо
Ця стаття містить символи МФА та знаки описуваної системи письма. Якщо у Вас не встановлений відповідний шрифт, то замість юнікодівських символів Ви можете побачити знаки питання, квадратики або інші знаки.

Росі́йська абе́тка — абетка російської мови, у теперішньому вигляді з 33 літерами, що існує фактично з 1918 року (офіційно тільки з 1942 року: раніше вважалося, що в російській абетці 32 літери, оскільки Е (українськоює) та Ё (українськоюйо) розглядалися як варіанти однієї літери):

А аБ бВ вГ гД дЕ еЁ ёЖ жЗ зИ иЙ й
К кЛ лМ мН нО оП пР рС сТ тУ уФ ф
Х хЦ цЧ чШ шЩ щъыьЭ эЮ юЯ я

Історія російської абетки[ред. | ред. код]

Літери, що сьогодні використовуються у більшості слов'янських мов, були створені проповідниками християнства Кирилом і Мефодієм у IX ст. Кирило і Мефодій мали візантійське походження та, через відсутність безпосереднього контакту з жителями Київської Русі, створили абетку - глаголиця - на основі звучання близької їм болгарської мови. Створена вона була задля перекладу Біблії. Перші літери мають майже нічого спільного з кирилицею. Вже учні Кирила і Мефодія модифікували абетку, зробивши її більш подібною до грецької, та назвали її кирилицею. Ця абетка і стала основою для церковнослов’янської мови, що, поєднавшись із цивільної староруською, сформувала російську мову, а з ними і варіації в літерах[1]. Вже пізніше, у 1708-1710 рр. Петро I провів реформу письма, що усунула рідко-вживані літери з кириличного алфавіту та створив спрощений друкований шрифт, що дістав назву гражданський шрифт. Орфографія мови була значно змінена реформою 1918 року: зокрема, були скасовані літери — І, Ѣ, Ѳ, Ѵ[2].

Відмінності від української абетки[ред. | ред. код]

Російська абетка до реформи 1918 року
Російська абетка до реформи 1918 року

Деякі літери виконують не ті ж функції, що в українській абетці:

  • г слід читати як українську ґ;
  • е слід читати як українську є;
  • ё позначає йотоване о, у більшості літератури замість неї використана е (окрім дитячої літератури та посібників для вивчення російської мови як іноземної);
  • и слід читати як українську і;
  • ч завжди позначає м'який приголосний;
  • ъ є зазвичай аналогом апострофа, найчастіше відокремлює префікс від кореню (пор. подъезд з укр. під'їзд);
  • ы подібне до української и, проте вимовляється з напруженням як (апостроф та і), тобто російські ъ та и;
  • э слід читати як українську е.

Загалом в російській абетці відсутні українські літери Ґ ґ, Є є, І і, Ї ї. Натомість присутні літери Ё ё, ъ, ы, Э э, котрих в українській абетці немає.

Таблиця транслітерації

Російська літера Український відповідник
А а А
Б б Б
В в В
Г г Ґ; ГГосподь; ого! та деяких діалектах); В (его та у деяких суфіксах: -ого, -его, напр. лучшего)
Д д Д
Е е Є
Ё ё Йо
Ж ж Ж
З з З
И и І
Й й Й
К к К
Л л Л
М м М
Н н Н
О о під наголосом вимовляється, як О, без наголосу — як А
П п П
Р р Р
С с С
Т т Т
У у У
Ф ф Ф
Х х Х
Ц ц Ц
Ч ч Ч; Ш (у деяких словах: что і т. д. і т. п.)
Ш ш Ш
Щ щ вимовляється як українське [шь] (як у слові «затишшя»), але транслітерується як Щ
ъ '
ы И
ь ь
Э э Е
Ю ю Ю
Я я Я

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Русский язык за 18 минут. YouTube. Arzamas. 20 грудня 2017. Архів оригіналу за 4 вересня 2021. Процитовано 6 червня 2021. 
  2. Трегубова, Ярослава (9 листопада 2018). Українці користуються шрифтом Петра І, а треба своїм – каліграф Чебаник. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 6 червня 2021.