Міжнародний аеропорт «Чернівці»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Міжнародний аеропорт «Чернівці»
Chernivtsi International Airport
Аэропорт Черновцы (аэровокзал).jpg
IATA: CWC – ICAO: UKLN
CWC is located in Україна
CWC
CWC

Розташування аеропорту на мапі України

Загальні дані
Тип аеропорту Цивільний
Обслуговує Західна Україна
Розташування Україна Україна Flag of Chernivtsi.png м. Чернівці,
вул. В.Чкалова, 30
Висота над
рівнем моря
252 м / 827 фт
Координати
Веб-сайт airportchernivtsi.cv.ua
Злітно-посадкові смуги
Напрямок Довжина Тип поверхні
фт м
15/33 7270 2216 асфальтобетон
Статистика (2016)
Кількість пасажирів: 12,673

CMNS: Міжнародний аеропорт «Чернівці» на Вікісховищі

Міжнародний аеропорт «Чернівці» (IATA: CWCICAO:UKLN) — аеропорт в південно-західній частині України, за 30 кілометрів від кордону з Румунією, в межах міста Чернівці.

Технічні дані[ред.ред. код]

У розташуванні аеропорту є дві ЗПС: Основна 15/33, використовується в повсякденній роботі з прийому та відправки повітряних суден, покриття асфальтобетонне, фізичні розміри: 2216 м в довжину і 42 м в ширину, за несучою здатністю відноситься до класу 2 (PCN 21/F/D/Y/T) і дозволяє приймати літаки типу: Ан-12, Як-42, Ту-134, В-737, А320 тощо масою до 75 т.

Вид згори

Додаткова ґрунтова, розташована паралельно основній, в роботі аеропорту не використовується. Аеродром придатний для експлуатації літаків цілий рік без обмежень, у світлий і темний час доби. Пропускна здатність 12 злетів-посадок на годину. Аеропорт забезпечений рятувальними та протипожежними транспортними засобами відповідно до 6 категорії. Світлосигнальне обладнання, приводні радіостанції і курсо-глісадні системи дозволяють здійснювати безпечну посадку в умовах поганої видимості (за метеомінімуму Категорії I ІКАО)

Історія[ред.ред. код]

Історія розвитку авіації краю[ред.ред. код]

Історія розвитку авіації на Буковині тісно пов'язана з трагічними подіями в історії людства XX століття: Першої світової війною, Румунської окупації краю, а також військовим лихоліттям Другої світової війни.

Вперше, буковинці познайомилися з літальними апаратами ще до Першої світової війни. Ця знаменна подія для жителів Чернівців відбулася 17 жовтня 1910 року, коли інженер-авіатор Я. Кашпар здійснив пробний політ, а 23 жовтня того ж року після другої спроби він підняв свій літак типу «Блеріо» на висоту 30 метрів і здійснив горизонтальний політ над Чернівецьким летовищем. Після цього, першого в історії Чернівців польоту, буковинці із задоволенням спостерігали за польотом іншого авіатора. Ним став румунський інженер-авіатор А. Влайку[ro]. На показових польотах він демонстрував літак власної конструкції у присутності 30 тис. глядачів. Того ж року з повітря були зроблені фотознімки Чернівців, на основі яких пізніше були виготовлені листівки.

Початок Першої світової війни незабаром показав, що авіація досить швидко зайняла належне їй місце на полі бою. Практично з перших днів бойових дій літаки стали використовуватися для ведення розвідки, а згодом і для виконання бойових завдань. Так, з червня 1915 Чернівці (перебували тоді в складі Австро-Угорщини) не раз піддавалися повітряним авіанальотам з боку Росії. На місто з літаків скидалися бомби та металеві «стріли» — зброя для ураження живої сили. Результатом були навіть жертви серед громадян міста.

Застосування авіації значно активізувалося з подальшим розгортанням бойових дій. Авіаційних ударів стали зазнавати навіть прикордонні з Росією буковинські села. Російські аероплани також бомбили залізничний вокзал і власне Чернівці. Однак, якщо росіяни наносили бомбові удари по Чернівцях, то австрійці бомбили російські міста Кам'янець-Подільський, Хотин та інші.

Особливо широко використовували авіацію австрійці та росіяни для проведення оперативної і тактичної розвідки, коректування артилерійського вогню під час контрбатарейної боротьби, здійснення штурмових нальотів напередодні Брусилівського прориву. Усього під час ведення бойових дій на Буковині, з боку австрійців було задіяно 2 авіаційні роти, на озброєнні яких були літаки німецького виробництва «Румплер — Таубе» і «Альбатрос».

З підписанням у листопаді 1917 перемир'я між Австро-Угорщиною та Росією, активні бойові дії на території Буковини припинилися. Знову почали використовувати авіацію в бойових діях тільки при окупації Буковини військами королівської Румунії. Після окупації Буковини до Чернівців були переміщені десятий авіаескадрильї зі складу III повітряної групи «Галац», на озброєнні у якої були винищувачі Ньєпор.

Припинення бойових дій в Східній Європі і перехід до мирного життя зумовили повну реорганізацію військово-повітряних сил Румунії. Співпраця з сусідніми країнами дозволило значно поліпшити стан румунської авіації. У зв'язку з швидким розвитком цивільної авіації з вересня 1926 починається обговорення питання про відведення земель громади «Рогізна» під аеродром. Він повинен обслуговувати внутрішні і міжнародні авіалінії, зокрема польсько-румунські. У 1927 вигін біля с. Рогізна перетворився на «аеропорт Чернівці» і саме на цій злітній смузі в серпні 1928 приземлився перший рейсовий пасажирський літак з Бухареста, а в 1930 тут вже змогли приземлитися літаки, що обслуговують лінії Данциг — Бухарест, згодом Данціг — Салоніки і авіалінію Прага — Москва .

Зростання значення Чернівців, як міжнародного аеропорту, змусило владу звернути увагу на вдосконалення повітряних воріт міста. 12 жовтня 1930 відбулася урочиста закладка наріжного каменя нового Чернівецького аеропорту. Роботи з його впровадження тривали аж до 1936. Тоді ж відбулося урочисте відкриття Чернівецького аеропорту. Безумовно, що Чернівці не могли бути єдиним містом Буковини, де існував аеропорт, і питання про виділення земельних ділянок відбувалися і в інших містах. Було створено 9 авіаційних командувань: Чернівецьке, Сторожинецьке, Радауцьке, Сучавське, Хотинське та інші. Враховуючи небувалий підйом авіації, нею стали цікавитися і студенти Чернівецького університету. У 1931 році при університеті почала діяти авіаційна школа, в якій спочатку навчалося 7 студентів, а в 1935 році — 20. В школі навчали пілотів літаків та планеристів. В подальшому розвиток авіації краю безпосередньо пов‘язаний з історією заснування і розвитку чернівецького аеропорту.

Історія аеропорту[ред.ред. код]

Відкриття і ранні роки[ред.ред. код]

Аеропорт у м. Чернівцях був заснований у 30-ті роки минулого століття, коли Буковина була у складі королівської Румунії. В 1930 урядом Румунії було прийнято рішення про будівництво аеропорту у м. Чернівці, яке здійснювалося при фінансовому сприянні міністерства промислової торгівлі, товариства «ARPA» румунської асоціації пропаганди авіації, префектури Чернівецького повіту та примарії м. Чернівці. 12 жовтня 1930 у присутності примара м. Чернівці та чисельної громади міста відбулося урочисте закладення наріжного каменя в побудову Чернівецького аеропорту. 24 травня 1933 король Румунії Кароль ІІ в присутності представників влади та великої кількості буковинців, урочисто відкрили аеропорт. Цей факт був відмічений газетами «CLASUL BUCOVINEI» № 4056 від 24.05.1933  та «CZERNOWITZER MORCENBLATT» № 4438 від 28.05.1933. В 1937 газета «UNIVERSAL» писала, що аеропорт м. Чернівці є унікальною архітектурною спорудою свого часу і одним з найкращих аеропортів Східної Європи. Регулярно експлуатувати аеропорт почали лише у 1937. Польоти виконувалися за маршрутом Варшава — Чернівці — Бухарест, Москва — Прага тощо. У подальшому збільшення кількості авіарейсів, їх регулярність та різноманітність напрямків авіаційного сполучення дало змогу започаткувати новий вид послуг — авіапошту.

Радянський період[ред.ред. код]

28 червня 1940 після того, як Північна Буковина увійшла до складу Радянської України, на території аеропорту почав базуватися 149 винищувальний авіаполк, яким командував підполковник Волков Михайло Миколайович. У перший день Німецько-радянської війни на аеродром Чернівці було зроблено три потужних авіаційних нальоти з боку німецько-румунських ВПС, в результаті чого 149 ВАП поніс значні людські і технічні втрати. Попри це, льотчиками полку було знищено 8 ворожих літаків. Загиблі під час бомбардувань в Чернівецькому аеропорту та загиблі в повітряних боях льотчики 149-го винищувального авіаційного полку поховані на центральному кладовищі м. Чернівці біля вічного вогню. В травні 1945 розпочинається післявоєнний період становлення і розвитку аеропорту Чернівці, як самостійного підприємства. 25 грудня 1945 на базі 87 окремого гвардійського Сталінградського авіаційного полку, передислокованого з Чехословаччини, був створений 283 авіазагін (командир майор Ятченко Дмитро Сергійович) спеціального призначення цивільного повітряного флоту з базуванням в аеропорту Чернівці. В експлуатації були літаки ПО-2, С-2. Виконувались пасажирські, поштові перевезення, авіахімроботи та санітарні завдання. Так, в 1946 літаками 238-го Чернівецького авіаційного загону перевезено 9,1 тисячі пасажирів, 21,2 тонни пошти, 215 тонн вантажів.

Чернівецьке авіапідприємство[ред.ред. код]

В 1950 до 283-го Чернівецького авіаційного загону була приєднана окрема Проскурівська (Хмельницька) авіаційна ескадрилья та Тернопільська авіаційна ескадрилья. 283-й Чернівецький авіаційний загін спеціалізованого призначення перейменовують на 98-й авіаційний загін (командир Волков Василь Іванович). На експлуатації авіазагону знаходились літаки ПО-2.

В 1952 відбувається об'єднання 98-го авіаційного загону та аеропорту, які до того часу були окремими структурами. В 1953 командиром об'єднаного авіаційного загону був Бушнєв Василь Іванович, а з 1954 — Гуменюк Олександр Євтихійович. В цьому ж році в аеропорт Чернівці поступили на експлуатацію літаки Як-12, гелікоптери МІ-1, а з 1956 розпочалася експлуатація літаків Ан-2, в результаті чого через аеропорт було перевезено 11 тисяч пасажирів, 189 тонн пошти, 423 тонни вантажів. В другій половині 1958 командиром Чернівецького об'єднаного авіаційного загону призначають Нартова Андрія Григоровича. Нове десятиліття для Чернівецького авіазагону почалося з отримання нового типу літаків L-200 «Морава».

В 1961 зі складу Чернівецького авіазагону виходить Тернопільська авіаескадрилья, а замість неї включається Івано-Франківська ескадрилья. У 1961 відправки повітряним транспортом з аеропорту Чернівці складали: пасажирів — 30857 чол., пошти — 230,6 тонн, вантажу — 1152,9 тонн. За трудові успіхи, досягнуті в 1961 році колективом Чернівецького авіазагону, йому на початку 1962 було вручено перехідний червоний прапор Українського управління цивільної авіації. Авіазагін отримує диплом другого ступеня і його визнають першим в Україні. На протязі багатьох років Чернівецьке авіапідприємство займало перші місця у соціалістичному змаганні серед підрозділів Аерофлоту. В 1964 воно першим в управлінні вибороло звання колективу комуністичної праці.

В 1970 командиром об'єднаного підприємства призначається Пінчук Володимир Лукич. Під його керівництвом у вересні 1970 відбувається облаштування 12 стоянок для літаків з твердим покриттям. У 1971 споруджуються будівлі авіаційно-технічної бази і льотного загону, служби спецавтотранспорту тощо.

Летовище після 70-х років[ред.ред. код]

Для забезпечення надійної експлуатації літаків Ан-24, що виконували рейси з Києва в Чернівці, в 1974—1975 на ґрунтовому льотному полі аеродрому була побудована і задіяна злітно-посадкова смуга довжиною 1500 м, шириною 42 м з асфальтобетону, на щебені і піщаній основі. Перевезення пасажирів через аеропорт щорічно зростали, і в 1978 становили 320 тис. чоловік.

Розклад рейсів аеропорту Чернівці 1977-78 рр.

Найбільший розвиток авіації Буковини припадає на 80-ті минулого століття, коли авіапідприємство очолював Стуков Петро Павлович. В цей час через аеропорт існував повітряний зв'язок з Києвом, Москвою, Мінськом, Ригою, Донецьком, Сімферополем, Дніпропетровськом, Харковом, Кишиневом та іншими містами. З 1982 пасажирські перевезення здійснюються на літаках Л-410 УВП. Чернівецький аеропорт стає базовим з експлуатації цих літаків в Україні. У 1986 злітно-посадкова смуга аеропорту була подовжена на 700 м і доведена до 2216 м. Відповідно була реконструйована система посадки літаків. Це дало змогу приймати в м. Чернівці літаки Як-42, Ту-134. Кількість пасажирів, що перевозились через аеропорт Чернівці, постійно зростала і в 80-х роках XX століття становила 320 тисяч на рік. Кожного року літаки Чернівецького об'єднаного авіазагону здійснювали авіахімроботи на ланах господарств Буковини, санітарна авіація вилітала за викликами. Льотчики загону разом з літаками відряджалися на авіахімроботи до Чехословаччини. Новим закордонним районом для сільськогосподарських робіт гелікоптерів МІ-2 Чернівецького авіазагону на той час стає Єгипет. В Росії на нафтових родовищах у Сургуті також працювали гелікоптери МІ-2 Чернівецького авіазагону.

Період незалежної України[ред.ред. код]

Починаючи з перших років незалежності України почалася реорганізація Чернівецького об'єднаного авіазагону.

У 1994 Чернівецький аеропорт виділився в самостійну юридичну особу, а в 1999 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 695-р одержав статус міжнародного. З 2002 аеропорт був переданий з державної власності (Міністерство транспорту України) у власність територіальних громад міста Чернівецької області (Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 08.01.2002 року № 3-р), підприємство очолив Палійчук Володимир Дмитрович.

У 2006 Чернівецька обласна рада прийняла рішення про передачу нерухомого майна комунального підприємства "Міжнародний аеропорт «Чернівці» на баланс міської ради (№ 110-7/6 від 16.10.2006 р.). У березні 2007 директором КП "Міжнародний аеропорт «Чернівці» призначається Калинюк Володимир Іванович. В той час з Чернівецького аеропорту виконувалися міжнародні рейси в Румунію, Італію, Туреччину.

В квітні 2011 в.о. директора КП "Міжнародний аеропорт «Чернівці» було призначено Миронюка Віктора Івановича. Саме при його керівництві була проведена реорганізація відділів і служб, що позитивно відобразилося на кінцевих результатах роботи підприємства. На сьогодні середньомісячна заробітна плата в КП "Міжнародний аеропорт «Чернівці» становить — 2646,00 грн, по області — 1985 грн. У 2011, за безпосередньої допомоги Чернівецької облдержадміністрації і Чернівецької міської ради, була завершена реконструкція злітно-посадкової смуги аеродрому, яка була розпочата ще в далекому 2007. Проведено комплекс заходів з придбання обладнання на облаштування світлосигнальної системи та сертифікацію аеродрому тощо.

Враховуючи вигідне розташування аеропорту м. Чернівці до кордонів Євросоюзу, значний попит на авіаційні перевезення, туристичні оператори України включають у свої програми відкриття нових авіарейсів з аеропорту Чернівці, а саме: Росія, Португалія, Італія, Єгипет тощо.

З червня 2016 року відновив свою роботу регулярний рейс Чернівці-Київ. До листопада 2016 року, аеропорт обслужив 9 281 пасажира. Дохід від діяльності становив 1,9 млн грн[1].

В листопаді 2016 р. почато реконструкцію ЗПС. Ремонтні роботи проводить ТОВ «Євродор».[2][3]

З лютого 2017 р. в зв'язку із завершенням капітального ремонту ЗПС ДАС дозволила аеропорту приймати повітряні судна категорії 4С.[4]

Авіалінії та напрямки[ред.ред. код]

Авіакомпанія Пункт призначення
Anda Air Сезонний: Анталія
Ukraine International Airlines оператор Dniproavia Київ-Бориспіль
Сезонний: Бергамо

Статистика[ред.ред. код]

Рік Пасажиропотік Динаміка
2010
056,600
2011
027,000
52.0%
2012
027,300
1%
2013
16,000
41.3%
2016
12,673
20.7%

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чернівецький аеропорт заробив за 5 місяців майже два мільйони гривень. www.bukinfo.com.ua. Процитовано 2016-12-27. 
  2. Молодий буковинець. 
  3. molbuk.ua. 
  4. Аеропорт "Чернівці" отримав право на прийом "Боїнгів". Новини Чернівці: Інформаційний портал газети "Молодий буковинець". Процитовано 2017-02-08. 

Посилання[ред.ред. код]